Побутові відходи вимагають культурного поводження

Візьмемо вже згадане сміття. На початку 90-х в Україні щорічно утворювалося стільки ж побутових відходів, скільки у 12 країнах Європейського Союзу загалом, і процес їхнього накопичення не зупинився, він продовжується досі. Так, за даними Мінрегіону, до прикладу, впродовж 2013 року в Україні утворилось близько 59 млн куб. м побутових відходів (13 млн тонн), які були захоронені на 6,7 тис. сміттєзвалищ і полігонів загальною площею понад 10 тис. га. При цьому послугами з їхнього вивезення було охоплено лише 78% населення. На той час, кількість перевантажених сміттєзвалищ становила 973 одиниці (15%), а 1415 одиниць (21%) не відповідали нормам екологічної безпеки. Країна потребувала понад 626 нових полігонів. Окрім того, через неналежну систему поводження з ТПВ у населених пунктах, як правило у приватному секторі, щорічно збільшується кількість несанкціонованих сміттєзвалищ (у 2013 році таких було близько 30 тисяч). 

 

Як відомо, усе це негативно впливає на довкілля – зменшується обсяг потенційно продуктивних грунтів, забруднюються стічні води, випаровуються отруйні гази, які в подальшому стають джерелами вірусів та інфекцій, тощо.

 

Звісно, Україна не єдина країна, котра потребує негайного вирішення «сміттєвих» проблем, однак наразі вона одинока у боротьбі з ТПВ шляхом захоронення чи спалювання. Більшість розвинених європейських держав намагається захистити своє навколишнє середовище, переробляючи відходи та повторно їх використовуючи.

 

Зауважимо, у країнах Західної Європи переробляється 30-50% відходів, у США та Японії – 60-70%, у країнах, що розвиваються, – 7-10%, в Україні - лише 3-5%. До прикладу, у тому ж 2013 році через впровадження в 503 населених пунктах роздільного збирання побутових відходів, роботі 21 сміттєсортувальних ліній, 1 сміттєспалювального заводу і 3 сміттєспалювальних установок було перероблено та утилізовано близько 3,65% побутових відходів.

 

Читайте також: Українцям пропонують вирішення «сміттєвих» проблем по-європейськи

 

У цій практиці європейські держави керуються низкою директив та регламентів ЄС. Базовим законом ЄС у сфері управління відходами є «Рамкова директива ЄС про відходи». Вона поширюється на всі потоки відходів та встановлює, так звану, ієрархію відходів, правила планування управління відходами, їх кваліфіковане збирання і перероблення, а також вимагає дотримання обов'язкових дозвільних процедур для переробників.

 

Українське ж законодавство у сфері поводження з відходами поки недосконале. Більшість із нормативно-правових актів у цій галузі були розроблені близько 20 років тому, і містять лише ряд базових вимог щодо поводження з відходами, які відповідають нормам європейського законодавства. 

 

Нагадаємо, найбільш вагомими у цьому ключі є Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року. Ним визначено основні принципи державної політики щодо відходів, правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням утворенню відходів та їх негативному впливу на навколишнє природне середовище, перевезенням, утилізацією та захороненням. 

 

За словами нардепів, процес розбудови української нормативно-правової бази у питанні поводження з відходами йде суперечливо, а в останні роки взагалі гальмується. 

 

Станом на сьогодні у комітетах Верховної Ради розглядається декілька законодавчих документів, спрямованих на удосконалення системи поводження з відходами, зменшення їх утворення та максимального повторного їх використання. Зокрема, мова про законопроекти №1439 та №1742 з тотожними найменуваннями - «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами». Обидва документи були зареєстровані у ВР у середині грудня 2014 року. 

 

Метою першого (№1439), згідно з пояснювальною запискою, є приведення у відповідність положень Закону Україну «Про відходи» з міжнародними стандартами та документами, які регулюють відносини у зазначеній сфері, зокрема із Рамковою директивою Європейського Союзу 91/156/ЄЕС, Конституцією України та іншими законодавчими актами. Це на думку розробників, сприятиме створенню в країні розгалуженого взаємопов’язаного правового поля з урахуванням як світових тенденцій в напрямку ефективного розв’язання проблеми відходів, так і вітчизняної практики.

 

Так, проектом пропонується залучення до процесу збирання та перевезення побутових відходів усіх суб’єктів господарювання у сфері поводження з відходами, а також можливість мешканців багатоквартирних та приватних будинків самостійно визначати виконавця послуг з вивезення побутових відходів.

 

 

Другий (№1742) ставить метою комплексне врегулювання питання поводження з побутовими відходами, удосконалення механізмів державного регулювання у сфері поводження з побутовими відходами, підвищення ефективності дії законів України у сфері поводження з побутовими відходами, усунення виявлених недосконалостей правового регулювання у цій сфері. Тож, пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про відходи», «Про житлово-комунальні послуги», «Про здійснення державних закупівель», «Про державно-приватне партнерство», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та «Про природні монополії». 

 

При цьому особлива увага приділяється виокремленню сортування та переробки в процесі поводження з відходами, а також встановленню штрафів за ухиляння від укладення договору на надання відповідних послуг. Зокрема, ухилення від укладення договору на надання послуг з поводження з побутовими відходами протягом більше ніж 30 днів з дати надходження пропозиції про укладання договору тягтиме за собою накладення штрафу на громадян від 80 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, фізичних осіб - підприємців або посадових осіб виконавців послуг з поводження з побутовими відходами - від 100 до 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне - від 100 до 150 та від 150 до 200 відповідно.

 

Чи судилося цим законодавчим ініціативам наблизити Україну до європейських підходів боротьби з побутовими відходами, а відтак, зробити чистішою, побачимо згодом. Однак, вже зараз кожен українець повинен усвідомити, що 400 кг сміття на рік на одну особу – це забагато, культура поводження з відходами родом не з Європи, вона народжується не тоді, коли за сміття карають, а коли у цьому зникає необхідність. Тож, варто спробувати хоча б елементарне: об’єктивно оцінювати свої потреби; привчатися складати сміття у окремі контейнери (органічне і неорганічне); здавати макулатуру, ПЕТ-пляшки, алюмінієві банки, склобій, батарейки, енергозберігаючі лампи, тощо у пункти прийому; відмовлятися від використання поліетиленових пакетів.