ГоловнаІнтерв’юАльтернативна енергетикаВітчизняний енергоринок: тарифи, інвестиції чи модернізація – гра на випередження

Вітчизняний енергоринок: тарифи, інвестиції чи модернізація – гра на випередження

Пане Сергію, про старт реформ на ринку електроенергетики говорили ще з 2000-х років. Що змінилося з того часу? Намагання реформувати ринок електроенергетики з'явилися ще у 90-ті роки, коли було впроваджено модель «пулу», яка на той час використовувалась в Великій Британії. У 2002 році, к

Пане Сергію, про старт реформ на ринку електроенергетики говорили ще з 2000-х років. Що змінилося з того часу?

Намагання реформувати ринок електроенергетики з'явилися ще у 90-ті роки, коли було впроваджено модель «пулу», яка на той час використовувалась в Великій Британії. У 2002 році, коли була прийнята відповідна п'ятирічна Концепція функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України. Вона передбачала перехід на модель ринку «вільного доступу до мереж», яка побудована на двосторонніх контрактах та балансуючому ринку. На сьогодні вона досить поширена серед європейських країн, зокрема її використовують в тій же Великій Британії. За 10 років ці країни напрацювали суттєвий досвід використання цієї моделі ринку, виявили численні недоліки – і зараз ведеться дискусія щодо шляхів подальшого реформування ринкових відносин. Зокрема на Туманному Альбіоні розглядають можливості піти від двосторонніх контрактів, або принаймні звузити сферу їх застосування на ринку електроенергії.

Це не означає, що всі відмовляться від моделі «вільного доступу до мереж», мова йде про її подальший розвиток. Тому представникам Кабміну варто уважніше придивитися до тих процесів, які зараз наявні у європейських країнах, і взяти цей досвід на озброєння.

Окрім того, одним із ключових завдань у цьому плані є здійснення процесу приватизації об'єктів теплоенергетики.
Що стосується приватизації енергооб'єктів: на сьогоднішній день теплова генерація характеризується більш ніж високим рівнем зносу – 65% основних фондів. І ніхто не сперечатиметься, що залучення інвестиційно спроможного бізнесу в енергетику – необхідний крок. Але приватизація мусить бути прозорою, орієнтованою на стратегічного інвестора.

Поки що, дивлячись на охочих приватизувати акції підприємств, я таких потенційних інвесторів назвати не можу. Більше того, приватизувати об'єкти теплової енергетики лише для наповнення бюджету не можна. Паралельно держава має вирішувати ряд інших завдань, найголовніше з яких – модернізація і нові технології.

Нам не зрозуміло, як воно буде відбуватися насправді. Боюся, економіка не витримає інвесторів, які «швидше добігли» і розпочали модернізацію не з вкладання коштів, а з тарифного питання. Ми вже не маємо резервів для підвищення тарифу.

Що Ви маєте на увазі?
Вдамося до порівнянь: минулого року середній тариф у межах вітчизняного енергоринку був вищий за європейський. Тому можливості для масштабної модернізації за рахунок тарифу немає. А все йде до того, що після приватизації комерційні структури вирішать покривати свої витрати в основному за рахунок тарифних надбавок.

Я переконаний, що в ідеалі в процесі приватизації якась одна чи декілька потужних енергетичних компаній мають розробити стратегічний план розвитку, який би передбачав повернення коштів не виключно за рахунок споживача, а й іншими шляхами. Це можливо лише за умови прозорості і відкритості.

Які шанси мають на сьогодні іноземні інвестори у цьому плані?
Україна – держава з несприятливим загальним інвестиційним кліматом, то що вже говорити про теплоенергетику. Тому я навіть не чув заяв з боку солідних іноземних підприємств щодо бажання взяти участь у конкурсі. Вітчизняні структури вже давно висловили свої позиції та наміри. Наприклад, ДТЕК, група «Приват», ряд російських компаній вже оголосили про це. Але потужні європейські інвестори поки що мовчать.

Я нагадаю, що на сьогодні мова йде не тільки про приватизацію теплової генерації, адже на продаж виставили обленерго. Там, в принципі, ситуація простіша: здебільшого зацікавлення у придбанні виявили гравці, які є власниками обленерго. Я б сказав, що там усе пройде більш гладко, оскільки держава уже має досвід продажу цих об'єктів. І саме там функціонують іноземні структури, власники двох обленерго – компанії США.

Тобто держава провалила підготовку до процесу приватизації?
Я б не говорив про це так категорично, але ретельного підходу з боку влади поки що не видно. Тому, на жаль, заявок з боку серйозних компаній немає.

