Повідомлення ЗМІ про незадовільний стан дорожнього покриття у різних регіонах України протягом останнього тижня більше нагадує повідомлення з фронтів бойових дій, адже кількість дорожньо-транспортних пригод та фактів пошкодження автівок через ями на дорогах збільшилася в рази.
Засмучує стан дорожнього полотна і Прем’єр-міністра Миколу Азарова. «Без сліз не можливо дивитися на автомобільну дорогу «Київ-Одеса», на ділянку дороги «Хмельницький-Чернівці» тощо. Або спробуйте, наприклад, проїхати від Сум до Києва», – нарікав посадовець на засіданні уряду минулого тижня. Прем’єр наголосив, що хороших доріг не має жоден обласний центр, і доручив місцевим адміністраціям до 1 березня скласти список проблемних автошляхів. Він також пообіцяв збільшити фінансування «Укравтодору» вже в цьому бюджетному році.
Адже поки чиновники будуть намагатися виконувати доручення очільника уряду та складатимуть кошториси на ремонт доріг, тому іншого шляху, як шукати правди у служителів Феміди, в українських водіїв просто не існує. За 2012 рік судами загальної юрисдикції розглянуто близько 200 цивільних та кримінальних справ, так чи інакше пов’язаних з поганим станом автомобільних доріг як загальнодержавного, так і місцевого значення. За словами спеціаліста з юридичних питань Експертної Ради ІА «Україна Комунальна» Андрія Осадчого, аналіз судової практики в таких справах свідчить, що далеко не завжди суди становляться на сторону потерпілих від поганого стану доріг водіїв. Позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до організацій, що утримують автомобільні дороги, або задовольняються частково, або не задовольняються зовсім, пояснює юрист. Основними причинами такої ситуації є недостатньо підготовлена позивачами доказова база та складність визначення балансоутримувача дорожнього полотна.
Читайте також: Розбиті дороги звільняють чиновників
Втім, якщо сторони «дорожнього» конфлікту не змогли дійти згоди про мирне його врегулювання, і постраждалим водієм буде прийнято рішення про подання судового позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, юрист Андрій Осадчий на прохання редакції «України Комунальної» підготувував декілька порад:
1. Згідно ст. 10 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, обов’язок по збиранню доказів та доведенню їх переконливості перед судом лежить саме на постраждалому водієві. Саме він зобов’язаний довести перед судом халатність та бездіяльність дорожньої організації, а не навпаки.
2. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної, або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.
Для визначення винної сторони або особи необхідно після того, як сталося ДТП, негайно повідомити про це найближчий пост ДАІ, зареєструвати там відповідну заяву, викликати аварійного комісара страхової компанії, в якій оформлено страховий поліс на Ваше авто, бути присутнім особисто під час складання протоколу огляду транспортного засобу та протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, необхідно за допомогою працівників ДАІ чітко встановити балансоутримувача частини дорожнього полотна, на відрізку якого сталося ДТП.
У свою чергу, працівники ДАІ, які оформлюватимуть необхідну документацію та складатимуть схему ДТП, у випадку встановлення за наявними матеріалами складу адміністративного правопорушення передбаченому ч.4 ст140 КУпАП, повинні скласти протокол про адміністративне правопорушення у стосунку конкретної посадової особи балансоутримувача дорожнього полотна. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне утримання дорожнього полотна у відношенні конкретної посадової особи балансоутримувача дороги, яка набрала законної сили, і буде Вашим основним доказом бездіяльності та підставою для відшкодування шкоди.
3. Необхідно пам’ятати, що визначення матеріальних збитків, завданих власнику майна, проводиться, відповідно до абзацу третього ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», виключно шляхом проведення незалежної оцінки, яку відповідно до ст. 3 зазначеного закону здійснюють суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання відповідно до спеціалізації та напряму оцінки, зазначених у їх сертифікаті, у процесі практичної діяльності з оцінки майна. При цьому, ст. 3 цього закону передбачено оформлення незалежної оцінки звітом про оцінку майна, вимоги до якого встановлені ст. 12 зазначеного закону та національними стандартами оцінки. Тобто тільки звіт про оцінку колісного транспортного засобу суб'єкта оціночної діяльності, що має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, та зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів, а не акти виконаних робіт зі станцій технічного обслуговування автомобілів, є єдиним, належним та допустимим доказом суми заподіяних матеріальних збитків.
4. Також необхідно взяти до уваги, що в українському судочинстві для стягнення моральної шкоди недостатньо просто заявити в суді про наявність такої, позивач повинен довести в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивачем повинно бути надано всіх належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, які сталися внаслідок ДТП (медичні довідки, виписки з лікарні, свідчення свідків, рецепти лікарів, чеки на придбання ліків тощо).
5. Відмовляючи в задоволенні позовів водії до облавтодорів, українські суди застосовують норми Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 року №198, згідно якої, дороги в Україні розподіляються на 4 категорії. Дорожні ділянка між селищами або містами районного значення віднесені цією постановою до 4 технічної категорії. У відповідності до ДБН В.2.3-4-2000 п.5.5 табл. 5.1 дорога 4 категорії має полегшений та перехідний тип покриття, яке допускає як асфальтобетон, так й фракційні кам'яні матеріали (гравійне покриття). Виходячи з цього, більшість ділянок, на яких стаються ДТП, відповідають ознакам 4 категорії та в більшості відповідають мінімальним технічним стандартам, а відтак ДТП що на них стаються залишаються без винних осіб.
Підсумовуючи вищевикладене, хочеться побажати водіям судитися з розумом та завжди обирати режим руху із врахуванням дорожньої обстановки, властивостями транспортного засобу, вантажу, щоб забезпечувати постійний контроль за рухом та безпечне керуванням автомобілем, як того вимагають п. 12.1. та 12.4 ПДР.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
