ГоловнаПублікаціїСтатистика Борги за ЖКП: затишшя перед бурею

Борги за ЖКП: затишшя перед бурею

Незважаючи на розмови, ефективної «протиотрути» від безпрецедентного зростання тарифів немає. Від реструктуризації комунальних боргів толку мало. На субсидії надій ще менше. Однак до рекордного зростання боргів за ЖКП - рукою подати.

За січень українці заборгували постачальникам газу, тепла та гарячої води 545 млн грн. При всій значущості суми, це хороший показник. За аналогічний період 2014 року споживачі наростили борги на 1 млрд грн більше. В цілому, січень 2015-го в сфері оплати ЖКП виявився настільки ж аномально «теплим», як зима. Вперше за 5 років населення заплатило за «комуналку» більше 88% нарахованих сум. На жаль, позитивна динаміка лише гра чисел. Статистику не обдуриш. 

Те, що було - «квіточки»

За останні 10 років найбільш проблемним у плані оплати житлово-комунальних послуг був 2006 рік - за даними Держстату, населення тоді оплатило 90,6% комунальних рахунків. Недалеко від нього втікли 2009 і 2014 роки з рівнем оплати 90,4% і 90,2%. У всіх трьох випадках причина приросту неплатежів одна - розбіжність бажань при розмірі надходжень комунальних платежів із можливостями населення. 
 
Однак 2006 рік особливо показовий. Тоді тарифи на газ різко зросли (вперше з 2000 року) та потужно - за 3 місяці в 2,5 рази: з 177 до 444 грн. за тис. куб. м для «безлічильникових» абонентів. «Причепом» до цін на газ різко підвищилися ціни і на інші комунальні послуги. 
 
В результаті, до кінця 2006 року Держстат констатував, що середні нарахування комунальних платежів зросли на 76%. Хоча насправді багатьом українцям довелося витрачати на «комуналку» в 2-3 рази більше, так як середні показники завжди показують «середню температуру по лікарні» і відображають загальну тенденцію. 
 
Як наслідок, за підсумками 2006 року, розмір заборгованості за газ збільшився на 32,4%, розмір боргів за тепло і гарячу воду - на 21,2%. В окремих регіонах платежі за енергоносії і зовсім пішли «в піке».
 
Закінчилося все тим, що напередодні 2007 року Президент підписав Закон №498-V про реструктуризацію комунальних боргів, що утворилися на 1 грудня 2006 року. Крім цього, заговорили про необхідність зниження розміру обов'язкового платежу (для одержувачів субсидій) з 20% до 15% від доходів сім'ї за місяць. Правда, реалізація цієї ініціативи розтягнулася на 3 роки, але суті це не міняє - для виведення платежів за ЖКП з коматозного стану потрібні екстраординарні заходи.

Плата за газ - боргами «голова»

У 2009 році платежі населення знову поповзли вниз. На цей раз «винуватицею» стали не тарифи, а економічна криза. Ціни на газ для населення зросли в кінці року і не на значну суму. Але навіть це призвело до різкого погіршення статистики: за 11 місяців населення змогло зменшити розмір «газового» боргу на 75 млн грн, а в грудні одним махом заборгувало 370 млн грн (розмір заборгованості за «блакитне» паливо збільшився на 29,2% - в 4 рази більше, ніж за ЖКП в цілому). При цьому, по платі за утримання будинків, вивезення сміття та водопостачання заборгованість, навпаки, зменшилася, хоч і на частки відсотків. 
 
 
У 2010 році історія повторилася. Газ для основних категорій населення подорожчав майже вдвічі. Як наслідок, відповідні платежі в черговий раз забуксували. У той час, як за всі інші комунальні послуги, населення або заплатило з надлишком (погашаючи борги минулих років), або збільшило борги поступово і незначно. По платі за газ стався стрибок: за 11 місяців розмір боргу зменшився на 45 млн грн, але в грудні зріс на 500 млн грн. Населенню не вистачило грошей.
 
