Людина звільнена з роботи з державної установи за п.1 ст.40 КЗпП за розпорядженням державних органів про "ліквідацію" цієї установи і не працевлаштована, тобто не має ніякого доходу саме з ініціативи держави. "Ліквідована " держустанова лише змінила код ЄДРПОУ, робоче місце звільненого працівника не скорочувалось. Більш того, на це робоче місце був прийнятий пенсіонер. Рік перебування на обліку у центрі зайнятості не дав позитивного результату. Тепер, у 2015 році, у наданні житлової субсидії цій людині відмовляють, тому що вона не працює. На усі доводи і докази, що вона не працює за розпорядженням державних органів ( тобто, фактично держава вирішила, щоб ця людина не працювала), можна почути роз"яснення посадовців, що це не має ніякого значення. Отже, не працює -- значить субсидії немає. Тоді ця людина звертається по так звану компенсацію, але ті самі посадовці рахують, що вона має дохід на рівні прожиткового мінімуму, тобто 1218 грн. на місяць, тобто, компенсації також немає. Виходить, що держава фактично забрала у цієї людини засоби існування, але на папері приписує їх наявність. Пропоную усім звільненим з роботи у період 2011-2013 років у зв"язку з так званими "ліквідаціями" державних установ та досі не працевлаштованим присвоїти статус "вимушено непрацюючої особи" та звільнити таких осіб від сплати за комунальні послуги