ГоловнаПублікаціїТеплоенергетикаМіф про «безкоштовний» лічильник

Міф про «безкоштовний» лічильник

За «безкоштовні» лічильники та послуги по їх встановленню платить споживач.

З 1 січня 2012 року облгази мають право припиняти постачання палива до будинків, які не обладнанні лічильниками. Прилади обліку встановлюють начебто безкоштовно.

Прийнятий в червні минулого року закон  «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов’язав всіх власників приватних будинків і квартир встановити лічильники до початку 2012-го. Йдеться про тих, хто використовує газ не лише для приготування їжі, а й для опалення. Наступний етап в створенні системи обліку «блакитного палива» - обладнання лічильниками тих помешкань, де газ використовують для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року, а там, де лише для приготування їжі  - з 1 січня 2018 року. Решта споживачів мали обладнати свої приміщення лічильниками до кінця першого півріччя 2011 року. Вартість всієї програми комерційного обліку газу перед її стартом оцінювали у суму близько 3,5 млрд гривень.

Відповідно до закону, лічильники в приватні помешкання мають власним коштом встановлювати постачальники газу – облгази. В разі відмови встановлювати прилади обліку, облгаз має право припинити постачання палива.

Між тим, реальна ситуація істотно відрізняється від написаного в законі. Встановлення лічильника для споживача доцільне за умови заміни старих котлів, здебільшого ще радянського зразка, часто перероблених з вугільних. Вони споживають в 4-5 разів більше палива проти сучасних, розрахованих і на опалення, і на нагрівання води.

Старі газові обігрівачі без особливих збитків для себе доцільно використовувати лише за умови споживання газу за нормативами, які обраховувалися з урахуванням площі приміщення та кількості офіційно зареєстрованих мешканців. То ж встановлення лічильника автоматично тягне за собою купівлю нового котла,  який коштує від 3 до 7,5 тисяч гривень. А от за встановлення котла майстри того ж таки облгазу візьмуть 1000 гривень. 100 грн доведеться сплатити за «ескіз» котла та 300 гривень за підключення до газової труби. Та й сам «безкоштовний лічильник», як з’ясовується при пильному вивченні законодавчої бази, існує  лише в промовах політиків  з «газового лоббі».

Законом «Про забезпечення комерційного обліку газу»  визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів  господарювання,  що здійснюють   розподіл природного газу на відповідній території». Єдине джерело таких коштів для облгазу - тариф на транспортування та постачання «блакитного палива». Тобто, за «безкоштовні» лічильники та послуги по їх встановленню сплачує споживач. «В тарифі на транспортування газу розподільчими мережами, в статті «інші витрати» ми передбачаємо кошти на встановлення лічильників для населення».

Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики, вносила зміни в цю статтю витрат, коли коригувалися тарифи облгазів, які набули чинності з 1 січня 2012 року», - сказала заступник начальника управління цінової і тарифної політики нафтогазового комплексу Оксана Кривенко.

Між тим, не всі споживачі, що використовують газ для опалення, встановили лічильники у визначений законом термін. Як повідомила «Україні Комунальній» прес-секретар компанії «Львівгаз» Оксана Ростикус, на Львівщині ще півтори тисячі власників приватних помешкань не мають лічильників. «Це ті, у кого була заборгованість за спожитий газ, або будинки чи квартири, де тривалий час ніхто не проживає. Траплялися поодинокі випадки, коли люди відмовлялися від лічильників. Однак перспектива відключення газу допомагала їх переконати», - сказала пані Ростикус. Водночас вона зазначила, що «Львівгаз» поки що не вдавався до відключень з огляду на сувору зиму.

Доцільність рішення законодавців доручити постачальникам палива встановлення приладів обліку викликає сумніви. Адже монопольний постачальник зацікавлений у максимальному збільшенні обсягу продажів та мінімальному контролі за процесом реалізації товару. Екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко відзначає особливу активність «газового лоббі» в органах влади. «Передавати комерційний облік газу постачальнику можна за умови, що на ринку є потужний, незалежний від влади регулятор. Нині маємо НКРЕ, яка підпорядковується Президентові, а реально нею керував перший віце-прем’єр. То ж є чимало питань щодо прозорості тарифів, в тому числі й облгазів», - сказав «Україні Комунальній» пан Кучеренко.

Система оплати природного газу за встановленими нормами споживання давала постачальникам можливості отримувати додаткові доходи. Норми часто-густо перевищували реальні обсяги споживання і дозволяли облгазам економити, а необліковані залишки продавати промисловим споживачам, для яких тариф  істотно вищий, ніж для населення. Із впровадженням системи комерційного обліку ця система руйнується. То ж менеджерам компаній доводиться шукати додаткові можливості заробітку.

В цьому їм допомагають урядовці. Зміни до чинного законодавства, прийняті в останній місяць роботи Кабміну на чолі з Юлією Тимошенко, діють і нині. Йдеться про право, надане облгазам, визначати грудневі обсяги споживання приватними помешканнями за останні кілька днів року. Зазвичай, знімати покази лічильника контролери облгазу приходять 20 або 21 грудня. А решту днів цього місяця нараховують за середньодобовими нормами споживання холоднішого січня. Такі маніпуляції дозволяють переводити споживача на вищий тариф.

«До нас звертаються споживачі з такою проблемою. Ми пояснюємо, що, згідно постанови уряду № 2246 із змінами 2010 року, ми маємо таке право. І якщо споживач, який платив 0, 73 гривні за 1 кубометр, перевищив свою річну норму в 2,5 тис. кубометрів, то наступні пів-року він буде платити вже 1, 098 гривні за кубометр», - каже керівник відділу по роботі із зверненнями споживачів   ВАТ «Львівгаз» Руслана Музя.

Вона наголошує – постачальник обраховує обсяг спожитого палива і тарифи на нього лише по показниках, підтверджених контролерами. Відповіді на питання «чому контролерів не присилають в останній день грудня?» в усіх облгазах подібна – «не вистачає кадрів».  Для пересічного споживача подібні маніпуляції означають додаткові витрати в 600 - 1 200 гривень на рік.

Анвар Деркач

 
Коментарі (0)