Природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва.
Хоча причиною виникнення та існування природної монополії повинна бути економічна ефективність певних видів господарської діяльності, проте зрозуміло, що досягнення такої «економічної ефективності» відбувається НЕ шляхом конкуренції, а за допомогою законодавчого надання виняткових прав. Таким чином, держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Чи дійсно сектор теплопостачання є таким економічно ефективним завдяки наданню йому виняткових прав та відсутності небажаності конкуренції з погляду суспільства?
Важливою характеристикою природних монополій є те, що вони можуть мати тимчасовий характер, оскільки певні зміни можуть призвести до зникнення об'єктивних умов для їх існування. Тимчасовий характер формується під впливом технічного прогресу, а також змін ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію природного монополіста.
Зміна ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію може виступити об'єктивною основою припинення існування природної монополії.
Окремі економісти заперечують об'єктивність наявності природної монополії, стверджуючи, що підґрунтя для природної монополії не може існувати в принципі. В той же час, існують прихильники посилення державного втручання у господарську діяльність виправдовуючи дії влади захистом інтересів споживачів. У деяких випадках до природної монополії намагаються віднести види господарської діяльності, яким не властиві відповідні характеристики. Тому увага економістів має концентруватися не стільки на аналізі об'єктивності категорії природної монополії, скільки на виявленні критеріїв віднесення певних видів господарської діяльності до природної монополії, а також на обґрунтуванні оптимальних параметрів та доцільності державного регулювання.
Негативні наслідки існування природних монополій в економіці проявляється за такими трьома напрямками:
• нераціональне господарювання;
• встановлення завищених цін на продукцію (послуги);
• неналежна якість продукції (послуг).
Результатом державного регулювання діяльності природних монополій має стати захист інтересів не лише споживачів, але й інтересів самих підприємств-природних монополістів.
Для поліпшення функціонування діяльності природних монополій уряд застосовує чотири типи стратегій:
• перебування підприємств-природних монополістів у державній власності;
• переведення цих підприємств у приватну власність;
• створення державних органів (комісій) для регулювання діяльності підприємств-природних монополістів;
• використання механізмів спеціально стимульованої конкуренції.
Монополії, незалежно від того, перебувають вони у приватній чи державній власності, однаково безвідповідальні перед споживачами, оскільки не мають конкурентів у встановленні стандартів ефективності та покращанні функціонування. Тому у багатьох країнах великі надії покладають на створення конкурентних ринків та на комісії з регулювання діяльності підприємств-природних монополістів, які покликані контролювати правильність ухвалення рішень щодо цін, витрат та якості продукції.
На ринках природних монополій конкурують не за споживача, а за право ексклюзивної діяльності.
Одним із параметрів регулювання діяльності природних монополій є регулювання ціни на їхню продукцію (послуги). Найбільш спірним є підхід, який передбачає компенсацію у ціні продукції обґрунтованих витрат та отримання певного наперед визначеного, як правило, незначного прибутку – метод «витрати +». Аналіз сутності методу показує, що незважаючи на всі можливі удосконалення в нормуванні поточних і інвестиційних витрат, цей метод принципово не може стимулювати підприємство–монополіста раціоналізувати свою діяльність. Це дало поштовх до розроблення альтернативних методів, які б сприяли уникненню незацікавлення у раціоналізації господарської діяльності підприємств-природних монополістів та можливості зловживань під час калькулювання витрат.
Наслідком недосконалої тарифної політики в сфері теплопостачання є можливість природних монополій покривати свою неефективність за рахунок споживачів, а державі - перекладати свої функції на суб'єктів підприємництва, які не можуть протистояти цьому (перехресне субсидування). Це свідчить про необхідність активізації зусиль, спрямованих на удосконалення державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання та переходу до ринкових механізмів господарської діяльності в сфері теплопостачання.
Негативні наслідки існування природних монополій в теплоенергетиці проявляються у нераціональному господарюванні та неналежній якості продукції (послуг), відсутності мотивації до підвищення ефективності та зменшення собівартості продукції. Зміна ситуації на ринку ресурсів та попиту на продукцію є об’єктивною причиною для перегляду існування ринку природних монополій в сфері теплопостачання. Перехід до конкурентних ринкових механізмів господарської діяльності та стимулююче тарифоутворення для суб’єктів природніх монополій позитивним чином буде сприяти захисту економічних інтересів споживачів та виробників й сприяти розвитку національної економіки.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
