Уряду та керівникам нафтогазової галузі слід принципово переглянути підходи до розвитку видобутку вуглеводнів. Замість того, щоб шукати «незрозумілих» інвесторів, було б доцільно спрямувати кошти, які зараз витрачаються на закупівлю російського газу, на геологорозвідувальні роботи всередині країни. Мова йде про співмірні обсяги фінансування, оскільки щомісячно Україна віддає «Газпрому» за спожите паливо більше 1 млрд доларів.

Викликають відвертий подив намагання Міненерговугілля залучити до проектів з освоєння шельфу російські компанії. Росія взагалі не зацікавлена в тому, щоб зменшувати залежність України від поставок власних нафти та газу. Енергетичною стратегією передбачалося, що вже через 5-7 років з родовищ на шельфі Чорного моря Україна самостійно зможе отримувати до 10 млрд. кубометрів газу.

Не витримують критики й окремі, я би сказав, «прожекти», української влади з видобутку вуглеводнів за кордоном, зокрема, в Росії. Заяви керівництва Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про можливе внесення російських родовищ до статутного капіталу спільного підприємства з «Газпромом», про створення якого йде мова останнім часом, безперспективні. Причина полягає у тому, що «Газпром» не запропонує Україні родовища, освоєння яких буде фінансово посильним для «Нафтогазу». Свого часу російською стороною піднімалося питання про освоєння за участю України родовищ, розташованих на Ямалі, що вимагає десятків мільярдів витрат у доларах США. В України, яка не може у достатній мірі інвестувати у власний видобуток, таких коштів просто немає.

Невирішеним залишається питання про приєднання НАК «Надра України» до «Нафтогазу України». «Надра України» володіють значною кількістю ліцензій на родовища нафти і газу. Сьогодні ефективність їх використання викликає багато питань.

Окремо стоїть питання видачі ліцензій на розробку родовищ. Якщо влада ставить перед собою завдання збільшити видобуток, слід було б спростити процедуру видачі ліцензій. Жодних подібних кроків ми не бачимо.

Фактична відсутність державної політики у галузі видобутку нафти і газу робить безперспективним подальше існування НАК «Нафтогаз України», оскільки ця компанія не контролює найбільшого видобувника нафти «Укрнафту» і не отримує достатньої кількості ліцензій на розробку родовищ. Ми бачимо лише імітацію діяльності чиновниками, від якої власної нафти і газу в Україні більше не стає.

Пояснити таку бездіяльність паливно-енергетичного блоку уряду можна намаганнями довести галузь «до ручки» з метою подальшої приватизації найбільш привабливих активів.

У разі, якщо видобувні підприємства припинять вкладати кошти у збільшення видобутку нафти і газу, відбудеться стрімке падіння обсягів видобутку з нинішніх 20 млрд кубометрів до 12-14 млрд куб. Небезпечним є те, що негативну тенденцію буде важко перервати. Обсяги щорічних вкладень для розвитку видобувної галузі я оцінюю у 1 млрд доларів.

Діяк Іван, народний депутат 3-го скликання, колишній заступник голови «Укргазпрому»