Коли держава сплачує за ЖКГ

Лише три країни зі складу колишнього СРСР - Україна, Росія та Казахстан - пішли шляхом субсидіювання споживачів комунальних послуг. Причому, досвід Росії, яка провела монетизацію субсидій та пільг, свідчить про ефективність такого переходу. З одного боку, монетизація забезпечує адресність допомоги, з іншого – надає підприємствам комунальної сфери можливість вчасно отримувати платежі безпосередньо від населення без застосування компенсаційних механізмів з боку держави.

 

«Важливим питанням під час визначення категорій отримувачів соціальної допомоги на оплату комунальних послуг є визначення рівня максимальної доступності («У.К.» - долі від сукупного доходу домогосподарства, що витрачається на оплату послуг). Наприклад, у Росії він закріплений на рівні 22%. В Україні він законодавчо закріплений на рівні 10% - для непрацездатних і 15% - для працездатних громадян», – підкреслюють в українському галузевому регуляторі Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сфері комунальних послуг.

Законодавство України передбачає надання різних видів пільг багатьом категоріям громадян. Право на пільги за соціальною ознакою має понад 13 млн осіб, що становить близько 29% від загальної чисельності населення України.

 

За даними Міністерства соціальної політики, протягом опалювального періоду 2011-2012 років субсидіями на оплату послуг ЖКГ скористалося понад 1,3 млн сімей, що становило близько 7,6% від загальної кількості сімей в Україні.

 

Читайте також: Субсидії на оплату ЖКГ - український «Титанік»

 

Залежно від категорії пільговиків, знижка з оплати послуг надається в розмірі від 25% до 100%. «Найбільш численними категоріями пільговиків, які мають право на знижку з оплати ЖКП, є діти війни, ветерани війни, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани військової служби та органів внутрішніх справ тощо», – пояснює директор Департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики Віталій Мущинін.

 

«В Україні та у Росії є непогані програми житлових субсидій з надання адресної підтримки сім'ям з низькими доходами з оплати житлово-комунальних послуг. У Росії вони працюють ефективніше. У такій програмі бере участь 10% домогосподарств країни. Ми вважаємо, що їх повинно бути не більше 20%, - розповів «Україні Комунальній» директор напрямку «Міське господарство» Фонду «Інститут економіки міста» Сергій Сіваєв. - В Європі такої теми немає. Якщо для когось тарифи недоступні - він переїде в меншу квартиру. Там головний інструмент захисту - надання некомерційного соціального житла у найм. І, як правило, ніякої допомоги власнику житла. І ще важливий і дивовижний факт про саморегулювання ринку житла: протягом 200 років спостережень в Європі домогосподарства платять за житлово-комунальні послуги (без податків, іпотеки та орендної плати) практично постійну величину від доходу домогосподарства – 10-13 відсотків».

 

Серед країн СНД варто відмітити Туркменістан. Це, мабуть, єдина країна, що застосовує практику безкоштовного надання населенню певних обсягів енергоносіїв та послуг ЖКГ. Зокрема, кожен член сім’ї може претендувати на безкоштовні 250 л води щодоби («У.К.» - для порівняння: в Україні у середньому одна людина споживає близько 140 л води щодня), 35 кВт електроенергії щомісяця, а також цілком безлімітне споживання природного газу. Таким чином, громадяни сплачують лише за понаднормове споживання води та ресурсів. Окрім того, кожний адміністративний округ Туркменістану встановлює свої власні пільги на оплату послуг, що формують квартплату. Пересічній туркменській сім’ї доводиться сплачувати за енергоносії та житлово-комунальні послуги не більше 75,5 євро щороку.

 

 

Цікаво, що у Вірменії пільг на житлово-комунальні послуги не існує, власне вони досі не розроблені. Так у 1999 році було скасовано всі види пільг на погашення заборгованості на енергоносії та житлово-комунальні послуги та введено єдину форму пільгового забезпечення «сімейна допомога». Зокрема, така допомога надається малозабезпеченим сім’ям і у 2012 році мінімальна така виплата становила 38 євро, а середня – 53 євро.

 

 

У Румунії право на отримання соцдопомоги на сплату послуг з опалення мали особи (сезон 2011-2012), чистий середньомісячний дохід яких складав до 182 євро на члена сім’ї, та не більше 250 євро у випадку одиноких людей.

 

Читайте також: Субсидії на оплату ЖКП знецінюються з кожним роком

 

Рівень надання пільг щороку встановлюється напередодні опалювального сезону. Відповідно, розмір компенсації залежить від щомісячного доходу. Наприклад, компенсується 90%, якщо щомісячний дохід складає на члена сім’ї близько 35 євро. Також компенсується лише 5%, якщо такий дохід становить близько 182 євро. 

