У ЖКГ перш за все треба розібратись, хто є хто, і що кому належить

Новини по темі

22 Квітня 2024 p. 10:53
"Стосовно енергонезалежності наш фокус - на сонці"  

13 Лютого 2024 p. 11:29
"Сервіси для ветеранів мають мінімізувати бюрократію в армії"  

27 Вересня 2023 p. 10:42
"Система якихось аварійних обмежень електропостачання буде краща вибалансована, враховуючи досвід минулого року"  

Своє бачення важливості, методів та перспектив реформи житлово-комунальної сфери України її ініціатори і творці на сторінках порталу ІА «Україна Комунальна» висловлювали неодноразово. А тепер ми пропонуємо вашій увазі думку людини, що обіймає посаду міністра ЖКГ в опозиційному уряді України, народного депутата від БЮТ Володимира Бондаренка

Володимире Дмитровичу, скажіть будь-ласка, в чому недоліки дій влади у реформі житлово-комунального господарства, яку проголосив Президент та намагається реалізувати Мінрегіон? Як, за Вашою оцінкою, виконується доручення Президента щодо проведення цієї реформи?

- Це не перше доручення і не перша розмова про те, що ніби щось робиться. По-перше, це питання, яке стосується проблем енергозбереження, проблем оптимізації схем і впровадження сучасних технологій в житлово-комунальне господарство, схем управління, залучення до управління житлом на рівні житлових будинків громадян України. Разом з тим абсолютно жодного кроку не зроблено, окрім підняття тарифів.

Хочу сказати, що сьогодні реформа розпочалася в Черкасах, де мер міста Сергій Одарич робить реальні кроки, а також у Кам’янці-Подільському, бо там оприлюднюються всі фінансові потоки і бюджетні витрати. А більше я не знаю прикладів реального реформування. На мій погляд, треба зробити принаймні перші кроки – розібратись, що кому належить і хто є хто в цій системі.

Що Ви конкретно маєте на увазі?

- Наприклад, в місті Києві 30% водопостачальних та опалювальних мереж безгоспні, бо нікому не належать. Невизнання належності цих систем до тих чи інших комунальних служб дає можливість потім, ремонтуючи їх, вимагати гроші за ремонти, бо, мовляв, вони ж не наші. Разом з тим «Київенерго» бере повністю всі гроші, які йдуть від сплати за воду, за опалення, і позиціонують себе так, мовляв «мережі не наші, ремонтувати їх ми не будемо». То чому ж вони і водоканал беруть гроші? І те саме стосується енергетичних мереж і газових.

Друге. Треба розібратись, хто є виробник послуг, хто – постачальником, а хто – споживачем. Це дозволить юридично визначити сторони процесу і укласти договір, який дає право людині оскаржити неякісне і ненормальне постачання тої чи іншої послуги.

Трете і паралельне з тим – ми повинні зробити реальним облік послуг. Не рахувати по кількості зареєстрованих квартир і потім вираховувати, скільки вони споживають, а по лічильниках рахувати воду і тому подібне. Не можна вираховувати по площі житлових будинків, бо гріється кубатура. Сьогодні в обліку надавання послуг є такі збочення, які дають можливість махінаціями досягати будь-чого.

Ми не знаємо, звідки ми п`ємо воду! А це важливо, бо вода в Києві, наприклад, може буди артезіанська, дніпровська, деснянська – і вартість її різна. На цьому йде велика гра.

Тарифи на вироблену електроенергію вночі і вдень теж абсолютно різні, а газ може бути спожитий для населення і для промислових об`єктів - ціна теж абсолютно різна. На цьому і грає сьогоднішня влада.

На додачу до вже перерахованого – необмежений обсяг так званої страхової діяльності. В місті Києві це 1 млрд 200 млн грн на страхову діяльність, хоча страхових випадків ніколи не було більше ніж на 80 млн. Тобто 1 мрлд 120 млн грн – це щорічне відмивання.

Як Ви ставитесь до необхідності встановлення приладів обліку?

- Наступний етап - це якісні показники роботи мереж і всієї системи. Якісні показники у світі розроблені. Наприклад, з Прибалтики можна брати дуже добрий приклад, але запровадження існуючих і ефективно працюючих там механізмів у нас нікому не вигідні. Але не можна ж і далі терпіти ту обставину, що плата за холодну воду, наприклад ведеться по розрахунковій схемі, а не по лічильнику! Я проводив експеримент у Святошинському районі в двох паралельних однакових будинках на вулиці Симиренка. Там приблизно однаковий контингент громадян. Якщо споживання води в будинку, де стоять лічильники, ніколи не перевищує 4,5 кубічних метрів, які споживає одна людина, то люди в сусідньому такому ж будинку по схемі, яку запровадив «Київводоканал», вимушені сплачувати від 7 до 14 кубічних метрів води. Звідки взялися ці розрахунки і чому так? - не зрозуміло. Від 13% до 15-18% гарячої води, теплоносія, втрачається по дорозі, і це все нажаль включається в тариф на наступний період людям.

