Енергетичній реформі в Україні загрожує провал

Наприкінці лютого заступник глави Адміністрації Президента, секретар Національної ради реформ Дмитро Шимків повідомив, що на засіданні Нацради реформ було затверджено перелік відповідальних за низку пріоритетних змін. Так, відповідальним за втілення в життя Програми енергонезалежності та реформування енергетики, зокрема, реформи НАК «Нафтогазу України», не дивлячись на скандали з контрактами по закупівлі енергоносіїв, було призначено Міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина.

 

Примітно, однією з основних цілей реформи енергонезалежності «Стратегія-2020» визначає реорганізацію ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Третього енергетичного пакету Європейського Союзу, а також проведення повної реформи системи ціно- та тарифоутворення на енергію та паливо. 

 

Завдання імплементації норм Третього енергетичного пакету ЄС, реорганізації та повного фінансового оздоровлення НАК «Нафтогаз України» до 2017 року, створення вже в цьому році ПАТ «Магістральні газопроводи України» та ПАТ «Підземні газові сховища України», міститься також у Програмі діяльності Кабінету Міністрів, яка була схвалена Верховною Радою у середині грудня минулого року.

 

Як бачимо, виконання норм Третього енергетичного пакету ЄС є важливим завданням як для Президента Петра Порошенка і його адміністрації, так і для Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Тож, «Україна Комунальна» вирішила розібратися, чому енергетичний пакет ЄС саме «Третій» і чому, власне, на його імплементації наполягають європейські партнери України.

 

На сьогодні в розвитку енергетичного сектору країн ЄС виділяють чотири етапи. 

 

 

Перший етап (1989 – 1998 роки). З метою посилення конкуренції на внутрішньому ринку газу, Європейська Комісія ініціювала ухвалення Директиви стосовно посилення прозорості цін на газ і електроенергію, які стягуються з кінцевих промислових споживачів 1990 року і Директиви про транзит природного газу через мережі 1991 року. На виконання останньої у 1995 році Комісія створила Комітет експертів з питань транзиту природного газу через мережі.

 

Другий етап (1998 – 2004 роки) У 1998 році було ухвалено Директиву 98/30/EC щодо спільних правил для єдиного внутрішнього ринку природного газу (т.зв. «перша директива про внутрішній ринок»). Мета документу: формування внутрішнього енергетичного ринку через запровадження спільних правил щодо передачі, розподілу, постачання та зберігання природного газу, покликаних насамперед посилити конкуренцію на ринку природного газу. Дія Директиви закінчилася 30 червня 2004 року.

 

Третій етап (2004 – 2011 роки) Перша директива про внутрішній ринок була замінена новою Директивою 2003/55/EC від 26 червня 2003 року щодо спільних правил для єдиного внутрішнього ринку природного газу (т.зв. «друга директива про внутрішній ринок»). У листопаді 2003 року рішенням Комісії була створена Група європейських регуляторів з питань електроенергії та газу, котра складається з голів національних органів влади, відповідальних за регулювання ринків електроенергії та газу в державах-членах. Група покликана забезпечувати належну реалізацію вимог Директиви 2003/55/EC. У 2008 році була прийнята Директива 2008/92/EC від 22 жовтня стосовно процедури посилення транспарентності цін на газ і електроенергію, які стягуються з кінцевих промислових споживачів. До «газового» законодавства ЄС входить також Договір про заснування Енергетичного співтовариства, укладений 25 жовтня 2005 року в Афінах , котрий набув чинності 1 липня 2006 року. У 2011 році Україна стала членом Енергетичного співтовариства, тим самим зобов’язавши себе також імплементувати «газове» законодавство ЄС та провести відповідні реформи.

 

Четвертий етап (з 2011 року): «третій законодавчий пакет». Третій енергетичний пакет набув чинності 3 вересня 2009 року, але фактично почав застосовуватися лише з 3 березня 2011 року. «Газова» частина пакету включає три законодавчих акта: 1) Регламент (EC) №713/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року, що засновує Агенцію з питань співпраці регуляторів енергетики; 2) Регламент (EC) №715/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року про умови доступу до мереж передачі природного газу та скасування Регламенту (EC) №1775/2005; 3) Директива 2009/73/EC Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу та скасування Директиви 2003/55/EC. 

 

Читайте також: У підприємств планують відбирати майно за газові борги

 

Основні цілі «третього законодавчого пакету»: розмежування виробництва і постачання від передавальних мереж; сприяння транскордонній торгівлі енергією; посилення ефективності національних регуляторів. 

 

Варіанти реформування вертикально-інтегрованих компаній, запропоновані ЄС: 

 

1. Перший варіант передбачає примусове розділення власності вертикально інтегрованих холдингів: енергетичні компанії повинні продати свої транспортні мережі незалежному оператору і не зможуть мати в ньому контрольний пакет. 

