Кожна людина хоча б раз протягом життя займав у когось або позичав комусь гроші. Щоб передати гроші або інші матеріальні цінності від однієї фізичної особи до іншої або від фізичної особи до юридичної, слід оформити розписку або укласти договір позики.
Щоб не було проблем з правильним і своєчасним поверненням грошових коштів, необхідно розбиратися в тому, яке правове значення мають ці документи, які між ними існують відмінності, а також в тому, що в конкретній ситуації буде більш оптимальним: розписка або договір позики?
Читайте також: Де зайняти гроші в борг під розписку у приватної особи + поради.
Що таке розписка і як вона складається
Розписка - це письмовий документ, який складає позичальник. Вона підтверджує факт того, що позикодавець передав грошові кошти в розмірі від 10 і більше МРОТ.
Спеціальної форми розписки не існує. Але щоб вона відповідала нормам цивільного законодавства, в ній в обов'язковому порядку повинні бути відображені наступні дані:
- повна інформація про сторони угоди (ПІБ позичальника і позикоодержувача), а також їх паспортні дані;
- місто або інший населений пункт, в якому був підписаний документ;
- передана сума в цифрах і прописом;
- відсотки за користування грошима;
- термін повернення за домовленістю сторін;
- штрафні санкції за порушення і несвоєчасне виконання умов Угоди (розмір відсотків від суми за кожен день затримки);
- підпис одержувача грошей і її розшифровка;
- дата підписання розписки.
Зверніть увагу! Якщо в розписці не буде вказана дата повернення грошей, то після пред'явлення письмової вимоги позикоодержувач зобов'язаний їх повернути протягом 30 діб.
Розписку необов'язково писати від руки. Неважливо, хто і як її напише. Вона може бути надрукована. Головне, щоб в ній стояв підпис одержувача. Якщо скласти самостійно цей документ не виходить, слід звернутися за допомогою до юриста.
Якщо в розписці стоятимуть підписи свідків, присутніх в момент її складання, то в разі виникнення спірного питання це буде додатковим доказом для обох сторін.
Якщо сторони вирішили засвідчити угоду у нотаріуса, то це буде 100-відсотковою гарантією того, що він буде визнаний у разі виникнення спору. Оскаржити вчинену угоду можна буде тільки в судовому порядку. Приводом може бути складання документа під загрозою або під впливом обману.
Особливості договору позики
На додаток до договору позики потрібно скласти ще й розписку, що підтверджує отримання грошових коштів позичальником.
Договір позики складається в двох примірниках і виглядає як Розширена розписка. У більшості випадків він полягає з метою підтвердження боргових зобов'язань, які беруть на себе юридичні особи, а також в тих випадках, коли грошові кошти надаються в борг під заставу транспортного засобу або нерухомого майна.
Зверніть увагу! Якщо сума позики більше 50 МРОТ, то в Угоді повинні бути обов'язково вказані відсотки, які отримає позикодавець, тобто договір в цьому випадку безоплатним бути не може.
Що краще вибрати при оформленні боргових зобов'язань між фізичними особами
Між розпискою і договором є одна істотна відмінність. Розписку підписує тільки позичальник, а договір — обидві сторони.
Навіть якщо угода про позику була підписана двома сторонами, це не буде підтвердженням того, що матеріальні цінності були передані від однієї особи іншій. Тільки додатково складена розписка, прикладена до договору, підтвердить факт прийняття грошей. Саме з цієї причини в договорі позики сторони часто вказують, що цей документ має одночасно силу розписки, а значить, факт передачі та отримання грошей мав місце.
У договорі позики обов'язково і детально відображаються умови повернення грошових коштів, а також варіанти вирішення спірних питань і будь-які інші умови. У порівнянні з борговою розпискою, така угода допоможе позбавити сторони від можливих неприємностей.
Розписку, так само, як і договір позики, в разі невиконання зобов'язань позикодавець має право за додаткову плату передати колекторським агентствам, які будуть займатися стягненням боргу.
Чому при укладенні договору позики краще відразу звертатися до нотаріуса
Якщо сторони вирішили зробити нотаріальне посвідчення угоди, то вони убезпечать себе від додаткових тимчасових і грошових витрат. Документ в цьому випадку набуває підвищену доказову силу. Додатково доводити щось в суді буде не потрібно.
Нотаріус засвідчує угоду тільки після того, як переконається, що сторони роблять це з власної волі, і роз'яснити їм наслідки здійснення угоди.
Після ретельної перевірки всіх документів зацікавлені особи отримають копію документа з виконавчим написом та оригінал, на якому буде проставлена відмітка про вчинення правочину. Посвідчувальний напис, який робить нотаріус, надає цьому документу виконавчу силу. Можливе позасудового стягнення боргу.
Нотаріальний акт набуває чинності виконавчого документа, тому сторони можуть відразу звертатися до судових приставів або в банк боржника про стягнення грошей. Маючи на руках виконавчий напис нотаріуса, як і на підставі рішення судового органу, пристави право зробити опис майна боржника, заарештувати його банківські рахунки, обмежити йому виїзд за межі Росії, а також використовувати інші передбачені законом заходи впливу, що дозволяють максимально швидко стягнути з боржника належні суми.
Автор - Сергій Косенков.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
