Такий механізм оподаткування ПДВ підприємств теплоенергетики, особливо якщо вони працюють за сезонним тарифом, призводить до того, що підприємства щомісячно сплачують сотні тисяч ПДВ до бюджету, оскільки витрати, які несуть підприємства протягом податкового періоду, а саме: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, податки, не містять в собі податкового кредиту! А кошти на поточні рахунки приходять, переважно, від фізичних осіб (населення), які погашають борги за послуги, спожиті раніше протягом опалювального періоду. Наведу приклад доходів та витрат підприємства теплоенергетики з виділенням податкового кредиту та зобов'язань за квітень 2011 року:
Таким чином, зобов'язання по ПДВ за квітень місяць до сплати складуть 562 567,10 грн. Це не враховуючи, наприклад, можливих погашень кредитів (якщо такі є). Оскільки переважна більшість підприємств комунальної теплоенергетики поряд із виробництвом теплової енергії як товару, одночасно є і надавачами послуг централізованого опалення, то класична формула ПДВ, відповідно до якої – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, не може застосовуватись прямолінійно до житлово-комунальних послуг. Тим більше, що ніякої нової вартості по суті підприємства комунальної теплоенергетики не створюють!
Сьогодні за обговоренням «гарячих комунальних» проблемних питань з єдиними тарифами, зі створенням загальнонаціонального регулятора на ринку житлово-комунальних послуг, із запровадженням «закарпатського» досвіду з впровадження в житловому фонді автономного опалення, якось поза увагою залишилось питання відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, яка вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню відповідно до механізму, передбаченого постановою Кабінету міністрів України від 11 травня 2011 року № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування». Внаслідок того, що Уряд - через НКРЕ - збільшив вартість природного газу з 1 серпня 2010 року на 47 %, а рівень тарифів - на 10%, у підприємств ТКЕ виникла величезна заборгованість із різниці в тарифах на теплову енергію для населення.
Так, всім відомо, що нові тарифи, які більш ніж на 30 % не покривали витрати на природний газ, запрацювали тільки з 1 лютого 2011 року, тобто перші нарахування по ним відбулись лише в березні! Фактично четвертий квартал 2010 року та перший квартал 2011 року підприємства теплоенергетики придбавали газ у ДК «Газ України» по 1309,93 грн./1000 м куб., а тарифи відшкодовували лише 872,78 грн./1000 м. куб. Навіть дотування через завищені тарифи для бюджетних установ не рятували підприємства від збитків, оскільки питома вага бюджетних установ в загальному об'ємі реалізації теплової енергії не перевищує 25%. Це призвело до мільйонних збитків підприємств за 2010 рік, а ще є різниця за 1-й квартал 2011 року! Але цей період не потрапив під дію постанови № 503.
Така ситуація стала можливою виключно через політизацію питання тарифів на теплову енергію, а також завдяки повному ігноруванню економічних законів з боку НКРЕ та органів місцевого самоврядування. Хтось скаже, що Уряд постанову прийняв - і всі питання з розрахунками за природний газ будуть вирішені. Так, в деякій мірі це так і є, але...
Необхідно врахувати особливості оподаткування операції по відшкодуванню різниці в тарифах. При її отриманні (тобто субвенції з державного бюджету) податкових зобов'язань у підприємств виникати не буде - відповідно до ст. 196 Податкового кодексу України, ця операція не є об'єктом оподаткування ПДВ. А право на податковий кредит буде визначатись відповідно до ст. 199 Податкового кодексу України «Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту». У разі, якщо придбані товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без врахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій за цей же попередній календарний рік.
Тобто підприємства будуть мати податковий кредит лише частково, у визначених пропорційних розмірах.
У подальшому вкрай необхідно розглянути питання оподаткування житлово-комунальних послуг за 0% ставкою ПДВ. Це значно скоротить вимивання оборотних коштів підприємств, а тарифи на житлово-комунальні послуги знизяться, як мінімум, на розмір ПДВ
Карауш А.П., директор ДП «Кіровоградтепло», спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
