За січень українці заборгували постачальникам газу, тепла та гарячої води 545 млн грн. При всій значущості суми, це хороший показник. За аналогічний період 2014 року споживачі наростили борги на 1 млрд грн більше. В цілому, січень 2015-го в сфері оплати ЖКП виявився настільки ж аномально «теплим», як зима. Вперше за 5 років населення заплатило за «комуналку» більше 88% нарахованих сум. На жаль, позитивна динаміка лише гра чисел. Статистику не обдуриш.
Те, що було - «квіточки»
За останні 10 років найбільш проблемним у плані оплати житлово-комунальних послуг був 2006 рік - за даними Держстату, населення тоді оплатило 90,6% комунальних рахунків. Недалеко від нього втікли 2009 і 2014 роки з рівнем оплати 90,4% і 90,2%. У всіх трьох випадках причина приросту неплатежів одна - розбіжність бажань при розмірі надходжень комунальних платежів із можливостями населення.
Однак 2006 рік особливо показовий. Тоді тарифи на газ різко зросли (вперше з 2000 року) та потужно - за 3 місяці в 2,5 рази: з 177 до 444 грн. за тис. куб. м для «безлічильникових» абонентів. «Причепом» до цін на газ різко підвищилися ціни і на інші комунальні послуги.
В результаті, до кінця 2006 року Держстат констатував, що середні нарахування комунальних платежів зросли на 76%. Хоча насправді багатьом українцям довелося витрачати на «комуналку» в 2-3 рази більше, так як середні показники завжди показують «середню температуру по лікарні» і відображають загальну тенденцію.
Як наслідок, за підсумками 2006 року, розмір заборгованості за газ збільшився на 32,4%, розмір боргів за тепло і гарячу воду - на 21,2%. В окремих регіонах платежі за енергоносії і зовсім пішли «в піке».
Закінчилося все тим, що напередодні 2007 року Президент підписав Закон №498-V про реструктуризацію комунальних боргів, що утворилися на 1 грудня 2006 року. Крім цього, заговорили про необхідність зниження розміру обов'язкового платежу (для одержувачів субсидій) з 20% до 15% від доходів сім'ї за місяць. Правда, реалізація цієї ініціативи розтягнулася на 3 роки, але суті це не міняє - для виведення платежів за ЖКП з коматозного стану потрібні екстраординарні заходи.
Плата за газ - боргами «голова»
У 2009 році платежі населення знову поповзли вниз. На цей раз «винуватицею» стали не тарифи, а економічна криза. Ціни на газ для населення зросли в кінці року і не на значну суму. Але навіть це призвело до різкого погіршення статистики: за 11 місяців населення змогло зменшити розмір «газового» боргу на 75 млн грн, а в грудні одним махом заборгувало 370 млн грн (розмір заборгованості за «блакитне» паливо збільшився на 29,2% - в 4 рази більше, ніж за ЖКП в цілому). При цьому, по платі за утримання будинків, вивезення сміття та водопостачання заборгованість, навпаки, зменшилася, хоч і на частки відсотків.
У 2010 році історія повторилася. Газ для основних категорій населення подорожчав майже вдвічі. Як наслідок, відповідні платежі в черговий раз забуксували. У той час, як за всі інші комунальні послуги, населення або заплатило з надлишком (погашаючи борги минулих років), або збільшило борги поступово і незначно. По платі за газ стався стрибок: за 11 місяців розмір боргу зменшився на 45 млн грн, але в грудні зріс на 500 млн грн. Населенню не вистачило грошей.
У 2014 році зниження рівня платежів було зумовлено як погіршенням економічної ситуації, так і значним підвищенням тарифів на газ. Як наслідок, «газові» борги знову вирвалися вперед. За рік населення недоплатило 495 млн грн. Але примітний 2014-й не цим, а повним «розбродом-розхитуванням» в регіонах. Так, у Херсонській області за останній рік розмір заборгованості по оплаті за газ зріс на 987,5%, в Одеській області - на 193,6%. Разом з тим, у Хмельницькій області розмір боргів населення, навпаки, зменшився на 16,4%, а в Івано-Франківській - на 71,6%.
Простіше кажучи, вже зараз, - до початку дії рішення про «богатирське» підвищення тарифів на газ, - сфера відповідних платежів вже повністю розбалансована. Як у цій ситуації населення в квітні відреагує на нові ціни, спрогнозувати нескладно. Новими неплатежами.
На кону 80 мільярдів
Проблема березневого підвищення тарифів не тільки у безпрецедентному ривку до захмарних висот. У 2006 році ціни на «комуналку» підвищувалися на тлі «газових воєн». В іншому ситуація була сприятливою: економічне зростання, стабільність національної валюти, підвищення доходів населення. Так, у січні 2006 року зростання реальної зарплати в Україні склало від 15% до 31% - в порівнянні з січнем 2005 року.
В грудні 2014 року реальна зарплата, порівняно з періодом річної давності, зменшилася на 13,6%. Ціни ростуть, доходи знижуються. Тому навіть дворазове зростання тарифів для населення зараз було би більш сильним ударом ніж у 2006-м.
