ГоловнаПублікаціїТеплоенергетикаОрганізація комерційного обліку тепла в багатоквартирному будинку

Організація комерційного обліку тепла в багатоквартирному будинку

У червні цього року ВР прийняла Закон «Про комерційний облік комунальних послуг», згідно з яким усі житлові будинки, опалення яких забезпечується від централізованих джерел, мають бути обладнані засобами поквартирного обліку та регулювання тепла
Слід підкреслити, що мова йде як про засоби обліку, так і про засоби регулювання. Це дуже важливий момент, тому що без єдності цих двох понять складно говорити про реальну економію теплової енергії. Кожен споживач повинен знати, скільки теплової енергії він спожив, і мати можливість впливати (зменшувати або збільшувати) це споживання. Облік забезпечується за рахунок установки в кожній квартирі засобів обліку: теплолічильників на вводі до квартири, якщо є така можливість, або приладів-розподільників на кожен опалювальний прилад (радіатор або конвектор), якщо немає можливості встановити квартирний теплолічильник. Регулювання досягається шляхом установки на кожен опалювальний прилад автоматичних терморегуляторів, які здатні підтримувати заданий споживачем температурний режим в приміщенні, зменшуючи або збільшуючи подачу теплоносія залежно від потрібної на даний момент потужності опалювального приладу.
 
Сучасні технології дозволяють організувати поквартирний облік споживання теплової енергії практично в будь-якому багатоквартирному будинку, і це не залежить від типу внутрішньобудинкової системи опалення. Організація поквартирного обліку, як правило, вимагає модернізації внутрішньобудинкової системи опалення, особливо в будинках, побудованих до 1999р за застарілими нормативами.
 
Внутрішньобудинкові системи опалення в існуючих будинках реалізовувалися за двома схемами з’єднання труб з опалювальними приладами – однотрубною або двотрубною. В однотрубних системах теплоносій подається по одному стояку, проходячи через всі опалювальні прилади, з'єднані послідовно. Звідси і головний недолік такої схеми: перші по ходу теплоносія опалювальні прилади отримують теплоносій з більш високою температурою, а наступні – з все меншою і меншою. Двотрубна схема позбавлена такої вади. Тут по одному трубопроводу теплоносій подається в опалювальні прилади, а по другому - відпрацьований теплоносій відводиться від кожного опалювального приладу. Така схема дозволяє забезпечити подачу теплоносія з майже однаковими параметрами на всі опалювальні прилади, підключені до подаючого стояка. 
 
Однотрубні схеми опалення отримали свого часу широке поширення через більш низьку вартість і простоту монтажу в порівнянні з двотрубними.
 
Крім того, як однотрубні, так і двотрубні системи розрізняються за розташуванням магістральних трубопроводів: нижньому або верхньому. При нижньому розведенні теплоносій розподіляється по стояках у підвальних приміщеннях, при верхньому – навпаки – на горищних або технічних поверхах. Застосування одного або іншого виду розведення залежить, в основному, від конструктивних характеристик будівлі.
 
Також внутрішньобудинкові системи бувають вертикальні (із підключенням опалювальних приладів до стояків) та горизонтальні (із підключенням до квартирних приладових віток). У вертикальних системах до стояка на кожному поверсі підключається, як правило, один опалювальний прилад, у горизонтальних системах усі опалювальні прилади квартири об’єднані в окрему вітку. В сучасних житлових будинках горизонтальні двотрубні системи стали нормою. Це технічне рішення дозволяє реалізувати поквартирний облік спожитого тепла, а також автоматичне регулювання перепаду тиску теплоносія для кожної квартири.
 
Описані вище внутрішньобудинкові системи опалення можуть бути обладнані засобами обліку і регулювання. Єдиним обмеженням при реалізації цих заходів може бути тип теплового пункту, що використовується в житловому будинку для підключення до централізованих мереж і забезпечення циркуляції теплоносія у системі опалення.
 