У місті Києві взагалі дійшли до того, що розрахункова відомість включає не кубічні метри спожитої води, а гігакалорії, використані для її підігріву. Так у громадянина не лишається жодної можливості підрахувати і проконтролювати, що це за гігакалорії, скільки їх і хто їх використовує. У цій ситуації починаються махінації. В Києві вважають, що одна гігакалорія підігріває 18 м куб. води, хоча за всіма розрахунками інститутів житлово-комунального господарства вона підігріває 22,5 куб. м. Тобто 4,5 кубометрів одразу крадуть.

Таким чином, ми повинні мати, окрім обліку, ще й якісні показники. Тобто, що таке гаряча вода? Це не просто вода, яка пройшла через лічильник труби гарячої води, а це гаряча вода, яка відповідає параметрам – від 55 до 75 градусів і вище, але вище ніхто й не гріє.

Ми також повинні знати, що кожен день в Києві повинна рахуватися і контролюватися схема відповідності зовнішньої температури до внутрішньої температури на вході теплоносія і на виході. Це дасть можливість людям оскаржувати порушення.

А як вирішується це питання в контексті утримання житлового фонду?

-Якісний показник, наприклад, по вивозу сміття, коли температура вище 20 градусів тепла – воно повинно вивозитися двічі: зранку з 7.30 до 8 години, і ввечері з 20.00 до 21.00. Сходові марші миються таким чином: кожного дня перший поверх і ліфт, через день – зона пішохідної доступності до 3-го поверху, і двічі на тиждень - сходові марші до самої гори. І це нормальні якісні показники до тої чи іншої комунальної послуги. Але і тут жодного кроку в Україні не зроблено.

Я вже не кажу про те, що енергозбереження у нас зводиться до промазування швів на будинках, за що знімаються шалені гроші, або за батареями наклеюється фольга - і це вважається за енергозбереження. А насправді воно у нас і не розпочиналося, бо воно починається з комунікацій, по яких іде гаряча вода і теплоносії. Наприклад, у місті Києві менше 9% мереж є теплоізольованими, а всі інші гріють землю. І це жахливі втрати.

Наскільки вони великі?

- Наші витрати у житлово-комунальному господарстві сьогодні в 4 рази перевищують витрати Швеції на таку ж площу житлових будинків. А чому? Бо займатися цим нікому не вигідно. А гроші, які виділялись в різноманітних варіантах, – наприклад близько 3 млрд грн секвестрування бюджету, пішли в пісок.

Я подавав на розгляд парламенту 9 законопроектів, які стосуються реформи ЖКГ. Ці законопроекти дуже серйозні і розроблені дуже серйозними людьми.

Я декілька років тому зробив лабораторію досліджень житлово-комунального господарства за власний рахунок. Грантів нам ніхто не дає, але ми вивчили досвід прибалтійських країн, а також Санкт-Петербурга і Москви – і дійшли висновку, що у нас треба було давно забезпечити діяльність так званої «житлової інспекції».

На неї покладалися би функції контролю?

- Так. У прибалтів немає ЖЕКів, а є прямі договори між громадянином і постачальником послуг, а інспекція слідкує за виконанням домовленостей. Щойно громадянин скаржиться в цю інспекцію, вона одразу це фіксує, а винний потім платить гроші. За ці гроші і живе ця інспекція. До речі, цю службу поважають і споживач, і постачальник послуг.

У нас давно можна було б забезпечити конкуренцію в системі житлово-комунального господарства, тобто певні компанії мали би сертифікат на проведення таких робіт, і не було б монополізму, який призводить до жахливих наслідків.

А як ви оцінюєте ідею, яку свого часу озвучив Президент В. Янукович, щодо «вирівнювання» тарифів?

- Дуже критично. Вони не можуть бути однаковими апріорі. Вони можуть бути компенсовані владою або громадянами. Чому? Ну от, наприклад, у Святошинському районі Києва є котельня, яка знаходиться на Біличах, а опалює Південну Борщагівку. Звичайно,11 км транспортування – ідіотизм повний, але іншої котельні немає, тому там затрати надзвичайно високі. А є котельні поряд із житловими будинками – і там мінімальні затрати. Є вода, яка перекидається в Крим по спеціальним каналам – і це дуже затратно, а є вода, якої, наприклад, у Києві достатньо для того, щоб вона була дешева.