Повернемося до тарифу. Ви сказали, що можливостей для його збільшення у держави не залишилося. Наскільки адекватно сьогодні проходять процеси формування ціни на електроенергію?
На моє переконання, тут не вистачає політичної волі для визнання очевидних речей.

Якщо вдатися до статистики, то найбільшими споживачами електроенергії є промисловість – 48% і населення – 25%. А далі вже йдуть комунально-побутові потреби – 12,4%, сільське господарство – 2,3% і транспорт – 6,4%.

Те ж саме населення покриває лише 25% собівартості електроенергії. За розрахунками НКРЕ з точки зору економічної обґрунтованості, населення мусить сплачувати близько 0,9 грн/кВт год., а за розрахунками нашого центру – 0,65 грн/кВт. Принаймні це все одно у декілька разів вище, ніж те, що сплачується зараз. Тому, звичайно, одразу підняти на такий рівень ціни просто неможливо – це призведе до соціального вибуху. Але все рівно це треба робити, але робити поступово. Перехресне субсидування – одна з ключових причин таких високих цін на електроенергію для промисловості. Ми втрачаємо через це позиції як експортер і конкурентоспроможність промисловості в цілому.

Варто підкреслити, що в Україні ціни на електроенергію для населення найнижчі на території СНД. У нас дешевше, ніж у Росії. До подорожчання наша ціна була удвічі нижчою, ніж у росіян. Хоча в Росії, нагадаю, газ – основне паливо для теплової генерації – утричі дешевший. Звичайно, з точки зору нормального функціонування економіки, ціни слід вирівнювати і відходити від перехресного субсидування. До того ж економічно обґрунтовані ціну будуть створювати стимул до енергозбереження.

Чи варто очікувати такого підвищення ціни на електроенергію після процесу приватизації?
Гадаю, це залежатиме від того, яким буде хід реформи. Якщо вона прямо переводитиме галузь на двосторонні контракти, то підвищення здійснять миттєво. Для населення ціна виросте. Причому надалі, за умовами двосторонніх контрактів, населення сплачуватиме більше промисловості на 20-30% - про це свідчить досвід європейських країн. Електроенергією з найбільш «дешевих» джерел генерації в основному користується саме велика промисловість, населення програє їй конкурентну боротьбу за доступ до більш ефективної генерації. Тому й отримує дорожчі види енергії – з поновлювальних джерел або зі стареньких ТЕС або ТЕЦ.

Нагадаю, що за підсумками 2010 року у нас найбільшим виробником електроенергії в Україні є атомна енергетика – 47,4%. Далі йдуть теплові електростанції разом із теплоелектроцентралями – 41,5%, ГЕС разом із гідроакумулюючими станціями – 6,9%, блок станції і комунальні ТЕЦ – 4,2%, а на традиційні джерела припадає менше 1%.

Тому можна спрогнозувати, якщо не буде ніяких обмежень дії двосторонніх контрактів, що населення одразу отримає ціновий стрибок.

Однак, Ви сказали, що модель «вільного доступу до мереж» варто доопрацювати.
Безумовно! І тому я сумніваюся, що протягом найближчих місяців нам варто чекати на значні зміни концепції реформування. Якщо повернутись до досвіду використання двосторонніх контрактів, то їх впровадження перш за все мотивувалось тим, що вони мусять призвести до значного припливу інвестицій в електроенергетику – оскільки «двосторонка» забезпечує стабільний збут для генеруючих компаній, що є суттєвим показником для інвестора, який буде вкладати кошти.

Виявилося, що це не так, цього недостатньо для того, щоб привабити вкладення особливо в таку складну з точки зору економіки сферу як теплову генерацію. Візьмемо хоча б потужний тиск на тепловиків з боку екологічного законодавства, яке вимагає вкладення величезних коштів у модернізацію обладнання з метою скорочення викидів. Особливо, що стосується поширеної у нас вугільної теплогенерації.

Які недоліки держава має виправити у першу чергу?
Представникам державної влади потрібно провести дуже серйозну роботу щодо підвищення інвестиційної привабливості сфери і забезпечення гарантій і пільг. З цим зіткнулася не лише Україна. Як я вже сказав, це пройшла і Європа, над цим працює Росія.

Можливо, до кінця року розпочнеться робота над створенням фундаментальних документів, адже концепція 2002 року вже застаріла і є абсолютно непідходящою – з урахуванням сьогоднішньої ситуації і нового європейського досвіду. Тому на сьогодні треба розпочати з розробки основного документу реформи електроенергетики.

Розмовляла Юлія Грамотна спеціально для ІА «Україна Комунальна».

 
Коментарі (0)