ГоловнаПублікаціїТеплоенергетикаВідсутність адекватної держполітики «заганяє» теплопостачання України в стан глибокого занепаду

Відсутність адекватної держполітики «заганяє» теплопостачання України в стан глибокого занепаду

Системи теплопостачання в Україні знаходяться в стані глибокого занепаду. Ні, це сталося не сьогодні й не вчора, це відбувалось останніх 30 років і ще розпочалось до здобуття незалежності.
В багатьох населених пунктах уже давно відсутнє гаряче водопостачання, а в інших – розпочався процес демонтажу теплових мереж і перехід на автономні й індивідуальні системи телопостачання.  І Київ цьому яскравий приклад. В місті-мільйоннику, що має декілька ТЕЦ і кілька сотень котелень, відсутня подача гарячої води, а кількість та масштаб аварій на теплових мережах щороку зростає. Причин цьому багато і одна з них – це відсутність адекватної державної політики, що спрямована на довгострокове планування розвитку ефективних систем теплопостачання. 
 
На жаль, в Україні єдиним і основним документом, що мав би сприяти довгостроковому плануванню та розвитку теплопостачання, є схеми теплопостачання населених пунктів, про які говориться в Законі України «Про теплопостачання». В 2006 році навіть були затверджені методичні рекомендації з розроблення таких енерго- та екологоефективних схем, а лише в 2012 затверджено Порядок погодження схем теплопостачання.  Інвестиційні програми підприємств теплопостачання мають здійснюватися на основі розроблених, погоджених та затверджених схем теплопостачання. То чому за ці роки наші населені пункти не стали енергоефективним? Чому схеми теплопостачання не сприяють розвитку і не призводять до очікуваних результатів?
 
1. Схема теплопостачання - це «передпроектний документ, в якому обґрунтовується економічна доцільність та господарська необхідність проектування і будівництва нових, розширення та модернізації діючих джерел теплової енергії і теплових мереж».  Отже, схеми теплопостачання не є містобудівною документацією, а є передпроектним документом.
 
2. До повноважень органів місцевого самоврядування належить «затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації».  Отже, ОМС мають право затверджувати/перезатверджувати схеми теплопостачання. Закон містить колізію щодо повноважень органів місцевого самоврядування (місцеві ради чи їх виконавчі органи), що мають право затверджувати схеми теплопостачання.
 
3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ЖКГ (Мінрегіон), належить погодження схем теплопостачання населених пунктів з кількістю жителів більш як 20 тисяч. Отже, Мінрегіон має право погоджувати схеми теплопостачання тільки для населених пунктів з населенням понад 20 тис. осіб. Для інших – погодження не вимагається. Законодавчо не врегульовано  питання про те на якому саме етапі має бути погодження – до чи після затвердження ОМС схеми теплопостачання, в т.ч. чітко не визначено на якій підставі розроблені виконавцями схеми теплопостачання без схвалення/затвердження ОМС мають розглядатися Мінрегіонбудом.
 
4. Законодавство не містить жодних об’єктивних критеріїв, на основі яких Мінрегіон міг би якісно та кількісно виконати оцінку схем теплопостачання. Більше того, відсутні чіткий перелік документів, що мають бути подані для розгляду. Таким чином, наявність пояснювальної записки, графічної частини і додатків є формальною ознакою виконання вимог методичних рекомендацій з розробки схем теплопостачання і достатньою підставою для погодження. 
 
5. Схеми теплопостачання можуть розроблятися спеціалізованими проектними організаціями, діяльність яких підтверджена відповідною ліцензією. Таким чином, схеми теплопостачання можуть в т. ч. розроблятися і проектними організаціями з ліцензіями (а можуть і іншими невизначеним організаціями), проте не вказується на які саме види проектних робіт має бути ліцензія. Отже, об’єктивні критерії до розробників схем теплопостачання, що здатні забезпечити якість розробки схем теплопостачання,  теж відсутні. 
 
6. Розробка схем теплопостачання здійснюється на основі технічного завдання, що складається замовником за участю виконавця та погоджується органами місцевого самоврядування. Таким чином, складається враження, що майбутній виконавець/розробник схеми теплопостачання має бути залученим до розробки техзавдання, ще до проведення конкурсу з відбору переможця (без технічного завдання), в чому вбачаються корупційні ризики. Не визначеним залишається наступне питання: «Яким саме органам місцевого самоврядування має бути погоджено технічне завдання (місцевими радами чи їхнім виконавчими органами)?».
 
7. Законодавство не містить жодних прямих вказівок, які би вказували на «нечинність» схеми теплопостачання, якщо вона була затверджена ОМС і не була погоджена Мінрегіоном.
 
8. Законодавство не передбачає будь-яких санкцій за відсутність схем теплопостачання, відсутність погодження чи їх затвердження. 
 
9. Схеми теплопостачання мають бути переглянуті через п’ять років, проте законодавчо не визначено, що затверджені схеми теплопостачання втрачають дію після вказаного терміну, а, відповідно, продовжують і надалі діяти. 
 
10. Задекларований принцип «оптимального поєднання систем централізованого, помірно централізованого, децентралізованого та автономного опалення у схемах теплопостачання населених пунктів України» не містить чітких критеріїв, що визначають принцип «оптимальності». В т.ч. відсутні чіткі критерії, на основі яких має прийматись рішення про впровадження тих чи інших запланованих заходів.
 
11. Відсутні цільові показники (енергетичні, економічні, екологічні, соціальні, та ін.), що визначають ступінь розвитку теплопостачання населених пунктів чи досягнення запланованого рівня розвитку. 
 
12. Відсутні вимоги щодо необхідності розробки схем теплопостачання з врахуванням національних цілей, стратегій і планів розвитку, в т.ч. в сфері зменшення негативного впливу на оточуюче середовище.
 
13. Мінрегіон розміщує на офіційному веб-сайті перелік наданих для погодження схем теплопостачання в період 2016-2018 року, проте, перелік усіх погоджених схем теплопостачання населених пунктів не наводиться. Таким чином, Мінрегіон не забезпечує виконання своїх же Наказів в повному обсязі.
 
Для збереження ЦТ держава повинна чітко задекларувати стратегічний напрямок на розвиток ефективних систем централізованого теплопостачання де це є доцільним. Необхідно почати реалізовувати принципи державної політики у сфері теплопостачання, а саме – забезпечити «пріоритетний розвиток  застосування технології комбінованого виробництва  теплової  та  електричної  енергії  (когенерації)  та використання  вторинних  енергетичних  ресурсів,  нетрадиційних  і поновлюваних джерел енергії» та «сприяти розвитку конкурентних  відносин  на  ринку  теплової енергії».
 
Вдосконалення механізмів довгострокового планування, обов’язковість розробки схем теплопостачання, встановлення чітких критеріїв та вимог до оцінки «оптимальності» схем теплопостачання і врегулювання законодавчих прогалин в значній мірі будуть сприяти розвитку та покращенню сфери теплопостачання. Такий підхід має забезпечити споживачам найбільш економічно вигідні умови доступу до послуг в сфері централізованого теплопостачання, а також конкурентність в порівнянні з індивідуальними та автономними системами. 
 
 
Євген Олійник*, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
 
* Стаття підготовлена за матеріалами проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні». Думки авторів, висловлені в цій публікації не обов’язково співпадають з позицією Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.
 
Коментарі (1)
Коля
15 Вересня 2018 p. 18:37
Державна програма "Замість тепла - схеми теплопостачання і лічильники тепла" набирає обертів.