ГоловнаКолонкиКолонкиДвосторонній договір з односторонніми умовами

Двосторонній договір з односторонніми умовами

Усі ми знаємо, що незнання законів не звільняє від відповідальності, але ж незнання у даному випадку – це перш за все обмеженість у правах споживачів.

Добре бути пересічним громадянином – завжди все знаєш (особливо бабусі біля під’їзду), майже ні за що не відповідаєш, і лише тобі відомо у якому напрямку повинна розвиватися країна. Головне, щоб це не стосувалося тебе особисто, інакше – починає боліти голова. Повертаючись до теми підписання договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, скажу відверто – тема не для сміху.

ЖЕК коректно викреслює з договору слова «цим договором» там де це стосується врегулювання відносин зі споживачем і повернення йому коштів, ввівши відповідне обмеження «за рішенням суду» - тобто є чого, нема чого, а звертайтесь, громадяни, за відшкодуванням збитків до Феміди.

В разі ненадання або надання послуг виконавцем неналежної якості споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Це право гарантовано ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Спори між сторонами розв'язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку. Тільки вести переговори зі споживачами працівники ЖЕКу не бажають.

Каламбури у договорі і з нарахуванням пені – у п.2 ст.20 стягнення шляхом нарахування пені видалили, а от у п. 1 ст. 18 (права ЖЕКу) залишили, як і у п.19 ст. 19. Головний інженер ЖЕКу запевняє, що стягнення пені відмінено в Україні на законодавчому рівні майже рік тому, але ж останні зміни до Постанови № 630 вносилися у жовтні 2011 року, і відповідні пункти з типового договору таки не видалили. Неспівпадіння полягають і в тому, що в договорі виключили лише окремі посилання на сплату пені. Чому? Відповісти на це питання нікому.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний сплачувати пеню у разі несвоєчасного здійснення платежів за ЖКП у встановлених законом чи договором розмірах.

Ця норма є чинною на сьогоднішній день і ніхто її на державному рівні не скасовував. Інша справа – питання розміру пені та методики її нарахування, адже на даний момент жодним Законом України не встановлено механізму визначення розміру пені за прострочення сплати житлово-комунальних послуг, хоча можливість нарахування пені передбачена з 01 січня 2011 року Законом України N 2795-VI «Про внесення зміни до ст. 2 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».

Не поспішають у ЖЕКу і моральну шкоду відшкодовувати (п.18 ст. 19), хоча типовий договір все ж такі містить положення про обов’язок Виконавця відшкодувати Споживачеві моральну шкоду у разі її завдання, а розмір її виходячи зі змісту ст. 23 ЦК України визначається судом.

Більшість громадян не знає усіх тонкощів законодавства, а не маючи навіть інформації про свої права – про що можна мріяти? Явно не про справедливість.

Та й про те, що згідно закону, повідомляти споживача про плановану перерву в наданні послуг ЖЕКи повинні через засоби масової інформації, а також письмово не пізніше ніж за 10 днів до її настання (крім перерви, що настає внаслідок аварії або дії непереборної сили) із зазначенням причини та часу перерви в наданні послуг – більшість громадян не чуло. У кращому разі повідомлення з’являються у під’їздах напередодні відключення, або увечері в день провдення ремонтних робіт, а іноді – то й після того, як послуга успішно відновлена. Та й дошки оголошень у наш час рідкість, а рахунки (дуже зручно) друкує не ЖЕК, от тільки міська влада чомусь про це не знає.

Усі ми знаємо, що незнання законів не звільняє від відповідальності, але ж незнання у даному випадку – це перш за все обмеженість у правах споживачів. Та й навряд чи буде хтось відповідати за власне формулювання договору, в кращому разі споживач просто отримає підписаний договір, який лежатиме в архівах. І навіть повірку лічильників, ніхто не робитиме роками без ініціативи споживача, не зважаючи ні на які договори.

Олександр Гаврилюк, спеціально для ІА «Україна Комунальна»

 
Коментарі (0)