Нам не хочеться розуміти, що різниця в управлінні старими жеківськими і новими висотними житловими будинками все ж таки є.

На прибудинкових територіях старих будинків максимум що робили, це прибирали сміття, але рідко сніг і майже ніколи кригу. Ми розбивали голови об пороги будинку, але нас це влаштовувало.

У старих будинках ліфт, каналізацію, водопровід, електрику ремонтували тільки тоді, коли щось виходило з ладу, про превентивне обслуговування не було й мови. І з цим ми якось уживалися. Може, якийсь час і сердилися, але потім змирилися.

Тому зараз ми не поспішаємо вникати в те, що нові будинки вимагають безліч послуг по регулярному профілактично-технічному обслуговуванню ліфтів (по 2-4 на під'їзд), протипожежних систем, електропостачання, освітлення, водопостачання, опалення, сміттєпроводів, підземного паркінгу. Ми не поспішаємо пред'являти інші вимоги і до інфраструктури сучасної будівлі. Прибирання повинно бути якісним і регулярним, охорона повинна забезпечувати пропускний режим, збереження дорогого устаткування будівлі і захист спільного майна від крадіжок і вандалізму - кому це треба? Адже жили ж раніше без цього і якось справлялися, якось звикли.

Пережитки радянського часу, привчили нас до всього «безкоштовного», але не якісне обслуговування, відсувають прогрес і цивілізацію на інший план.

Тому, навіть якщо будинку присуджено високе звання «елітного житла», чисті, кваліфіковані, тверезі і адекватні електрики, сантехніки, будівники нас все одно якось за звичкою насторожують... Ну, не можуть вони бути такими! «Радянська економія» ще міцно сидить у наших головах.

Ми не готові платити висококваліфікованому працівникові сервісної компанії за виклик і швидке виконання ремонтних робіт. Ми чітко знаємо, що десь там є, нехай безвідповідальні, але зате такі знайомі старі та добрі працівники ЖЕКів, які рано чи пізно прийдуть і все полагодять... безкоштовно... Треба тільки чекати, сподіватися і вірити. «Розрухи в головах» поки ніхто не відміняв!

Тарас Шелемех, спеціально для ІА «Україна Комунальна».