Треба вивчати і робити такі компенсатори, щоб це не било по кишені громадянина. Думаю, повинна бути встановлена межа, яку при встановленні тарифів не можна перетинати в жодному регіоні. Звичайно, треба шукати компенсатори, але різниця може бути, і не можна звести все до одної системи. Проте, повинні бути розроблені принципи, як порахувати тариф правильно, щоб до нього не потрапляли маразматичні підходи, такі, як були в Києві.

Я колись виявив у київських тарифах 1,5 млн грн на фуршети і презентації.

Це при якому мері столиці?

- Це було при Омельченко. Тоді ЄБРР давав 220 млн євро на реабілітацію мереж у Києві. Омельченко з Плачковим розпорядилися цими грошима специфічно. Я знаю, що Іван Плачков, колишній міністр енергетики, поклав їх на рахунки «Енергобанку», який потім зник. Окрім того він таким чином спроектував деякі закони, підзаконні акти, які повністю зняли рівноправність у стосунках споживача і надавача послуг.

Є монополія. Тобто вам приносять договір, і ви не маєте права змінити жодного слова – підписуй, або не підписуй.

І після того, як 5 років пройшло (а Європейський банк давав ці гроші на 5 років), я подивився – вони всі на місці, а використано мізер. Я забомбив листами всі інстанції – вони їх швиденько використали. Зарили буквально за рік.

А 1,5 млн грн витрачалися лише на банкети?

- 1,5 млн грн – це банкети і презентації в системі «Київенерго». А ще, наприклад, оздоровлення співробітників «Київенерго» за рахунок тарифів для громадян, додаткові премії, функціонування їхніх будинків відпочинку за рахунок громадян.

До того ж у цей тариф включалися речі, які ніколи в Києві не функціонували. За очищення дворових туалетів – 4,5 копійки на кожну людину кожного місяця ми платили. Здавалося б, копійки…

А якщо підрахувати…

…Так на 3 млн, та на 12 місяців. А до цього додавали ще й очищення «приямків». А яких приямків? Кажу: покажіть хоч один приямок, що це таке.

А ще розкрилась махінація з лімітними шайбами. Це коли при проектуванні будинку закладається труба, по якій подається теплоносій, і вона не може бути ані менше, ані більше. З часом компанія-надавач послуг нібито провела утеплення стиків між панелями і оголосила, що теплотривкість будинку зросла на 10%. Тоді вони звужують трубу на 10%, ставлячи спеціальну лімітну шайбу. У будинку стає холодно, громадяни скаржаться, ЖЕК до них звертається, що скаржаться громадяни, вони кажуть – добре, ми збільшимо, але 10% теплоносія ви отримаєте понад нормативу, і платити за нього треба в подвійному розмірі.

Або, наприклад, при Черновецькому 2 роки тому стало холодно на лівому березі, який опалюють ТЕЦ-6 і ТЕЦ-5. Я почав цікавитись, чому, бо знаю, що на цих 2-х сучасних ТЕЦ на тиждень є запас мазуту. Почав розпитувати, чому не включають мазут. Мені відповідають , що немає мазуту, бо його продали. Один чиновник проколовся і написав, кому продали. Я швиденько зробив запит і з`ясував, що продали гудрон дорожний – дешевий мазут. Якщо звичайний топочний мазут коштує 1 570 грн, то той – 700 грн з копійками. Таким чином вони купили по 700 грн за тону прекрасного топочного мазуту, бо там гудрона не було. Тоді я направив листи в різні служби, і виявляється, що продали по ціні вдвічі дешевше за реальний топочний мазут – вони тут же його вертають по документах. Виявилось, що вони його і не вивозили, бо він там і був, але за повернутий беруть знов як за хороший. Таким чином 71 млн грн навару, не виходячи з кабінету. Просто документи двічі зносили туди й назад.

Таким чином, ми маємо унікальні корупційні факти, які як мінімум в цій системі працюють. От є декілька цін на один і той же товар, наприклад, на газ. Сьогодні є чотири ціни на газ, і це для такої діяльності абсолютно чисте поле, бо ви маєте весь облік. Наприклад, спожито 10 млрд кубометрів газу по найдешевшим цінам, а збираєте кошти ви по реальним цінам, розраховуєтесь із державою теж по найдешевшим цінам, а весь залишок – а це мільярди – ідуть комусь в кишеню. Тому ніякої реформи немає і близько.

Розмовляла Катерина Селіванова, спеціально для ІА «Україна Комунальна»