 

 

У сусідній Молдові, відповідно до законів «Про особливий соціальний захист деяких категорій населення» та «Про соціальну допомогу», розмір адресної компенсації варіюється також залежно від доходу населення та складає від 25 до 50%.

 

У Словенії пільги на оплату ЖКП отримують тільки ті сім’ї, у яких проживають інваліди з дитинства або діти-інваліди до 16 років. Розмір компенсації за спожиті послуги дорівнює 50% від загальної суми, але не більше ніж 250 євро.

 

 

У Чехії, згідно закону «Про державну соціальну підтримку», на отримання державної допомоги можуть розраховувати ті сім’ї, яким 30% сукупного доходу не вистачає на покриття орендної плати та комунальних платежів. Якщо сім’я з двох членів з міста з населенням 18 тис. чоловік з сукупним доходом в 580 євро має рахунок на оплату житла та комунальних послуг близько 270 євро, то вона отримає допомогу у розмірі 67 євро. Тобто, для кожного населеного пункту законом встановлено нормативи на оренду житла та комунальні послуги. Така допомога обмежена у часі - вона розрахована лише на 7 років. Однак це обмеження не поширюється на родини, членами яких є особи від 70 років чи інваліди. 

 

 

Латвія ж надає житлову допомогу для нужденних («У.К.» - прибуток до 125 євро) та малозабезпеченим. Також, існує договір між «Латвеенерго» та Союзом латвійських самоврядувань, який передбачає щорічне виділення карток на безкоштовне використання електроенергії. Самоврядування самостійно визначає адресатів, перевага надається малозабезпеченим родинам з дітьми. 

 

 

У Німеччині, відповідно до «Збірки соціальних законів», соцдопомога надається тим громадянам, що не можуть забезпечити покриття «соціокультурних мінімальних потреб задля забезпечення життєвих стандартів на соціально прийнятному рівні». Головною метою надання пільг визначено стимулювання власних можливостей громадян для пошуку джерел самозабезпечення.

 

 

Допомога надається в індивідуальному порядку та лише тоді, коли всі інші засоби забезпечення життєвих стандартів вичерпані. Часто як пільга надається консультація громадянину для пошуку джерел самофінансування. Варто зазначити, що у Німеччині відсутня як така система субсидій на оплату населенням енергоносіїв чи житлово-комунальних послуг. Натомість, надається адресна соціальна допомога малозабезпеченим та соціально вразливим групам.

 

 

У Відні, відповідно до Віденського земельного закону, визначення розміру допомоги у кожному конкретному випадку здійснюється таким чином, щоб забезпечити членам домогосподарств мінімальні прожиткові стандарти. До основних життєвих потреб зараховується потреба у їжі, одязі, домашній обстановці, опаленні та електроенергії, а також участь у соціальному та культурному житті. Під задоволенням потреби у житлі розуміють оплату вартості оренди житла та інших комунальних послуг.

 

Законодавство не містить вимоги щодо оплати певної частини вартості житла та комунальних послуг самими членами домогосподарства. Базова сума для задоволення потреби у житлі становить 25% від мінімального стандарту. Така допомога для сімейної пари з 2 чоловік буде складати майже 145 євро на кожного члена, самотні люди та батьки-одинаки – 194 євро. Також можлива додаткова допомога, якщо фактичні розміри орендної плати перевищують базову суму для задоволення потреб у житлі. 

 

У країнах ЄС субсидії є допоміжним інструментом соціальної підтримки наймачів. Основний - надання житла на умовах соціально найму. У країнах СНД з позамежним рівнем приватизації житла – субсидії повинні бути основним інструментом. Але надають їх тільки в Росії, Україні та Казахстані. 

 

Що стосується реформування української системи соціальної допомоги в житлово-комунальній сфері, варто відзначити, що напрями реформування системи соціальної підтримки визначені Програмою економічних реформ України на 2010-2014 роки, якою передбачено перехід до принципу адресності при наданні пільг громадянам, крім осіб, які маю мають виняткові заслуги перед Батьківщиною.

 

Планується, що систему надання пільг буде переорієнтовано на сім’ї, яким ці пільги найбільш потрібні відповідно до їх матеріального стану. У результаті реалізації цих заходів очікується упорядкування розгалуженої системи надання пільг, спрямування відповідних бюджетних видатків на підтримку найменш захищених верств населення.