Що приховує НКРЕ: злочин чи просту халатність?

Враховуючи, що питання тарифів на житлово-комунальні послуги турбують не лише мешканців м.Кіровоград, і подібна ситуація могла статися в інших регіонах, ІА «Україна Комунальна» звернулось 30.08.2011 листами до НКРЕ з проханням надати обґрунтовані пояснення щодо того, як підприємству, яке не отримувало ліцензію в НКРЕ, було цією ж Комісією затверджено тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, з прямим порушенням статті 6 Закону України «Про державне регулювання на ринку комунальних послуг».

Крім того, ІА «Україна Комунальна» направило до НКРЕ також інший запит, з проханням надати перелік підприємств-ліцензіатів, що діють на ринку централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення, ліцензії яким видали центральні органи виконавчої влади (Мінжитлокомунгосп та НКРЕ), та перелік підприємств, яким було затверджено тарифи на ці ж послуги.

Доступ до такої інформації нам гарантований Законом України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, стаття 20 цього Закону передбачає, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Запити від нашого агентства НКРЕ отримало 02.09.2011 року (вх. № 340/41-11 та 350/41-11).

Необхідно віддати належне працівникам НКРЕ, відповіді ми отримали у встановлені законодавством терміни, а ось щодо їх суті...Надалі ця історія набрала ознак історичного анекдоту часів царювання Павла I про поручика Кіже – неіснуючого офіцера, що з'явився в документах через помилку писаря, але, тим не менш, кілька разів був підвищений в новий чин імператорським указом. В останньому наказі про підвищення в чин імператор написав: «Викликати до мене». Кинувшись шукати полковника, військове керівництво його не знайшло. Лише вивчивши всі документи, вдалося дійти до самого першого наказу, що містив помилку, і зрозуміти, у чому справа. Проте повідомити імператорові про справжній стан речей ніхто не наважився. Замість цього підлеглі доповіли, що полковник Кіже раптово помер, через що прибути на аудієнцію не може. Імператор зітхнув і сказав: - «Шкода, хороший був офіцер».

«Поручиком Кіже» іноді іронічно іменують ситуацію, коли дрібна, безглузда помилка призводить до масштабних наслідків, або неіснуючий об'єкт, який через помилку, непорозуміння чи випадковий збіг визнається за реальний.

На жаль, саме це, на нашу думку, відбулося і з державним регулятором. Найбільш кричущий, на наш погляд, факт встановлення тарифів для споживачів питної води багатотисячного міста Кіровоград, здається, «здивував» і самих працівників НКРЕ, так як роз'яснення нам було обіцяно надати додатково, відповідно до вимог чинного законодавства. А ось списки ліцензіатів і підприємств, яким НКРЕ затвердило тарифи, виявились для нас абсолютно передбачуваними. Відповідь була у стилі – «взаємне розуміння потребує взаємного обману».

Прикро, що на наше прохання надати перелік лише тих підприємств, яким ліцензії видавались центральними органами виконавчої влади (МінЖКГ та НКРЕ), НКРЕ надало перелік, який називався надто гучно: «Перелік суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та (або) водовідведення, які мають відповідні ліцензії Мінжитлокомунгоспу, НКРЕ та ОДА (підлягають державному регулюванню НКРЕ)». А ось щодо тепловиків, то НКРЕ обмежилось лише Переліком тих, кому затверджені тарифи, за що ми їм щиро вдячні.

Тобто, судячи з назви Переліку, це мали б бути всі ліцензіати, а от, судячи із отриманого списку, - це лише ті, хто отримав ліцензії в центральних органах виконавчої влади. Замислившись, що ж змусило виконавців з НКРЕ дати таку назву Переліку, змішати повноваження органів ліцензування всіх рівнів (ліцензії підприємствам з невеликими об'ємами видаються обласними державними адміністраціями) докупи, ми не полінувались, і дуже просто перевірили отриману інформацію. Переліки ліцензіатів ми знайшли на сайті держрегулятора - з юридичними адресами, номерами ліцензій та терміном їх дії ( http://www.nerc.gov.ua/control/uk/publish ).

Звіривши ці два списки, можна констатувати лише одне – «плавають різними стилями, тонуть - одним».

Крім вищезгаданого підприємства, питання законності затвердження тарифів виникає щодо КП «Дрогобичводоканал», ТОВ «ТАУН СЕРВІС» (м. Луганськ), КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» - і це лише на ринку централізованого водопостачання. А що ж до такої «золотої», але вкрай необхідної послуги як тепло, ми не знайшли серед ліцензіатів (ні Мінжитлокомунгоспу, ні НКРЕ) такі підприємства: МКП «Золочівтеплоенерго», КП «Моршинтеплоенерго», КП «Бродитеплоенерго» - Львівська обл., КП «Южтеплокомуненерго» - Одеська обл., КПТГ «Гадячтеплоенерго» - Полтавська обл., КП «Ромникомунтепло» - Сумська обл., а от у списках підприємств із затвердженими тарифами вони є.

В даній ситуації дивує «велике бажання» держрегулятора «навести порядок» у тарифоутворенні, про який так довго нам розповідали чи не всі, хто має хоча б якесь відношення до ЖКГ і невеличку трибуну для своїх виступів. В ряді законів України, постановах Кабінету Міністрів України, Ліцензійних умовах чітко розмежовані повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади у цій сфері.

Дивує навіть не те, що на підставі цих затверджених тарифів, були прийняті рішення місцевих рад (чи виконавчих комітетів) про введення цих тарифів з такого-то числа. Дивує інше, що ця вертикаль, народивши один раз порушення з самого верху, перетворилась на коло, тому що ці ж підприємства звертаються за дотацією на покриття різниці в тарифах з державного бюджету, і що саме цікаве – держава відшкодовує.

Вибачте, але, таким чином, держава двічі занурюється в нашу з вами кишеню. Перший раз – коли ми платимо з вами за послуги по тарифам, які затвердженні з порушенням законодавства, а другий – коли з наших з вами податків, що йдуть в державну казну, дають гроші, щоб покрити те, що й так порушено.

От тільки прикро, що того «писаря» з історії про поручика Кіже не притягнуть до відповідальності, тому що НКРЕ – це колегіальний орган, місцева рада – тож, і відповідальність – колегіальна, тобто - ніяка. От за чию долю варто хвилюватись, це за долю директора підприємства, адже ніхто ще не відміняв «зорепади» на погони правоохоронних органів до державних урочистостей.

Протягом останніх двох-трьох років ми чули, що основні проблеми криються в тому, що тарифи затверджувались з порушенням законодавства на місцях. Тобто, з моменту передачі цих функцій на державний рівень, цей процес мав стати прозорішим, доступнішим та принаймні в межах правового поля. От тільки є підозри, що всі ті «поручики» з НКРЕ підуть на роботу до новоствореного регулятора – Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг, а отже анекдот часів імператора Павла I буде ще довго актуальним.

Щоб зберегти об'єктивність в даній ситуації, ми обіцяємо надати місце на інформаційному порталі представникам НКРЕ, для того, щоб спростувати чи хоча б прояснити ситуацію щодо піднятих питань. Як не прикро, але в бюрократичній машині, і не лише нашої країни, залишається принцип, відповідно до якого не важливо вміти добре працювати, важливо вміти добре доповісти.

PS: Також, зважаючи на відповідь НКРЕ, редакція ІА «Україна Комунальна» звернеться до Генеральної прокуратури України та Адміністрації Президента.

Тетяна Ларіна, спеціально для ІА «Україна Комунальна».