18 серпня Кабінет міністрів затвердив Енергетичну стратегію України до 2035 року. Вона передбачає дворазове зниження рівня енергоємності національної економіки. Своїми думками поділився Андрій Герус.
Існує досить стримане ставлення до таких стратегій в українських реаліях. Оскільки у нас стратегії носять декларативний характер - немає чітко зафіксованих для кожного зобов'язань. І більш того, за невиконання - немає зафіксованої відповідальності за конкретними посадовими особами.
В Україні такі документи практично не працюють з двох причин.
По-перше, середній термін перебування чиновника високого рівня на своїй позиції - 11 місяців. Потім приходить новий чиновник, зі своїм баченням, яке часто не збігається з баченням попередників.
Другою причиною можна виділити низьку правову культуру, в принципі. У нас банально не виконуються Закони України, що тоді говорити про таких декларативних документах, як стратегії?
У самій стратегії написані досить правильні речі. Дійсно енергоємність економіки необхідно знижувати. Але на мій погляд, важливим напрямком в енергетиці є не тільки зменшенням енергоємності в економіці, оскільки у нас економіка, в основному є приватною і бізнес сам вирішує варто йому споживати більше або менше. Відбувається органічне саморегулювання. У нас вже довгий час ціна на електроенергію залишається високою. Вона навіть вище, ніж у деяких країнах Європи. Тому бізнес вже давно сам став економити ці ресурси.
Однак у нас є й інша проблема - з населенням, з домогосподарствами. Її потрібно вирішувати на рівень нижче, ніж стратегією, але рухатися треба теж правильними кроками.
Для того, щоб подібні документи працювали - необхідна тактика і конкретні практичні речі. У стратегії прописані дуже хороші заяви, але на практиці відсутня реальна конкуренція, відбувається неконкурентна і непрозора приватизація, працює якийсь неадекватний тариф Роттердам + або RAB-тарифи, які хочуть впровадити.
Від написання стратегії краще нікому не стане. Для того, щоб щось поліпшити, повинні бути конкретні дії, які будуть пов'язані з будівництвом конкуренції в енергетиці, демонополізацією, з конкурентним розвитком зеленої енергетики. Сама стратегія нічого не дасть, це набір хороших слів. Повинні бути конкретні дії і рішення. На сьогоднішній день я їх не бачу. Це мене турбує більше, ніж написана стратегія.