Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Сьогодні третій четвер місяця, а це значить, що прийшла моя черга вести прийом громадян, які з самого ранку почали збиратися біля ганку будівлі Департаменту житлово-комунального господарства, де я, Ростислав Любченко, працюю на посаді першого заступника директора Департаменту. Відверто кажучи, я зовсім не зрадів такій юрбі «небайдужих» громадян, адже планував закінчити прийом до обідньої перерви, а потім з'їздити зі своїм водієм Василем поїсти смачної пасти «карбонара» в ресторані «Чінзано», який нещодавно відкрився у центрі міста.

Свій перший прийом громадян у посаді я ще двого не забуду, адже його відверто провалив. Не звиклий до таких індивідуумів, яких називають «міськими божевільними», життя яких складається з кілометрів черг у приймальних чиновників різних рівнів і кілограмів паперу, на якому вони пишуть скарги з будь-якого приводу у всі інстанції, я вийшов із себе і з криком вигнав з кабінету дідуся, якому було далеко за 70. Він доводив мені, що ЖЕК і Департамент повинні зробити ремонт в його приватизованій квартирі. Злий старий потім на мене накатав скаргу в прокуратуру, довелося писати пояснювальну і отримати усний догану від Директора Департаменту на апаратній нараді. Заспокоїв мене тоді начальник нашого відділу кадрів, досвідчений Олександр Іванович, який в 17 років вже працює в чиновницькому апараті. Він дав кілька цінних порад, які суттєво спростили моє ставлення до цього ритуалу українського чиновника - прийому громадян.

Поділюся і я з Вами цими принципами - радами.

По-перше, необхідно зрозуміти для себе, що будь-який чиновник, від спеціаліста 1 категорії до заступника Міністра, не здатний вирішити 99,9% проблем, з якими приходять громадяни на прийом. Тому, що згідно Конституції України, посадові особи діють лише в межах і в спосіб, передбачений різними законами, постанова, наказами, інструкціями. Чиновник може вирішити хіба що якусь дрібну проблему (неправильне нарахування квартплати, засмічений трубопровід), але не за законом, а неформально, за допомогою телефонного дзвінка директору водоканалу, погрожуючи доповісти директору департаменту про його бездіяльності. Законами та інструкціями чиновник в Україні паралізований, він би може і хотів допомогти, але приклад з одним Міністром внутрішніх справ, який допоміг водієві отримати квартиру, глибоко засів у підсвідомості.

По-друге, єдине, що ти можеш зробити для громадянина - це надати йому якусь пораду, при цьому вести себе чемно. А якщо ти маєш справу з «міським божевільним» - просто отримувати задоволення від вистави театру одного актора.

По-третє, якщо все-таки до тебе завітав «міський божевільний» - усміхайся йому щирою американською посмішкою і одночасно демонструй, що ти дуже зайнятий державними справами. Дзвони уявним підлеглим, перебирай стоси паперів, довго дивися на печатки і намагайся зловити той момент, коли відвідувач нібито всю свою проблему виклав, і йому залишилося останнє речення. Тоді ти його відразу рубі універсальної фрази «Це не в компетенції департаменту, зверніться з листом у Міністерство, або краще, суд».

Якщо ж громадянин не зрозумів твоєї вишуканою дотепною езопової мови, якої ти його, м'яко кажучи, відправив «за Можайськ», і при тобі починає писати скаргу на двірника ЖЕКу, який не вимів купу сміття біля ліфта, на Міністерство, - не виходь з себе, не нервуй. Ввічливо поясни такого шукачеві справедливості, що ти не уповноважений приймати кореспонденцію, листи потрібно здати в канцелярію, яка потім відправить скаргу особисто Міністру. Адже і ти, і я прекрасно розуміємо, що такий «небайдужий шукач правди» нічого не доб'ється, навіть якщо він сто таких скарг пришле, і не тільки в Міністерство, але і навіть в адміністрацію Президента. На всі свої скарги він отримає железый, перевірений роками, безапеляційна відповідь на кшталт:

«Вельмишановний Сидір Йосипович! Ваше звернення (скарга) уважно розглянуто. З повагою до Вас повідомляємо... питання, порушене вами у зверненні (скарзі) ... (виходить за межі компетенції) (кошти не передбачені) (знаходиться в компетенції x, y, z) (не відображено в чинному законодавстві) (включено в проект пропозиції на 2015-2020 рр.) (пропонуємо звертатися за місцем проживання)».

«Мудра Ви людина, Олександр Іванович, все знаєте, і досвід у Вас є, чому ж в свій час не стали Директором департаменту?, - запитав я, переварюючи майстер-клас з прийому громадян. Він затягнувся цигаркою, і вдумливо відповів: «А навіщо мені це все? Зарплата більше, ніж у тебе (стаж 17 років, доплати). Не м'ятий, не клятий, сиджу, заповнюю трудові книжки і накази видаю. Ще знаю - коли влаштуюся чиновником - відразу почну ненавидіти людей, а люди мене. Тому що чиновник в Україні - ворог народу».

...На диво швидко закінчилася черга на прийом до мене. Питання - ті ж, що і завжди. «За чий рахунок повинна проводитися повірка лічильника?», «Чому я повинен влітку платити за тепло, коли батареї холодні?», «Хто зобов'язаний відремонтувати мені балкон? т.д. Відповідаєш на них вже, як на автопілоті. Хтось буде скаржитися Міністру, хтось буде судитися. А я спокійно буду неймовірно запашну і смачну пасту «карбонара» в ресторані «Чінзано», адже будь-який чиновник в Україні, від спеціаліста 1 категорії до заступника Міністра, не здатний вирішити 99,9% проблем, з якими приходять громадяни на прийом...

Іван Слюсаренко-Засувкін