Європейські житлові послуги спустошать українські гаманці

 

Повідомлення про нарахований податок на нерухомість за 2013 рік будуть розіслані платникам такого податку в Україні до 1 липня 2014 року. До цього моменту контролюючі органи визначать суму податку, необхідного до сплати, та вручать платникам повідомлення про нарахований податок та платіжні реквізити. Платіжний документ буде виданий на кожний об'єкт оподаткування.

 

Об'єктом оподаткування є квартири і будинки, які перевищують площу 120 кв. м і 250 кв. м відповідно. Квартири і будинки меншої площі є предметом податкової пільги. Підлягає оподаткуванню сумарна площа квартири та будинку, якщо вона перевищує 370 кв. м. Ставка податку становить 1% від мінімальної зарплати для сумарної площі нерухомості від 370 кв. м до 740 кв. м і 2,7% - якщо вона перевищує 740 кв. м.

 

Практично в будь-якій державі нерухомість є джерелом поповнення казни в якості об'єкта оподаткування при річній ставці в Європі 0,1-3,5%. Виняток становить Литва, Хорватія і ще кілька країн, де власники (недорогих) квартир у багатоквартирних будинках поки таким податком не обкладаються. 

 

 

Також немає єдиного податку у Великобританії, він замінений муніципальним податком (Council Tax), з якого оплачується робота поліції, пожежної служби, двірників, власності муніципалітету, шкіл і бібліотек. У рік сума становить від 300-4000 до 4-4,5 тис. дол. Вона залежить від класу будинку і кількості мешканців. У Великобританії існує реєстр нерухомості, в якому кожному об'єкту присвоєна одна з восьми категорій (А-Н), найбільшим податком обкладаються будинки категорії Н.

 

 

У Німеччині щорічний податок становить 1,9% від кадастрової вартості. Житло вартістю до 120 тисяч євро не оподатковується, якщо його власник - фізична особа. Податок на житло у Фінляндії варіюється в межах 0,32-0,75% вартості об'єкта. У Франції розмір податку залежить від площі нерухомості. В залежності від наявності земельної ділянки об'єкт обкладається одним з двох видів податку. Наприклад, щорічна плата за квартиру площею 90 кв.м становить близько 400 євро, а за будинок площею 120 кв.м з земельною ділянкою на 100 кв.м. - 1 тис. євро.

У середньостатистичної польської родини на оплату житлових витрат може йти до 50% всіх доходів. (середня зарплата по країні 700-800 євро). Разом з тим, якщо говорити про платоспроможність населення, то рівень оплати послуг ЖКГ досяг вже майже 90% (у нас він коливається в районі 60%), хоча боржники теж не зникли, незважаючи ні на які хитрощі влади. Щодо злісних неплатників в країні з 1994 року діє досить жорсткий закон про «ексмісії» - примусове виселення. У період з 1994 по 1998 рік була проведена «ексмісія» 6,6 тис. сімей. Ще майже у 5 тис. випадків при виселенні надавалася інша, більш дешева житлоплоща.

 

 

У Німеччині більшість населення живе на орендованій площі. Незалежно від того, хто керує житловим будинком, власники квартир отримують фінансовий звіт за поточний рік і бізнес-план на наступний рік, орендарі отримують лише розрахунок за минулий рік. Загальна квартплата складається з двох частин - плата за житлове приміщення і плата за житлово-комунальні послуги становить у середньому 7 євро/кв.м, коливається від 5 до 8 євро в залежності від наступних факторів: будівлі будинку; загальної площі квартири; тривалості проживання в квартирі; кількості осіб у родині (впливає лише на комунальні послуги: витрата води, наприклад). В плату за житлове приміщення входять: будівельні витрати, вартість земельної ділянки, відсотки по кредиту на будівництво, а також витрати, пов'язані з утриманням житла (амортизація 1-2% в рік, платіж за утримання, поточний ремонт та управління).

