Як водоканали в новому році в «Рукавичку» гратимуть

Новини по темі

10 Квітня 2024 p. 10:25
На відновлення об’єктів тепло- та водопостачання Уряд виділив 176,5 млн грн  

09 Квітня 2024 p. 17:35
У Бучі встановили станцію очищення води  

05 Квітня 2024 p. 18:25
Водоканали вже можуть відключати від електроенергії через борги  

Кабінет Міністрів рекомендував обласним водопостачальним підприємствам готуватися до укрупнення галузі. Зокрема, для підвищення ефективності роботи комунальних водоканалів, пропонується об'єднувати їх у регіональні компанії. Місцева влада рекомендації уряду схвалила, адже концентрація галузі дозволить їй позбутися керування майновим фондом обласних підприємств. Тепер вкладати кошти в їх модернізацію і реконструкцію водопостачальні компанії повинні будуть самостійно. Однак учасники ринку до такої ініціативи ставляться неоднозначно, оскільки не готові брати на себе відповідальність з управління майном укрупнених компаній.

Щосили намагаючись реалізувати ідею про «єдиний тариф» на послуги житлово-комунального господарства, урядові чиновники вирішили на базі обласних водопостачальних підприємств створити подібну до казкової «Рукавички» конструкцію, яка матиме назву «водна компанія». Основним її завданням буде надання послуг із водопостачання та водовідведення споживачам всього регіону за одним тарифом, а також надання притулку маленьким районним водоводам, водоканалам невеличких міст районного та обласного значення, які в порівнянні з обласними колегами знаходяться в гіршому фінансовому стані.

Отже, під гаслом «підвищення ефективності роботи підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення, проведення єдиної технічної та тарифної політики, оптимізації втрат і витрат на виробництві» урядом було рекомендовано обласним державним адміністраціям разом з органами місцевого самоврядування створити регіональні компанії з централізованого водопостачання і водовідведення та регіональні компанії з централізованого теплопостачання в населених пунктах України.

Такий шлях урядовцями обрано у зв’язку з тим, що на даний час у більшості населених пунктів існують окремі невеликі підприємства водо-, теплопостачання та водовідведення, ефективну роботу яких складно забезпечити. Їх укрупнення через створення регіональних компаній дозволить досягнути ефекту «економії на масштабі» та проводити єдину технічну та тарифну політику в масштабах регіону, оскільки тарифи на послуги водопостачальних підприємств в різних населених пунктах навіть в межах однієї області відрізняються в рази (для прикладу, в м. Лозова Харківської області 1 куб. м води коштує 8 грн для споживача, в самому ж місті Харків – 2,27 грн за 1 куб. м).

Але чи всі нюанси, насамперед юридичні та економічні, процесу укрупнення обласних водоканалів та перетворення їх у «водні регіональні компанії» враховані урядовцями при наданні доручень про їх створення та при розробці відповідних нормативно-правових актів? Як сприймають ідею про укрупнення існуючих водопостачальних обласних підприємств керівники та посадові особи самих облводоканалів? Який європейський та вітчизняний досвід потрібно враховувати в питанні укрупнення водоканалів? Ці та, впевнений, багато інших питань, обов’язково виникнуть під час практичної реалізації урядової ініціативи, і без практичних порад та врахування думок фахівців та експертів тут не обійтись.

Стосовно європейського досвіду вирішення проблем ЖКГ, то, наприклад, в Угорщині за соціалістичних часів було 30 об’єднань водопостачання, потім їх стало 300. Тепер знову йдуть до укрупнення — такий нинішній досвід в усьому світі.

Але, як відомо, Україна поки що не Європа, у нас свої особливості у всьому, за щоб ми не брались.

