Наразі в Україні жодне місто не впровадило електронний квиток в громадському транспорті. В таких містах як Київ, Вінниця, Львів тривають підготовчі роботи.
Вперше про електронний квиток громадяни міста Львова почули в 2012 році. У січні Львівською міською радою (ЛМР) було введено нову транспортну схему, яка викликала гострий резонанс, оскільки схема виявилася не достатньо досконалою. Чисельні нарікання пасажирів, критика депутатів ЛМР набула величезного розголосу. І навіть коли транспортну схему вдосконалили, гіркий присмак залишився. В подальшому цей проект заморозили. Але через два роки в стінах ЛМР відбулась презентація нового проекту, який представив начальник управління транспорту та зв'язку ЛМР Віктор Щир.
Основний зміст проекту вміщає в собі два етапи
Перший триватиме до року. За цей період буде відбуватися разова оплата за кожного перевезеного пасажира. Другий етап: власне електронний квиток, тоді перевізникам сплачуватимуть за транспортну послугу. Користування електронним квитком передбачає безготівкову оплату за проїзд. Введення такої форми оплати потребує реалізації пакетних документів у сфері законодавчої, адміністративної та фінансової. Як зазначив Сергій Журбенко, заступник начальника управління ЛМР транспорту та зв'язку: «для початку необхідно обрати постачальника обладнання». ЛМР обере підприємство, яке власне і впроваджуватиме схему електронного квитка. Експерти транспортного управління ЛМР переконані, що підприємство повинно бути комунальним або ТОВ, де засновником виступатиме місто. Акціонерне товариство тут не передбачається. Окрім цього, в проекті визначено щодо обладнання системи безготівкової оплати проїзду, яке встановлюватиметься в салоні. Воно є власністю підприємства. Монтаж та демонтаж обладнання здійснюється за рахунок підприємства. Перевізник несе відповідальність за наявність засобів електронного квитка у салоні транспортного засобу. Саме обладнання буде страхуватися на випадок пожеж та пошкоджень. Проект передбачає продаж разових, короткострокових та довгострокових квитків. В планах керівництва ЛМР розповсюдження квитків візьме на себе мережа кіосків, де буде внесена фіксована ціна. Програмування квитків відбуватиметься в головному офісі, аби зберегти конфіденційність. Разові квитки продаватимуться в електротранспорті. Їх зовнішній вигляд передбачає спеціальний малюнок на звороті, виготовлений на термопапері. Щодо цінової політики, то наразі визначена ціна в 5 грн для разового квитка, протягом 60 хвилин з пересадкою оцінено в 4.50 грн, місячний абонемент коштуватиме 200 грн, при умові двох поїздок на добу.
Між тим представники громадських організацій переконані, що після впровадження електронного квитка у Львові ціна зміниться. Кореляція відбудеться у напрямку зростання, наближаючись до європейських недешевих цін. Для прикладу у Німеччині, яка впровадила електронний квиток ще в 1987 році, ціни залежать від потужності територіальних місцевостей. Так, у маленькому містечку Зальцгіттер, де чисельність населення складає 100 тис, 90 хвилин коштуватиме 2 євро, у Брауншвейгу вже 3,50 євро за 90 хвилин, у місті Дордмунд 1,90 євро за 90 хвилин. «Керівництво міської ради зазнало повного фіаско з впровадженням так званих «радіальних» маршрутів та нової схеми руху громадського транспорту. Однозначно, що електронний квиток не є своєчасним», вважає Любомир Пелех, представник громадської організації. Відносно ціни досить стримано реагують представники перевізників, але в загалі впровадження електронного квитка схвалюють: «Оскільки це дасть можливість звільнити водія від обов’язку збору коштів за проїзд. Людський фактор зникне в цьому процесі. Адже водій завжди перебуває під напругою: слідкувати за дорогою і одночасно приймати, давати решту пасажирам. Окрім цього необхідна «інвентаризація пільговиків», варто визначити кількість поїздок для пільговиків та використовуючи досвід міст, країн, де вже відпрацьована схема електронного квитка», -- пояснив Микола Шкурган представник перевізників.
Обговорення ціни за проїзд з перевізниками, радше за все не відбудеться. На думку, Сергія Журбенка, заступника начальника управління транспорту ЛМР: «В цьому не має потреби. Адже перевізники будуть отримувати оплату за виконаний визначений маршрут по графіку. Бо нині в більшості водій порушує графік через гонитву за пасажиром (чим більше пасажирів, тим більше готівки)».
В бесіді з «У.К.» Сергій Журбенко висловив припущення: «Без залучення інвестора, де інвестор отримує 49%, а комунальне підприємство 51%, складно обійтися. За попередніми розрахунками обладнання коштуватиме 50 млн. грн. Варто ще врахувати обслуговування обкладання, виготовлення електронних квитків. Ми вивчали досвід міста Риги та Німеччини. І мусимо визначити, що європейський досвід нам не підходить, оскільки там громадський транспорт дотаційний, що відбувається з різних джерел. Основним донором виступає міський бюджет. Але Львівський міський бюджет такого навантаження не витримає. Тому залучення інвестора необхідно».
Чи готове суспільство до сприйняття нової системи оплати проїзду?
Антон Лягушкін, представник ГО «Львів'яни за електротранспорт» вважає, що «молодь, яка звикла до нових технологій, очевидно підтримає новацію. Як завжди, знайдуться люди, які приймуть новацію «у штики». Тому завданням міської влади є проведення роз’яснювальної роботи, щоб люди зрозуміли, яку користь для них дасть безготівкова оплата. Першим та головним має бути роз’яснення про безкоштовні пересадки».
На думку громадського діяча головною проблемою впровадження електронного квитка буде «нерозвиненість інфраструктури у віддалених від центру районах індивідуальної забудови. В таких районах через малий пасажиропотік на зупинках економічно невигідно встановлювати термінали для продажу квитків». Робоча група, куди входять громадські організації пропонує внести корективи. «На окремих маршрутах слід запровадити контролерів-кондукторів, які за штатом належатимуть до фірми-оператора е-квитка, які мали б переносні контрольно-касові термінали для оплати і контролю проїзду», -- переконаний Антон Лягушкін.
Разом з тим робоча група абсолютно солідарна з думкою перевізників щодо процедури обліку перевезень пільговиків. Бо найбільш болюча проблема – це облік перевезень пасажирів пільгових категорій. Чинна нормативна база передбачає, що проїзним документом пільговика є його відповідне посвідчення. Тому чимало людей, які бажають зекономити на транспорті дістають фальшиві посвідчення і ними користуються.
За словами Антона Лягушкіна справжнім «стихійним лихом» стали пільговики для львівського електротранспорту – тут на одного пасажира, що оплатив проїзд припадає два пільговика, а значить виручка від реалізації квитків не покриває і 1/3 витрат підприємства.
Для успішної реалізації зазначеного проекту, необхідні зміни в законодавчій базі. У Верховній Раді уже більше півроку лежить проект змін до «Закону України про міський електричний транспорт», де передбачено положення, що у разі впровадження у місті системи безготівкової оплати проїзду в громадському транспорті пільговик буде зобов’язаний отримати спеціальний проїзний документ, за допомогою якого можна буде здійснювати облік його поїздок і відповідну суму відшкодовувати перевізнику.
Можливо до кінця 2016 року, коли відбудеться повноцінний запуск електронного квитка законодавці урегулюють питання пільгових перевезень.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