У 2014 році зниження рівня платежів було зумовлено як погіршенням економічної ситуації, так і значним підвищенням тарифів на газ. Як наслідок, «газові» борги знову вирвалися вперед. За рік населення недоплатило 495 млн грн. Але примітний 2014-й не цим, а повним «розбродом-розхитуванням» в регіонах. Так, у Херсонській області за останній рік розмір заборгованості по оплаті за газ зріс на 987,5%, в Одеській області - на 193,6%. Разом з тим, у Хмельницькій області розмір боргів населення, навпаки, зменшився на 16,4%, а в Івано-Франківській - на 71,6%. 
 
Простіше кажучи, вже зараз, - до початку дії рішення про «богатирське» підвищення тарифів на газ, - сфера відповідних платежів вже повністю розбалансована. Як у цій ситуації населення в квітні відреагує на нові ціни, спрогнозувати нескладно. Новими неплатежами. 

На кону 80 мільярдів

Проблема березневого підвищення тарифів не тільки у безпрецедентному ривку до захмарних висот. У 2006 році ціни на «комуналку» підвищувалися на тлі «газових воєн». В іншому ситуація була сприятливою: економічне зростання, стабільність національної валюти, підвищення доходів населення. Так, у січні 2006 року зростання реальної зарплати в Україні склало від 15% до 31% - в порівнянні з січнем 2005 року. 
 
В грудні 2014 року реальна зарплата, порівняно з періодом річної давності, зменшилася на 13,6%. Ціни ростуть, доходи знижуються. Тому навіть дворазове зростання тарифів для населення зараз було  би більш сильним ударом ніж у 2006-м.
 
В реальності ж, удар по населенню завдано забійний. По суті, для всіх жителів багатоповерхівок, тарифи на газ підвищені приблизно в 7 разів, а для більшої частини «приватників» - більш ніж в 3,5 рази, так як нормативних 200 куб. м газу (за половинною ціною) недостатньо для обігріву навіть компактного і добре утепленого будинку. 
 
Щоб оцінити тектонічний зсув цін, досить згадати, що Україна - країна газифікована: у містах рівень газифікації - близько 80%, у селах - близько 30%. Побутових споживачів газу в Україні без малого 14 мільйонів. Правда, в минулому році рівень газоспоживання населенням значно знизився - майже на 2 млрд куб. м, до 15,1 млрд куб. м. В нових цінах (7,188 грн за куб. м; половинним тарифом можна знехтувати через його «символізм») це 108,7 млрд грн. Як тут не згадати заяву Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка про погашення 110-мільярдного дефіциту «Нафтогазу» «за рахунок підвищення тарифів до ринкових розцінок». 
 
 
Ось тільки на практиці «амбітна і всеохоплююча програма реформування сектору енергетики», згадана в Меморандумі з МВФ, зведена до перекладання боргів на населення. Тепер сім'ї з 4 осіб, яка проживає в квартирі з плитою та газовою колонкою тільки за газ щомісяця доведеться платити близько 500 грн, а власникам будинків в опалювальний сезон - від 3,5-4,3 тис. грн (при щомісячному споживанні 600-700 куб. м газу, що зовсім мало) в місяць до плюс нескінченності (або близько 1,7-2 тис. грн протягом усього року). 
 
Навіть якщо припустити, що в 2015 році населення скоротить газоспоживання на третину або навіть наполовину, загальний розмір платежів за газ все одно залишиться астрономічним - 55-70 млрд грн. Це абсолютно непідйомна сума - навіть з урахуванням державної підтримки. У 2014 році населення змогло заплатити за газ 12,3 млрд грн. При цьому кожен п'ятий власник особового рахунку в Україні боргує за газ за 3 місяці і більше. Тому саме час поставити запитання, що робити з комунальними боргами - сьогоднішніми і завтрішніми? 

Розстрочка не врятує

Двічі Україна намагалася вирішити проблему оголошенням реструктуризації боргів за ЖКП. У 2003 році Верховна Рада прийняла перший закон про реструктуризацію, у 2006 році - другий. Однак на практиці розстрочка платежів на термін до 5 років так і не стала радикальним засобом зменшення розміру заборгованості. За 12 років в Україні укладено близько 3,5 млн договорів про реструктуризацію на загальну суму близько 3,1 млрд грн. Дрібниця, але приємно - в порівнянні з 13-ти мільярдної заборгованістю станом на лютий 2015-го. До того ж, сьогодні можна реструктурувати лише борги, які утворилися до 1 грудня 2006 року.
 