По-перше, необхідно зазначити, що укрупнення – це процес з юридичної точки зору надзвичайно складний. Він потребує багато часу, левову частку якого складатиме підготовчий період, за який потрібно провести на водоводах та водоканалах, які планується приєднати, інвентаризацію та експертну оцінку всього майна, скласти передаточний баланс, привести в належний стан технічну документацію щодо об’єктів водопостачання. Практика свідчить про те, що в 90% випадків у таких невеличких водоводів відсутні дозволи на спецводокориствування, технічні паспорти на артезіанські свердловини та водонапірні башти тощо.

По-друге, необхідно визначитись зі способом такого приєднання. Якщо місцеві органи влади приймають рішення про повне приєднання місцевого водоканалу до «водної регіональної компанії», то він в юридичному сенсі припиняє своє існування і все його майно (як права, так і обов’язки) переходять до укрупненого водоканалу. Однак, здебільшого, в маленьких населених пунктах комунальні послуги надають так звані комплексні комунальні підприємства – ККП, ЖКП, які надають усі комунальні послуги, включаючи ритуальні,  разом. Тому вони не можуть просто приєднатися до водних регіональних компаній. Вони повинні після реорганізації продовжувати надавати інші комунальні послуги споживачам на певній території. Таким ККП, ЖКП доведеться порушувати питання про передачу в обласну спільну комунальну власність з наступною передачею їх в господарське відання «водним регіональним компаніям» водоводів, які перебувають у них на балансі, через рішення відповідної обласної ради. Така передача не передбачатиме правонаступництва, заборгованість і зобов’язання до «водних регіональних компаній» не будуть переходити, вони залишаться за старими ККП та ЖКП.

По-третє, відповідно до Водного кодексу України кожне підприємство – водокористувач на відповідний території повинно мати дозвіл на спеціальне водокористування та відведені для своєї господарської діяльності земельні ділянки. Передача об’єктів водокористування іншому власнику, користувачу, підприємству, має наслідком втрату дії дозволу на спецводокориствування, а без відповідних дозвільних документів новоствореній регіональній компанії загрожують величезні штрафи. Відтак, «водним регіональним компаніям» доведеться переоформити відповідні дозволи на спеціальне водокористування на свою власну назву  на кожну приєднану територію, а також отримати дозвіл на постійне користування земельними ділянками нових об’єктів водопостачання.

По-четверте, всі вищеперераховані юридичні процедури потребуватимуть великих грошових витрат, оскільки доведеться платити чималі кошти за експертну оцінку майна, отримання дозволів на спеціальне водокористування, переоформлення ліцензій, отримання дозволів на користування земельними ділянками, що не передбачені діючими тарифами обласних водоканалів, більшість з яких і без цього є збитковими та просто виживають.

Щоправда, така перспектива зайвих витрат та численних юридичних процедур і нюансів, лякає не всіх керівників обласних водоканалів, які мають стати «двигуном» майбутніх «водних регіональних компаній». Позитивно ставиться до ідеї «єдиного регіонального водоканалу» та формування «єдиного регіонального тарифу на послугу» генеральний директор КП «Облводоканал» (Запорізька область) Микола Нікулін, який в інтерв’ю «Україні Комунальній» запевнив, що «іншого шляху, ніж приєднання маленьких водоканалів до обласного водоканалу, не існує». В іншому випадку маленькі водоканали просто загинуть, люди їм платити перестануть, адже через те, що витрати на електроенергію та заробітну плату, які складають 80% собівартості тарифу,  постійно зростають, маленькі водоканали змушені постійно підвищувати свої тарифи, які через невеликі об’єми виробництва є просто захмарними. «Укрупнення водоканалів – шлях до єдиного тарифу», - стверджує він.

Не зовсім поділяють цей ентузіазм колеги з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал», які до ідеї про створення «водних регіональних компаній» ставляться з обережністю та прагматизмом. Зі слів начальника служби з питань правового забезпечення та зовнішніх зв’язків цього підприємства  Тетяни Якубович, «Рівнеоблводоканал» без попереднього обстеження та приведення в належний технічний стан водопровідних мереж, без закладання відповідних сум витрат, які виникнуть у зв’язку з переоформленням відповідних дозвільних документів та процесу приєднання, до обласного бюджету в якості відшкодування витрат, «Рівнеоблводоканал» не здійснює та не буде здійснювати розширення своєї господарської діяльності та укрупнятися за рахунок маленьких водоканалів та водоводів.

