Статистичний обман: скільки насправді платять за комуналку?

Статистика чи факти?

Протягом січня-червня 2011 року українці сплатили за житлово-комунальні послуги більше 20 млрд грн., що становить 103 % нарахованих за цей період сум. Про це інформує Державна служба статистики України. Серед регіонів найвищий рівень оплати за житлово-комунальні послуги спостерігався у Закарпатській, Львівській та Сумській областях (115,4–111,6%), найнижчий – в Автономній Республіці Крим, місті Севастополі та Дніпропетровській області (94,7–96,9%). Середні нарахування за житлово-комунальні послуги на одного власника особового рахунку у червні 2011 р. порівняно з відповідним періодом 2010 р. збільшились на 23,9% і з урахуванням електроенергії (із розрахунку 150 кВт/год) становили близько 227 грн.
У Держкомстаті переконують, що зменшення заборгованості на сьогодні відбувається в усіх областях України. Однак, якщо перевести у площину часу, то загалом українці заборгували терміном більш як на 3 місяці. На початок липня неоплачені житлово-комунальні послуги  становили 10,7 млрд грн.

«Якщо ж узяти до уваги  розрахунки несезонного характеру, які потрібно сплачувати цілий рік, то ми маємо нижчі показники. Наприклад, водопостачання і водовідведення, утримання будинків – 95%, вивезення сміття – 93%. І лише «сезонні» послуги, такі як газопостачання, опалення досягли понад стовідсоткового рівня. Тобто ситуація вирівнялася за рахунок відсутності нарахувань на деякі види послуг. А взагалі ситуація по Україні якраз буде в середньому не більше 90-95%. І 5% як не платили, так і не будуть платити. І к тільки у нас підуть зимові нарахування, рівень платежів різко впаде. І на сьогодні немає підстав говорити про те, що в Україні населення сплачує 100% за комунальні послуги, це утопія», - зазначає Тетяна Казачек, експерт ІА «Україна Комунальна».
Наводимо інформацію про оплату населенням комунальних послуг з урахуванням погашенням боргів попередніх періодів за даними Держкомстату.

Т. Казачек також нагадує, що різницю в тарифах держава не відшкодовує в повному обсязі за жодною з видів послуг. Тому на сьогодні, за даними того ж Держкомстату з початку 2011 року, кредиторська заборгованість підприємств має 25% приросту, тоді як дебіторська – лише 5%.
«Тобто борги підприємств зросли з початку року на 25%. Це говорить про те, що тарифи покриваються лише на 75%. Саме на ці цифри слід звертати увагу в першу чергу, а не на літню динаміку сплати населенням за комуналку, яка, звичайно ж, буде позитивною – люди намагаються «підтягнути» борги», - наголошує вона.

Рис.1. Стан оплати населенням житлово-комунальних послуг (млн. грн)

За словами експерта, як би добре не платило населення, борги підприємств лише зростатимуть, оскільки різницю в тарифах для постачальників послуг держава компенсувати не поспішає. Однак якби «усім закладали 100-відстоткове покриття тарифів плюс гарантовані урядовими постановами 5-відсотковий рівень рентабельності, то можна було б говорити про реальний баланс діяльності підприємств».
За відсутності цих умов, на думку фахівців, практично неможливо оцінити реальний стан платежів у галузі чи рівень корупції, з якою так активно намагається боротися влада.
За словами генерального директора Агенції по управлінню заборгованістю Сергія Демінського, держава воліє максимально централізувати роботу з боржниками, тому інформація про стан заборгованості та основні тенденції до збільшення чи зменшення – це прерогатива державних установ.

«Ми намагаємося брати участь у цих процесах майже три роки, однак далі дрібних боргів – 30-40 тис. грн, переважно, які належать ОСББ справа не заходила. Основну «боргову масу» влада тримає при собі, - стверджує С.Демінський. – Вартість послуги, звичайно, є дуже важливим, але далеко не визначальним фактором. Набагато важливіше, коли народ розуміє, за що вони сплачують гроші і кому. Окремою групою можна назвати соціально неблагополучних громадян, які не підпадають під ці впливи».
Однак, за словами експерта, на сьогодні пояснити ситуацію із начебто стабільно високим рівнем платежів у населення пояснити досить важко.
«Як споживачеві мені важко розібратися у тому, яким чином формуються і нараховуються тарифи. Тому в мене самого виникає незадоволення ситуацією і справедливі запитання, за що я сплачую», - пояснює він.

Велика тарифна різниця по-українськи

Експерти галузі також звертають увагу ініційовану Кабміном реструктуризацію заборгованості, затвердженою відповідною постановою № 976 «Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги» від 27 червня 2003 р.
«Слід говорити, що ми маємо статистику з урахуванням боргів як цього-, так і минулорічних. Ви знаєте, що була реструктуризація і на додачу скінчився опалювальний сезон, тому ми маємо такі високі дані, - запевняє генеральний директор Міжгалузевої асоціації з розвитку систем теплопостачання «Укратеплокомуненерго» Володимир Дерій».

Підтвердженням його слів можуть послужити наступні дані. Лише у січні–червні поточного року з населенням було укладено майже 44 тис. договорів щодо погашення реструктуризованої заборгованості. Загальна сума, на яку було укладено договори становила 102 млн грн, з яких населення сплатило понад 97 млн грн. Усе це борги з минулого.
А от серйозне занепокоєння мають викликати кредиторська і дебіторська заборгованість підприємств, а точніше різниця між ними.

«Дебіторка цілком може покрити кредиторку за умови адекватного механізму пені та штрафних санкцій, - переконує В.Дерій. - Якщо ж звести усе докупи: різницю в тарифах, повну сплата населення (хоча з боку населення ніколи не буде проплат у повному обсязі, оскільки існують борги, які люди вже ніколи не сплатять), то панікувати зарано. Але підприємств змушують працювати в умовах, коли вони отримують кошти на папері, а податки повинні сплачувати «живими» грішми. А звідки їх взяти?»
Постанова КМУ N 1082 від 3 грудня 2008 р. про «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» спеціальним реєстром суворо регламентує залишок коштів на рахунку підприємства.

Тому досить райдужна статистика про надвисокі платежі громадян нестикується з тим фактом, що керівникам підприємств теплокомуненерго часто немає з чого сплатити той чи інший податок.
За словами В.Дерія, невиконанням своїх зобов’язань влада змушує підприємства брати «короткі» кредити, однак і ця практика скоро може закінчитися, скільки сплата по відсотках теж призводить до збитків. Тому «найбільш головним завданням для держави має бути своєчасний графік відшкодування різниці в тарифах».

Можливість підвищення тарифів до економічно обґрунтованих генеральний директор асоціації відкидає одразу, мотивуючи це тим, що населення «не потягне такого фінансового навантаження, внаслідок чого 85% громадян отримуватимуть субсидії. А це, фактично, означає тотальний рівень зубожіння, коли у переважної більшості родин плата за комуналку перевищить 15%».
Тому, за прогнозами фахівців, до кінця цього і протягом наступного року тарифи підвищувати не будуть. Причинами тому є незначні «народні» доходи і майбутні парламентські вибори, які вже от-от насуваються. Тому нам варт приготуватися і надалі до вкрай оптимістичних повідомлень про надзвичайну активність населення в частині сплати за тепло, воду, світло. Однак ці гроші покриють трохи більше половини від необхідної суми, а залишок від цієї різниці накопичуватиметься в пасиві підприємств і чекатиме «кращих часів».

Грамотна Юлія спеціально для ІА «Україна Комунальна».