Система централізованого теплопостачання передбачає підготовку теплоносія (як правило, води) до необхідних параметрів (температури і тиску) на централізованих джерелах (котельні, ТЕЦ) і транспортування його по теплових мережах до конкретних споживачів – житлових і громадських будівель. Параметри теплоносія при цьому досягають значних величин (температура близько 110-150° С, а тиск близько 20-25 атмосфер), і для того, щоб використовувати цей теплоносій у внутрішньобудинкових опалювальних мережах, його параметри повинні бути знижені до необхідних і безпечних (температура 80-90° С, тиск не більше 8 атмосфер). Цю функцію в будівлях якраз і здійснюють теплові пункти. Раніше у нас масово застосовувалися теплопункти елеваторного типу. Елеватор за своєю суттю є водоструминним насосом, що працює за рахунок перепаду тиску. Одночасно він виконує функцію змішувача перегрітого теплоносія з мережі і остиглої води зі зворотного трубопроводу, завдяки чому у внутрішньобудинкову мережу надходить теплоносій потрібних параметрів.
 
Слід зазначити багаторічну працездатність теплопунктів елеваторного типу. Однак вони мають істотний недолік: елеватори абсолютно не пристосовані до впровадження сучасних засобів балансування і регулювання у внутрішньобудинкових системах опалення. Стабільна робота елеваторних теплопунктів можлива лише при постійному гідравлічному опорі внутрішньобудинкових мереж теплопостачання. Наприклад, встановивши радіаторні терморегулятори на опалювальні прилади в приміщенні, ми збільшуємо гідравлічний опір внутрішньобудинкових опалювальних мереж. Більш того, цей опір стає змінним, оскільки квартировласники починають регулювати своє теплоспоживання. За таких умов елеватор стає просто непрацездатним. Усунути це можливо лише шляхом заміни таких теплопунктів на сучасні індивідуальні теплові пункти (ІТП).
 
ІТП - це комплекс інженерного обладнання, який підбирається для кожного будинку індивідуально. Він дозволяє підготувати первинний теплоносій з тепломережі для використання у внутрішньобудинкових системах, організувати примусову (насосну) циркуляцію теплоносія за будь-яких змін гідравлічного опору мереж, забезпечити регулювання теплоспоживання будівлі в цілому, в тому числі в залежності від погодних умов, та здійснювати його облік; забезпечити захист внутрішньобудинкових мереж від аварійного підвищення параметрів теплоносія і має ще ряд інших важливих функцій.
 
Для наочності слід навести приклади найбільш поширених в існуючих житлових будинках схем внутрішньобудинкових систем опалення до і після їх модернізації.
 
Нерегульована однотрубна система опалення. До модернізації:
Подібні схеми внутрішньобудинкових систем опалення найбільш часто застосовувалися в житлових будинках підвищеної поверховості (9-16 поверхів). 
 
Як бачимо за схемою, у таких будинках підготовлений теплоносій за допомогою гідроелеватора подається нагору будівлі (горищне приміщення або технічний поверх) та по магістралях надходить до стояків, а далі послідовно згори вниз проходить через опалювальні прилади. При цьому опалювальні прилади (радіатори) перші по ходу проходження теплоносія отримують більш гарячу воду, а наступні – все більш остиглу, цим і зумовлено кількість секцій радіаторів: у перших їх менше, а у наступних більше. Відпрацьований теплоносій збирається в нижній частині будівлі (підвальному приміщенні) і по зворотній магістралі подається на гідроелеватор для змішування з первинним теплоносієм. Подібна схема однотрубної системи з верхнім розведенням після модернізації буде виглядати наступним чином:
Часто, особливо в існуючих будинках поверховістю до 9-ти поверхів, використовуються однотрубні П-подібні схеми внутрішньобудинкових опалювальних мереж з нижнім розведенням.
У подібних схемах підготовлений теплоносій через розвідну магістраль, розташовану внизу будівлі, подається на П-подібні стояки, проходячи по опалювальних приладах послідовно знизу вгору, а потім згори вниз. Відпрацьований теплоносій збирається у відвідній магістралі, розташованій також внизу будівлі, а потім потрапляє на гідроелеватор. Після модернізації ця схема набуває такого вигляду.
Двотрубні системи опалення мають суттєву перевагу: вони забезпечують подачу підготовленого теплоносія практично з однаковими параметрами до всіх опалювальних приладів. Це досягається завдяки наявності двох стояків, по одному з яких підготовлений теплоносій подається на опалювальні прилади, а по другому забезпечується відведення від кожного приладу відпрацьованого теплоносія.  Після модернізації подібна система буде виглядати наступним чином:
Як видно з представлених схем, модернізація будь-якої системи вимагає виконання наступних обов'язкових заходів.
 