До речі, не помилюся, якщо скажу про те, що на 100% підтримають урядову  ідею про створення «водних регіональних компаній» очільники міст, сіл та селищ, які мають у себе на балансі «головний біль» у вигляді водопровідних мереж, які потребують ремонту та великих грошових витрат на своє утримання, а також втомилися від протестів та невдоволення місцевих мешканців стосовно якості послуг та зависоких тарифів на них. Для них укрупнення облводоканалів стане ефективними ліками, яке надасть можливість скинути з себе «головний біль» та, нарешті, видихнути спокійно.

Цю мою думку підтверджує і Микола Кравченко, селищний голова смт. Машівка Полтавської області, який 2009 року вже передав в обласну комунальну власність в господарське відання КП «Полтававодоканал» водопровідні мережі свого селища. «Безумовно, передача водопровідних мереж в користування «Полтававодоканалу» мало для нас (мешканців смт. Машівка) дуже позитивні наслідки. До «Полтававодоканалу» водопостачання селища займалося місцеве ЖКП, яке в своєму штаті не мало кваліфікованих фахівців та достатнього матеріального фінансування, як результат – вода подавалася по графіку (4 години вранці, 4 – ввечері). З приходом полтавських фахівців, які встановили частотні перетворювачі на водопроводі, вдалося домогтися подачі води цілодобово, покращився технічний стан мереж, ремонти здійснюються регулярно. Як селищний голова я дуже задоволений» - ділиться своїми думками з «Україною Комунальною» М.Кравченко.

Позитивний настрій Машівського селищного голови зрозумілий, адже завдяки тому, що з його пліч зник тягар утримання водопровідних мереж, він зміг зосередитися на вирішенні інших не менш важливих проблем селища, адже не за горами нові місцеві вибори. Що ж до вражень Полтавського водоканалу від такої передачі… Дійсно, КП «Полтававодоканал» в 2009 році за часів генерального директора, який зараз очолює водоканал «стольного града», в «пілотному» порядку вирішило укрупнятися за рахунок приєднання водопровідних мереж районів Полтавської області. Протягом короткого часу (2 місяців) були приєднані водопровідні мережі смт. Машівка, смт. Шишаки, с. Стасі Полтавської області. За такі поспішні кроки «Полтававодоканал» розплачується до цього часу, адже приєднанні мережі були в непридатному технічному стані, що потягло за собою додаткові витрати на їх ремонт, об’єкти водоспоживання не мали технічних паспортів, на їхнє оформлення також були виділені додаткові кошти, на переоформлення дозволів на спецводокориствування та ліцензій потрібен був відповідний час. Через їхню відсутність «Полтававодоканал» був декілька разів оштрафований відповідними контролюючими органами. Усі ці витрати не були передбачені діючими тарифами, відтак і без того збитковий «Полтававодоканал» став на майже 4 млн грн ще біднішим - саме у цю суму обійшлося приєднання водопровідних мереж. У ситуації хронічного дефіциту коштів та заборгованості в сумі 17 млн грн (станом на 31.12.2010 року) за електроенергію 4 млн грн явно  не були зайвими і могли б врятувати «Полтававодоканал» від арешту рахунків. Але, стратегія виявилися важливішою…

Підсумовуючи все вищевикладене, хотілося б побажати урядовцям, очільникам областей та міст, керівникам комунальних підприємств у питанні реалізації проекту «водних регіональних компаній» бути максимально прагматичними, прорахувати всі кроки, передбачити джерела всіх додаткових витрат. В інакшому випадку «водні регіональні компанії» повторять долю казкової «Рукавички».

Андрій Осадчий, юридичний консультант  з питань ЖКГ