Тому не виключено, що вже в найближчі місяці в Україні буде прийнятий новий закон про реструктуризацію. Проблема в тому, що у чинному законі є чітке обмеження - загальні витрати на комунальні послуги та погашення боргу не можуть перевищувати 25% доходів сім'ї за місяць. В сьогоднішніх умовах дотримати цю умову зможуть не всі, а значне підвищення порогу позначиться на кількості укладених договорів реструктуризації.
 
Однак, найсумніше в нових тарифах те, що вони підвищені механічно, без зміни структури і системи платежів. Так, норми споживання газу не змінено, хоча відомо, що для сімей з 3, 4 і більше осіб вони явно завищені. Тому багато сімей тепер будуть оплачувати за астрономічним тарифами не тільки реальні обсяги газоспоживання, але й «повітря». Між тим, сьогодні лічильниками оснащені лише деякі споживачі, державна програма забезпечення населення засобами обліку не виконана, а установка лічильників на місцях часто саботується. Зате відключитися від газу та опалення у багатоповерхівках практично неможливо. До речі, одне з нововведень полягає в тому, що тепер перед тарифами на газ всі рівні - і щасливі власники лічильників, і «безлічильникові» споживачі. Тариф для всіх єдиний - 7,188 грн за куб. м газу. По суті, населення переведено в категорію заручників високих цін і постачальників ЖКП.
 
І останній штрих. У 2006 році різке підвищення тарифів Україні далося не просто і не з першої спроби. Депутати героїчно долали мораторій на підвищення вартості ЖКП, після підвищення - з високих трибун лунали заяви про необхідність зниження тарифів. 
 
У 2015 році ціни на комуналку підвищені легко і в «один дотик». На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано лише два проекти - закону і постанови парламенту, - про встановлення нового цінового мораторію. Але вони подані представниками «Об'єднаної опозиції», в основному «для видимості», і шансів на їх прийняття немає.
 
В Європі середньостатистичний споживач на свою зарплату може купити більше 2 тис. куб. м газу. В Україні після встановлення нових тарифів на середню зарплату можна буде придбати 470 куб. м газу, а в більшості регіонів лише трохи більше 400 куб. м, так як середня зарплата в них не дотягує до 3 тис. грн. А пенсіонер із доходом в 1,4 тис. грн не зможе придбати і 200 куб. м. Що далі?
 
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
 
Коментарі (1)
Коля Пухов
17 Березня 2015 p. 20:55
Підвищення тарифів (цін) -- це наслідок знецінення гривні. Взагалі, не товари чи послуги дорожчають, а знецінюються (дешевшають) гроші. Тому кожен раз їх треба віддавати все більше і більше за одну й ту саму кількість товарів або послуг. Тенденцію постійного знецінення національних грошей було закладено ще напочатку 1992 року. В 1992 році купонокарбованець прирівнювався до радянського рубля, і квартплата була всього 14 купонокарбованців. А в 1996 році квартплата вже стала декілька мільйонів купонокарбованців. Тобто, за чотири роки купонокарбованець знецінився у сотні тисяч разів. У 1996 році купонокарбованець обміняли на гривню по курсу сто тисяч купонокарбованців за одну гривню, і з 1996-го року до 2014-го року гривня знецінилась приблизно у 20 разів. А починаючи з 2014 року швидкість знецінення гривні значно зросла і зараз вже майже така ж , як і купонокарбованця у 1992-1996 роках. Знецінення грошей -- це тихий грабунок тих, хто ці гроші заробляє та використовує. Але хто грабує? Звісно той, хто ці гроші друкує. -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------Отже, всього-навсього, треба зупинити знецінення гривні, і вже не потрібно буде ніяких реформ, субсидій, підвищень зарплат і пенсій та інших тому подібних "хитрощів", які тільки прискорюють знецінення гривні. А то виходить, що замість того, щоб зробити одне, але головне, уряд та депутати видумують безліч другорядних, побічних та безперспективних законів, постанов і т.д., тобто, імітують діяльність, а криза тим часом поглиблюється.