 

2. Другий варіант дозволяє компаніям залишитись власником транспортних мереж. Але управлінням мережею в цьому випадку повинен займатись «незалежний оператор системи» (independent system operator, ISO). Право прийняття рішень з комерційних та інвестиційних питань віддається ISO, який призначається національним урядом з попереднім схваленням такого рішення Єврокомісією.

 

3. Третій варіант, як і у випадку з ISO, також передбачає збереження вертикально-інтегрованих корпорацій, але їх діяльність буде контролювати спеціально створений «спостережний орган», а поточне управління мережами буде здійснювати окреме організаційне утворення – незалежна дочірня компанія, «незалежний оператор транспортування» (independent transmission operator, ITO). У варіанті ITO материнська компанія може зберегти право на прийняття комерційних та інвестиційних рішень, але буде змушена встановити рамки для гарантування незалежності роботи транспортної системи.  

 

Першим кроком на шляху імплементації «Третього енергетичного пакету ЄС» стало прийняття 14 серпня 2014 року Верховною Радою України Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно реформування системи управління єдиною газотранспортною системою». Далі на виконання цього Закону було затверджено план-графік реформування НАК «Нафтогаз України», який оприлюднило Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Так, згідно з планом, реформування НАК «Нафтогаз» розділено на 5 кроків. 

 

Крок 1 - розробка концепції та плану реструктуризації, яка включає в себе: а) організацію команди, б) розробку концепції та плану реструктуризації, в) узгодження та презентацію плану реструктуризації. 

 

Згідно з планом, перший крок мав звершитися у 2014 році, але наразі його закінчення затягується, оскільки йдуть консультації із секретаріатом Європейського Енергетичного співтовариства щодо презентації плану реструктуризації. Також затягується розробка та обговорення концепції реформування через консультації із Світовим банком. 

 

Крок 2 - підготовка до реструктуризації передбачає: а) аудит НАК «Нафтогаз», який розпочався в третьому кварталі 2014 року та має завершитися в середині першого кварталу 2015 року, б) оцінка основних засобів НАК «Нафтогаз», яка має завершитися в кінці 2015 року, в) проведення оцінки запасів НАК «Нафтогаз», завершення якого заплановане на середину другого кварталу 2015 року. 

 

Читайте також: Українською ГТС опікуватиметься новий оператор

 

Крок 3 - підготовка змін до законодавчої бази. Він передбачає: а) створення нових компаній операторів ПСГ та ГТС (завершено у третьому кварталі 2014 року), б) реформування ринку газу, яке планувалося звершити у 2014 році, проте наразі затягується, в) розробка та затвердження правил доступу до мереж, яку планується завершити до кінця третього кварталу 2015 року, г) впровадження тарифів «вхід-вихід», яке планується розпочати у другому кварталі та завершити у третьому кварталі 2015 року. 

 

Крок 4 - реформування системи субсидій для населення, який включає в себе: а) підготовку та проведення інформаційної кампанії, б) проведення законодавчих змін та соцзаходів (реалізація цих двох кроків повинна була б розпочатися у четвертому кварталі 2014 року та завершитися у першому кварталі 2015 року, але, згідно з планом, виконання цих пунктів навіть не розпочиналось); в) перехід на єдину оптову ціну на газ по домовленості із МВФ, який планується здійснити у другому кварталі 2015 року. 

 

Крок 5 - створення нових компаній-операторів ГТС та ПСГ. Цей крок передбачає такі етапи: а) пошук партнерів-операторів ГТС та ПСГ (має розпочатися у першому кварталі 2015 року та завершитися в кінці року), б) розробка принципів корпоративного управління, яке планується завершити в кінці третього кварталу 2015 року, в) реєстрація компаній та залучення активів (третій-четвертий квартал 2015 року) та г) укладення нових прямих господарських договорів, яке заплановане на четвертий квартал 2015 року.

 

Однак, всі ці плани щодо реформування НАК «Нафтогазу» можуть зійти нанівець зусиллями самого ж Кабінету Міністрів. Нова редакція ст. 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», запропонована урядом у законопроекті №2147, передбачає надання права Кабінету Міністрів здійснювати випуск облігацій внутрішньої державної позики в сумі 10,7 млрд грн для компенсації збитків від постачання природного газу в райони проведення АТО, з подальшим придбанням у державну власність в обмін на зазначені облігації акцій додаткової емісії НАК «Нафтогаз України».

 

Тобто, борги за природний газ, накопичені «ДНР» та «ЛНР» пропонується погасити за рахунок коштів платників податків та збільшення дефіциту НАК «Нафтогаз України». Мусимо констатувати, що проведення АТО та імітація реформ урядом замість їх реального здійснення зумовлюють віддалення членства України в Європейському  Союзі ще на декілька років.