Українське законодавство, зокрема ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», начебто і захищає інтереси надавачів житлово-комунальних послуг, гарантуючі їм право оскаржити в суді факт встановлення збиткових тарифів на житлово-комунальні, якщо органом, який встановив тариф не передбачено відповідного відшкодування, але при цьому легалізує можливість встановлювати надавачу житлово-комунальних послуг збитковий тариф. При цьому від органу, що встановлює тариф потрібно лише одне – передбачити відповідну компенсацію з бюджету.
Якщо до останнього часу держава сумлінно виконувала свої зобов’язання перед надавачами ЖКП та кожного року передбачалась відповідна субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на комунальні послуги, з реальними джерелами проведення розрахунків, то в 2014 році постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29 січня 2014 року надання такої субвенції в сумі 6,7 млрд грн було передбачено за рахунок таких джерел:
- надходження від погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств ПЕК;
- надходження від погашення заборгованості із сплати дивідендів, підприємств ПЕК;
- надходження від погашення підприємствами ПЕК перед Державним агентством резерву України заборгованості тощо.
Однак, вже за результатами виконання державного бюджету України за І квартал 2014 року стало зрозуміло, що надходження від погашення податкових боргів підприємств ПЕК та погашення заборгованості перед Держрезервом України будуть значно меншими, ніж очікувалось, оскільки суми податкових заборгованостей підприємств ПЕК не є узгодженими (триває спір між НАК «Енергоатом» та ДФСУ про визнання недійсним податкового повідомлення рішення на суму 1, 3 млрд грн), а НАК «Нафтогаз України» досі не визнав борг перед Держрезервом за розмитнений природний газ у обсязі 1,3 млрд куб. м. Крім цього, далеко не всі енергопостачальні організації мають заборгованість перед ДП «Енергоринок», яке є основним ланцюжком у схемі взаєморозрахунків між учасниками погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка запропонована постановою КМУ №30 від 29 січня 2014 року.
Читайте також: Держбюджет не покриватиме різницю в тарифах
Навряд чи ці обставини не були відомі Кабінетову Міністрів під час підготовки проекту та прийняття постанови №30, тож сам по собі напрошується висновок про те, що уряд навмисне передбачив заздалегідь нереальну схему укладання договорів з погашення різниці в тарифах, формально виконавши припис ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», але при цьому залишивши у патовій ситуації теплокомунанерго та водоканали, які залишилися фактично один на один з енергопостачальними організаціями.
Але український уряд не був би українським урядом, якби не залишив шпарину, що дозволяла б трішки по іншій дорозі здійснити взаємозалік за рахунок різниці в тарифах. Йдеться про п. 4 постанови КМУ №30 , яким все ж таки передбачена можливість заміни сторони у зобов’язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію. Щоправда самотужки теплокомуненерго та водоканали таку заміну у зобов’язанні зробити не вправі, адже на такі дії потрібна згода газопостачальної або енергопостачальної компанії.
Як варіант іншої сторони у зобов’язанні деякими обленерго, які повязують з іменами Ігоря Суркіса та Костянтина Григоришина, водопостачальним підприємствам в ультимативній формі було запроновано таку собі Холдингову компанію «ЕМІ», яке до грудня 2013 року зовсім не була такою, а носила іншу назву «Сонячний берег» та з 2004 року не здійснювала господарської діяльності.
Схема була запропонована наступна – обленерго передають право вимоги заборгованості Водоканалу Холдинговій компанії або її дочірньому підприємству, а Водоканали, які має заборгованість з різниці в тарифах, але не мають можливості укласти договір з іншими учасниками процесу взаєморозрахунків, в свою чергу укладають договір на надання юридичних послуг з тією ж Холдинговою компанією, за яким вона зобов’язується надати юридичні та представницькі послуги і за відповідну плату організувати процедуру отримання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Оскільки Холдингова компанія за свої юридичні послуги за укладеними договорами мала на меті отримати винагороду в сумі від 5% до 10% суми проведеної субвенції, то деякі Водоканали справедливо захотіли побачити статутні документи Холдингової компанії, щоб не прибдати, як кажуть «кота у мішку». Згідно наданих Холдинговою Компанією статутних документів було встановлено, що до предмету діяльності ХК «ЕМІ» аж ніяк не входить надання представницьких та консультаційних послуг, проте входить централізоване водопостачання та водовідведення, централізоване опалення та гаряче водопостачання. Тож, в незалежності від успішного проведення взаємозаліків з різниці в тарифах, у випадку передачі обленерго права вимоги на борги за спожиту електроенергію, яка рахується за Водоканалами, цілком реальною є схема поглинання комунального Водоканала чи Теплокомуненерго ХК «ЕМІ» або її дочірним підприємством.
Читайте також: У водоканалів примусово відбирають гроші
В період з березня по вереснь 2014 року з ХК «ЕМІ» встигли укласти договори на юридичні послуги декілька комунальних підприємств, серед яких КП «Кременчукводоканал», ПЖКГ Моршинської міської ради, КП «Бродитеплоенерго» тощо. При цьому дуже своєрідно себе ведуть власники комунальних підприємств – відповідні обласні та міські ради. Зі слів колишнього директора ПЖКГ Моршинської міської ради В. Б. Задулка, місцева влада фактично змусила його підписати договір з ХК «ЕМІ» під загрозою з боку обленерго відключити від електромережі всі об’єкти підприємства. Полтавська обласна державна адміністрація заборонила укладати договір з ХК «ЕМІ» обласному комунальному підприємству «Полтававодоканал», проте промовчала, коли такий само договір на суму можливої винагороди 800 тис. грн. укладали з ХК «ЕМІ» КП «Кременчукводоканал»…
На разі за посередництва ХК «ЕМІ» жодного договору про взаєморозрахунки на підставі постанови КМУ №30 від 29.01.2014 до логічного завершення не доведено - підписані всіма сторонами документи знаходяться в Мінфіні, але грошей по казначейству немає – тож невідомо, чи буде їх виконано взагалі. Однак, якщо все ж таки різниця в тарифах буде виділена підприємствам, які уклали договори з ХК «ЕМІ», то окрім чималої винагороди, яка буде виплачена власним коштом водоканалів, ХК «ЕМІ» отримає право вимоги заборгованості водоканалів за спожиту електроенергію, в тому числі за рахунок майна комунальних підприємств. Чи не надто дорогою ціною платять водоканали за урядові недосконалі схеми відшкодування різниці в тарифах?
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
