Почому нині ГТС

В яку суму обійдуться українські магістральні газопроводи потенційному покупцеві і якої тактики слід дотримуватися уряду при приватизації ГТС

У відповідь на пропозицію Києва знизити вартість природного газу, Москва запропонувала продати «Газпрому» контрольний пакет акцій оператора української ГТС. Про те, в яку суму обійдуться українські магістральні газопроводи потенційному покупцеві і якої тактики слід дотримуватися уряду при приватизації ГТС обговорювали в ході Енергетичних дебатів старший аналітик ІК «Трійка Діалог Україна» Сергій Невмержицький і аналітик ІГ «Арт Капітал» Олег Іванець.

Сергій Невмержицький

Оцінку української ГТС можна зробити з урахуванням того обсягу виручки, яку вона може генерувати. Мова йде про транспортування російського газу до країн Європи. Потужності української ГТС з експорту становлять близько 140 млрд кубометрів на рік. На даний момент обсяги прокачування дещо менші - 100-105 млрд кубометрів на рік. Беручи до уваги два інших експортних маршрути, по яких російський газ йде до Європи - білоруська ГТС і «Північний потік», ми можемо оцінити вартість ГТС України.

Придбання «Бєлтрансгазу» обійшлося «Газпрому» в 5 млрд дол за 30 млрд кубометрів транзитної потужності. Якщо екстраполювати ці цифри на потужність української «труби», її ціна повинна скласти близько 30 млрд дол При цьому необхідно враховувати, що Білорусь отримала внутрішньоросійську ціну на природний газ, тобто додаткові преференції з боку «Газпрому».

Другий проект - газопровід «Північний потік», вартість якого становить близько 20 млрд дол з транзитною потужністю 54 млрд кубометрів. З урахуванням цих показників, вартість ГТС України може бути оцінена в 58 млрд дол Таким чином, 58 млрд - максимальна ціна, яку можна отримати при продажі української ГТС.

Виникає питання: скільки готовий заплатити за ГТС Україні потенційний покупець? Єдиним претендентом на неї, з яким в даний час ведуться переговори, є «Газпром». «Газпром» уже контролює 100% «Белтрансгазу» і експлуатує першу чергу «Північного потоку». Після запуску восени 2012 року другої черги «Північного потоку» сукупна потужність даних маршрутів складе близько 90 млрд кубометрів на рік. Таким чином, для української ГТС залишається близько 50 млрд. кубометрів газпромівського транзиту, тобто близько 35% її проектної потужності. З урахуванням цього, «Газпром» може заплатити Україні за контроль над ГТС близько 20 млрд дол.

Існує також третій проект - «Південний потік», який є альтернативним маршрутом для українського шляху транспортування газу до Європи. Сьогодні він знаходиться в стадії розробки і, за попередніми оцінками, його вартість складає 25 млрд дол Таким чином, 25 млрд дол.. - це та максимальна сума, яка може бути отримана Україною за продаж контрольного пакета ГТС. У випадку, якщо для продажу буде запропоновано пакет менше контрольного, то очікувані надходження від угоди будуть істотно нижчі.

Спроби України виторгувати зниження вартості російського газу можуть негативно вплинути на потенційну вартість ГТС, оскільки тягнуть за собою фінансові втрати «Газпрому». Наприклад, зниження ціни на 100 дол на кожній тисячі кубометрів призведе до щорічних фінансових втрат «Газпрому» в розмірі 3,5 млрд дол.. Отже, можливості застосування такого роду знижок на газ в обмін на продаж ГТС істотно обмежені.

З урахуванням усіх вищенаведених факторів, ціна української ГТС з одним потенційним покупцем становить близько 20-25 дол. млрд. При цьому дана сума на включає в себе вартість підземних газових сховищ. У випадку, якщо Київ прийме рішення про створення консорціуму з управління ГТС, про який багато говорять сьогодні, я вважаю правильним збереження за Україною контрольного пакета акцій або «золотої акції».

Олег Іванець:

Враховуючи існування альтернативи нашої ГТС у вигляді «Північного потоку», можна сказати, що її ціна може становити 30 млрд дол Однак, як відомо, «Північний потік» ще потрібно добудувати, а «Південний потік» взагалі тільки планується. Все це також повинно впливати на підвищення ціни нашої ГТС. Особливо в частині її транзитних потужностей. Друге питання - це вартість внутрішнього ринку. Україна споживає колосальну кількість газу, порівнянну зі споживанням Польщі та Туреччини. Багато в чому це питання ефективного використання закуповуваного газового ресурсу. Саме тому, що український внутрішній ринок має значні об'єми і не є енергоефективним, енергоекономним, він набуває значення для Росії.

Щодо транзитних газопроводів, через які Росія постачає газ до ЄС, то бажання Росії взяти під контроль цю частину ГТС є обґрунтованим. Особливо, якщо згадати численні газові конфлікти України і Росії та постійні претензії Росії до України. При цьому розподільні газові мережі продавати не можна - це питання національної безпеки.

Виручивши мільярди доларів за продаж магістральної частини ГТС, ми можемо потім направити ці кошти для впровадження енергоефективних і енергозберігаючих технологій, розвитку альтернативних джерел енергії. І внутрішній ринок стане більш енергетично незалежним.

Ті, хто знайомий з правилами веденням бізнесу в Україні та Росії, чудово знають, що бізнес є вашим тільки тоді, коли вам належить 100%. Якщо хоча б 1% не ваш, то це означає, що і бізнес не зовсім ваш. Знаючи про це, жодна з європейських енергетичних компаній не піде на те, щоб придбати 33% в якомусь проекті з Україною і Росією. Тим більше, в такому важливому проекті, який стосується газотранспортної системи.

Таким чином, я вважаю, що Україні потрібно продавати всі 100% ГТС. Мова йде про магістральні газопроводи без підземних сховищ. Інакше, продаючи менше - 50% або 70% - Україна просто втратить все інше, оскільки не зможе впливати на бізнес-процеси. Виручені від продажу кошти доцільно спрямувати на реалізацію проектів з посилення енергетичної безпеки, створення альтернативи російському газу, заміни обладнання на ТЕЦ та енергоефективності.

Інститут енергетичних досліджень

 
Коментарі (0)