Підходить до свого завершення 2011 рік, за Східним календарем рік Кролика або Кота, який за всіма прогнозами астрологів і політиків обіцяв Україні економічне зростання, стабільний розвиток та початок таких необхідних, таких довгоочікуваних реформ, в тому числі і у сфері ЖКГ. Але чим ближче до кінця цього року, тим більшим стає відчуття, що всіх комунальників України ошукали, наобіцяли «з три короба», а виконувати обіцянки, як завжди, ніхто не хоче, або не має бажання. Майже, як у відомому фільмі «Обіцяти – не означає одружитися».
Нелогічна та незрозуміла навіть самим державним можновладцям політика, яка проводилася цього року стосовно підприємств галузі житлово-комунального господарства змусила комунальників бути в своїй діяльності та вчинках подібними до пораненого на полюванні Кролика, того самого, який є символом 2011 року, який чим дужче шукає собі де сховатися від мисливців.
І справді, як тут не лякатися і не шукати захисту, коли з самого початку 2011 року органи прокуратури, міліції та КРУ почали справжній наступ на комунальників, порушуючи, в більшості випадків безпідставно, сотнями кримінальні справи за перевищення службових повноважень та шахрайство з фінансовими ресурсами у відношенні посадових осіб підприємств за нібито сфальшовані ними розрахунки різниці в тарифах на послуги, що дало можливість отримати більші суми субвенцій з державного бюджету.
Як тут не дивуватися, коли через півтора роки після прийняття Закону України про єдиний регулятор ринку комунальних послуг в Україні, який тепер після численних «ребрендингів» має назву національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, цей створений державою регулятор фактично потворив долю Державної житлово-комунальної інспекції, адже як і вона, НКДРРКП є практично нежиттєздатною, без чіткої методики регулювання діяльності, без професійних кадрів, без достатнього державного фінансування.
Як тут скептично не відноситися до ідеї, яку підкинув Президенту України чиновник, який на мою думку знаходиться від комунального господарства на такий же відстані, як Марс від Землі, про «єдиний тариф на всі комунальні послуги», який має бути однаковим для всіх комунальних підприємств України незалежно від їх територіального місцезнаходження і рівня витрат. Практика застосування комунальниками постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», яка є відверто суперечливою та «сирою», свідчить про неможливість «apriori» формування однакових тарифів на житлово-комунальні послуги для всіх підприємств ЖКГ України.
Як тут саркастично не посміхнутися, коли 1 червня на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України з тріском звільняють чиновників, які провалили своєю бездіяльністю реформу ЖКГ, а в липні місяці тих же звільнених чиновників призначають керувати єдиним регулятором ринку комунальних послуг, який є продуктом та флагманом реформи ЖКГ? Мабуть, за місяць, що минув після звільнення, ці чиновники різко взялися за книжки по економіці і це дало вражаючий результат. Пам’ятаєте, як у О.С. Пушкіна:
«О сколько нам открытий чудных
Готовят просвещенья дух
И опыт, сын ошибок трудных,
И гений, парадоксов друг»
Дійсно, парадокс…
Парадокс є і в тому, що попри всі намагання чиновників реформувати, а фактично знищити комунальне господарство як галузь економіки, комунальники України продовжують працювати та вчасно надавати комунальні послуги, діючи не завдяки, а часто всупереч державній системі, починають готуватися до новорічних свят і сподіватися на те, що Новий 2012 рік принесе нові надії, нові обіцянки, краще життя…
Без надії таки сподіваюсь,
Будемо жити –
Геть думи сумні!
Андрій Осадчий, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