1. Заміна теплопункту елеваторного типу  на сучасний ІТП з насосною циркуляцією і регулюванням за погодними умовами.
 
2. Установка автоматичних балансувальних клапанів на стояках. Багато мешканців багатоквартирних будинків несанкціоновано втручалися у внутрішньобудинкові системи опалення, збільшуючи кількість секцій в радіаторах своїх квартир, проводячи опалення на свої балкони і лоджії, і таким чином розбалансували системи опалення: в одних квартирах надто тепло, в інших – холодно. Автоматичні балансувальні клапани виправляють цю ситуацію, відновлюючи розрахунковий розподіл теплоносія по всіх стояках системи.
 
3. Установка на всі опалювальні прилади в житловому будинку автоматичних терморегуляторів. Ці прилади дозволяють регулювати споживання тепла в кожному приміщенні за бажанням споживачів: знижувати або збільшувати температуру в приміщенні, переводити на мінімальне споживання тепла квартири у випадках відсутності в них людей тощо.
 
При модернізації однотрубних систем опалення слід звернути увагу на необхідність встановлення обвідних ділянок при підключенні опалювальних приладів, якщо вони були відсутні в існуючих мережах (як показано на наведених схемах однотрубних системах до модернізації). Діаметр їх зазвичай на типорозмір менше, ніж діаметр стояка, який подає теплоносій. Встановлення замикаючих ділянок дозволяє здійснювати терморегулювання приміщень без зупинки циркуляції теплоносія в стояку.
Реалізація зазначених заходів дозволяє забезпечити поквартирне регулювання теплоспоживання в будь-яких внутрішньобудинкових системах опалення і не залежить від їх видів. Сучасні технології дозволяють також організувати і поквартирний облік теплоспоживання.
 
Дуже просто це можна здійснити, якщо в житловому будинку застосована горизонтальна система опалення з квартирними приладовими вітками. Досить встановити на вводах до квартир теплолічільники – і поквартирний облік забезпечений. На жаль, переважна більшість існуючих житлових будинків оснащено вертикальними системами опалення та не має такої можливості. Звичайно, можна встановити теплолічильники на кожен радіатор в квартирі, але таке рішення навряд чи можна вважати раціональним через велику вартість та складнощі зняття показань з кожного лічильника в квартирі і подальшого розрахунку теплоспоживання квартири в цілому. Існує більш просте і порівняно не дороге рішення – організація поквартирного обліку теплоспоживання за допомогою так званих приладів-розподільників вартості опалення, які встановлюються на кожен опалювальний прилад в квартирі. Подібні рішення широко використовуються в багатьох країнах і показали свою високу ефективність.
 
Головною обов'язковою умовою при використанні наведеного рішення є необхідність установки  терморегуляторів і приладів-розподільників на всі без винятку опалювальні прилади (радіатори) в житловому будинку. Прилади-розподільники – дуже прості та не дорогі пристрої, що не вимагають спеціального монтажу, а просто кріпляться до опалювального приладу. Вони не є лічильниками теплової енергії, а лише визначають, яку частку від загальнобудинкового теплоспоживання взяв на себе цей опалювальний прилад, обладнаний розподільником. Знаючи загальнобудинкове теплоспоживання за певний період і частку кожного опалювального приладу в цьому споживанні, не складно визначити реальне споживання тепла кожною квартирою. Тим більше, що показники зазвичай знімаються дистанційно, а для визначення поквартирного теплоспоживання розроблені спеціальні розрахункові комплекси. Ще одною перевагою такої системи поквартирного обліку є те, що прилади-розподільники не вимагають перевірки: при виробленні свого ресурсу (а це близько 10 років) їх просто слід замінити новими.
 
Організація поквартирного обліку та регулювання відкриває великі можливості для реалізації інших термомодернізаційних заходів. Так, замінивши застарілі вікна на енергоефективні або утепливши будинок, кожен квартировласник зможе відразу відчути це у вигляді скорочення розміру плати за опалення.
 
Віталій Рудой
 
Коментарі (1)
Коля1
05 Вересня 2017 p. 20:32
Масова розгерметизація будинків з ініціативи тодішньої влади відбувалася у 2010-2013 роках. Який тепер смисл обліковувати тепло, подане у розгерметизовані будинки? Це все одно що обліковувати тепло, подане для обігріву вулиці.
Loading...

загрузка...
 
Loading...