Треба визнати, що житлово-комунальне господарство являє собою складну галузь, яка довгий час залишалася, фактично, без фінансування. Але навіть у цих умовах вона повинна була виконувати свої функції з надання населенню комунальних послуг. Зрозуміло, що ЖКГ потребує реформування.
Але треба зазначити, що цей процес неможливий без активної участі жителів в управлінні належними їм на праві власності квартирами в багатоквартирних будинках, без їхньої підтримки економічних перетворень.
На жаль, на сьогоднішній день існуюча система ціноутворення, заснована на принципах витратного формування тарифів, не зацікавлює комунальні підприємства у зниженні витрат. Усі розуміють, що зменшення витрат призводить до зниження тарифу, в той час як зростання витрат практично автоматично компенсується зростанням тарифу.
Процес встановлення тарифу для кожної житлово-комунальної послуги повинен починатися з визначення складових частин цього тарифу шляхом аналізу діяльності щодо забезпечення послуги та визначення підходів до формування цін на окремі види робіт, пов'язані з наданням послуги.
Як вирішується це питання в Києві? Треба сказати чесно, що тарифна політика в столиці ведеться вкрай непрофесійно. Усі тільки говорять, що тарифи треба підвищувати, щоб вони відповідали собівартості надання послуг.
Але насправді, як правило, про собівартість мова не йде. Об'єктивно перевірити і проаналізувати витрати підприємства на надання населенню комунальних послуг досить складно. І пов'язано це, перш, за все з тим, що такі компанії, як «Київенерго» і «Київводоканал» - це акціонерні товариства, в яких є, безумовно, певна комерційна таємниця. Враховуючи це, ми не можемо в повному обсязі отримати всю інформацію або доступ до цієї інформації, а значить, не можна говорити про економічно обґрунтованих тарифах. Це підтверджує і мій досвід як депутата III і IV скликання...
Непрофесіоналізм в реалізації тарифної політики у Києві проявляється не тільки у вартості наданих населенню комунальних послуг, але у процедурі прийняття цих тарифів. Кияни пам'ятають, як Черновецький підписував розпорядження, а Ющенко, будучи президентом України, кілька разів скасовував їх, тому, що відповідно до Указу Глави держави, вони повинні були реєструватися у Мін'юсті, але ці документи тоді ніхто не реєстрував.
У Києві змінилася влада, але й сьогодні відбувається те саме, що й раніше: приймаються, підписуються розпорядження голови столичної державної адміністрації, але вони знову не реєструються в Мін'юсті.
Потім суди, безумовно, призупиняють дію цих розпоряджень, але при цьому говорять, що не можна відзначити те, що не вступило у дію. Таким чином, з киян брали гроші невідомо за що, і зрозуміло, що вони мають бути повернені.
Ми написали голові міської держадміністрації Києва, щоб зробили перерахунок... Суд конкретного рішення з цього питання теж не виніс, порекомендував тільки йти до ЖЕКів і там вирішувати цю проблему.
Багато людей пішли, але в ЖЕКах і слухати їх не хочуть. Тоді знову почали звертатися до судів, але й там їм знову відмовляють. При цьому складається парадоксальна ситуація: фізичним особам суди відмовляють, а юридичні - виграють ці процеси. Тим, хто програли в судах, кажуть: раз ви заплатили за цими тарифами, отже, погодилися з ними. А люди заплатили не тому, що погодилися... Виходить, що основна маса людей переплачує, і незрозуміло, куди йдуть ці гроші, а «Київенерго» розповідає, що воно збиткове.
Виникають закономірні питання: а на якій підставі люди платили, хто виставляв ці рахунки? Де відповідальність того керівництва, яке діє незаконно і змушує киян платити за незаконними розпорядчим документам? Таке може відбуватися тільки в неправовій державі.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