За підрахунками Німецького союзу квартиронаймачів (Deutscher Mieterbund), зробленими на основі даних за 2012 рік, видатки на житлово-комунальні послуги становлять у Німеччині в середньому щомісяця 2,2 євро за квадратний метр загальної площі. Якщо підсумувати всі теоретично можливі форми експлуатаційних витрат, то середня цифра зросте до 3 євро. Таким чином, мешканець, який знімає квартиру в 80 квадратних метрів, платить за її утримання щомісяця від 200 до 300 євро. Це означає, що витрати на житлово-комунальні послуги можуть досягати 30 і більше відсотків від «холодної» орендної плати. Іншими словами, кінцева квартплата дорожча чистої оренди приблизно на третину. Власникам житла, які живуть у власних «чотирьох стінах», природно, теж доводиться оплачувати всі перераховані житлово-комунальні послуги. Крім того, в багатоквартирному будинку вони щомісяця відкладають узгоджену між власниками суму в резервний фонд. Там накопичуються гроші на планові і непередбачені ремонти будівлі. В результаті у великих містах сума щомісячних поточних витрат за відносно велику квартиру в 120-150 м. легко досягає 400-500 євро.

 

 

У Швеції широко розвинений рух квартиронаймачів, які стежать за якістю наданих житлово-комунальних послуг і цінами на них. У країні застосовуються дві різні моделі - модель «знижки» і модель «амортизації». Модель «знижки» передбачає можливість вибору тих послуг, яких потребує квартиронаймач. Пропорційно цьому розраховується квартплата. Згідно моделі «амортизації», чим дбайливіше ви ставитеся до свого житла, тим менше платите.

 

В Англії популярне орендоване житло: ціна (оренди) на double room від 60-80 фунтів в тиждень, по країні і від 80-120 фунтів в Лондоні. За стандартом в кімнаті є холодильник, ліжко на двох і телевізор. Ціна зазвичай фіксована, тобто всі комунальні рахунки включені. В основному в будинках 4-5 кімнат, 2 туалети, ванна, кухня - словом є все що треба. З мінусів цього варіанту напевно це сусіди і те, що проживання там звичайно не офіційне, тобто без договору на оренду. Господарі беруть депозит, сума якого зазвичай складає вартість 2х тижневого проживання, ну і усно обумовлюються умови. Умови їх в основному це заздалегідь повідомити про переїзд. Кімнату треба залишати зрозуміло до ладу, в іншому випадку ваш депозит вже не повернеться, а піде на ремонт.

 

 

У Фінляндії 1,4 млн будинків об'єднані в 70 тис. акціонерних товариств - власників житлової нерухомості. 50 тис. з них користуються послугами компаній з управління нерухомістю (операторів), 20 тис. управляються самостійно. В країні існує Квартирне акціонерне товариство (КАТ), членом якого є кожен власник житла, всього у такій формі власності більше двох мільйонів чоловік. Замість свідоцтва про власність у кожного мешканця є акції, які дають право на володіння певною площею в будинку. За замовчуванням в обов'язок акціонерів входить оплата за обслуговування будинку, опалення, прибирання приміщень загального користування, електроенергію, прибирання та вивіз сміття, водопостачання і каналізацію, навіть податок на нерухомість та інші витрати. Зборами акціонерів обирається будинкоуправління, визначається зарплата кожному його члену. Діяльність КАТ чітко визначена законодавством, рівно так само, як і обов'язок власника здійснювати догляд за своїм житлом. Кожен акціонер за допомогою громади, до якої входить, несе відповідальність за зовнішні конструкції будинку, дворові території, сходи та інфраструктуру об'єкта нерухомості, зокрема, водо- та енергопостачання. Акціонер сам відповідає за стан поверхневих матеріалів у своїй квартирі і забезпечує багато факторів, які впливають на якість і естетику проживання.

 

Що ж стосується відносин всередині будинку, то закон про КАТ в поправках 2010 року скасував всі «стихійні ремонти», коли один з мешканців без попередження починав стукати молотком по нервах інших. Тепер власник квартири, він же акціонер зобов'язаний повідомляти будинкоуправління про планований ремонт. Це стосується змін конструкцій і комунікацій, так як архітектурний стан має контролювати саме будинкоуправління. Коли голови правління отримують повідомлення, вони призначають наглядового, який стежить, коли ви почали і закінчили ремонт, щоб не турбувати сусідів, як виноситься будівельне сміття і т. д. Також вони мають право вимагати компенсацію за час, проведений в «дозорі». Єдине безкарно дозволено фарбувати і переставляти меблі.