В реальності ж, удар по населенню завдано забійний. По суті, для всіх жителів багатоповерхівок, тарифи на газ підвищені приблизно в 7 разів, а для більшої частини «приватників» - більш ніж в 3,5 рази, так як нормативних 200 куб. м газу (за половинною ціною) недостатньо для обігріву навіть компактного і добре утепленого будинку.
Щоб оцінити тектонічний зсув цін, досить згадати, що Україна - країна газифікована: у містах рівень газифікації - близько 80%, у селах - близько 30%. Побутових споживачів газу в Україні без малого 14 мільйонів. Правда, в минулому році рівень газоспоживання населенням значно знизився - майже на 2 млрд куб. м, до 15,1 млрд куб. м. В нових цінах (7,188 грн за куб. м; половинним тарифом можна знехтувати через його «символізм») це 108,7 млрд грн. Як тут не згадати заяву Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка про погашення 110-мільярдного дефіциту «Нафтогазу» «за рахунок підвищення тарифів до ринкових розцінок».
Ось тільки на практиці «амбітна і всеохоплююча програма реформування сектору енергетики», згадана в Меморандумі з МВФ, зведена до перекладання боргів на населення. Тепер сім'ї з 4 осіб, яка проживає в квартирі з плитою та газовою колонкою тільки за газ щомісяця доведеться платити близько 500 грн, а власникам будинків в опалювальний сезон - від 3,5-4,3 тис. грн (при щомісячному споживанні 600-700 куб. м газу, що зовсім мало) в місяць до плюс нескінченності (або близько 1,7-2 тис. грн протягом усього року).
Навіть якщо припустити, що в 2015 році населення скоротить газоспоживання на третину або навіть наполовину, загальний розмір платежів за газ все одно залишиться астрономічним - 55-70 млрд грн. Це абсолютно непідйомна сума - навіть з урахуванням державної підтримки. У 2014 році населення змогло заплатити за газ 12,3 млрд грн. При цьому кожен п'ятий власник особового рахунку в Україні боргує за газ за 3 місяці і більше. Тому саме час поставити запитання, що робити з комунальними боргами - сьогоднішніми і завтрішніми?
Розстрочка не врятує
Двічі Україна намагалася вирішити проблему оголошенням реструктуризації боргів за ЖКП. У 2003 році Верховна Рада прийняла перший закон про реструктуризацію, у 2006 році - другий. Однак на практиці розстрочка платежів на термін до 5 років так і не стала радикальним засобом зменшення розміру заборгованості. За 12 років в Україні укладено близько 3,5 млн договорів про реструктуризацію на загальну суму близько 3,1 млрд грн. Дрібниця, але приємно - в порівнянні з 13-ти мільярдної заборгованістю станом на лютий 2015-го. До того ж, сьогодні можна реструктурувати лише борги, які утворилися до 1 грудня 2006 року.
Тому не виключено, що вже в найближчі місяці в Україні буде прийнятий новий закон про реструктуризацію. Проблема в тому, що у чинному законі є чітке обмеження - загальні витрати на комунальні послуги та погашення боргу не можуть перевищувати 25% доходів сім'ї за місяць. В сьогоднішніх умовах дотримати цю умову зможуть не всі, а значне підвищення порогу позначиться на кількості укладених договорів реструктуризації.
Однак, найсумніше в нових тарифах те, що вони підвищені механічно, без зміни структури і системи платежів. Так, норми споживання газу не змінено, хоча відомо, що для сімей з 3, 4 і більше осіб вони явно завищені. Тому багато сімей тепер будуть оплачувати за астрономічним тарифами не тільки реальні обсяги газоспоживання, але й «повітря». Між тим, сьогодні лічильниками оснащені лише деякі споживачі, державна програма забезпечення населення засобами обліку не виконана, а установка лічильників на місцях часто саботується. Зате відключитися від газу та опалення у багатоповерхівках практично неможливо. До речі, одне з нововведень полягає в тому, що тепер перед тарифами на газ всі рівні - і щасливі власники лічильників, і «безлічильникові» споживачі. Тариф для всіх єдиний - 7,188 грн за куб. м газу. По суті, населення переведено в категорію заручників високих цін і постачальників ЖКП.
І останній штрих. У 2006 році різке підвищення тарифів Україні далося не просто і не з першої спроби. Депутати героїчно долали мораторій на підвищення вартості ЖКП, після підвищення - з високих трибун лунали заяви про необхідність зниження тарифів.
У 2015 році ціни на комуналку підвищені легко і в «один дотик». На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано лише два проекти - закону і постанови парламенту, - про встановлення нового цінового мораторію. Але вони подані представниками «Об'єднаної опозиції», в основному «для видимості», і шансів на їх прийняття немає.
В Європі середньостатистичний споживач на свою зарплату може купити більше 2 тис. куб. м газу. В Україні після встановлення нових тарифів на середню зарплату можна буде придбати 470 куб. м газу, а в більшості регіонів лише трохи більше 400 куб. м, так як середня зарплата в них не дотягує до 3 тис. грн. А пенсіонер із доходом в 1,4 тис. грн не зможе придбати і 200 куб. м. Що далі?
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»