Майже рік тому, 24 грудня 2014 року, киян ошелешили приємною новиною, мовляв, у 2015 році більшість київських водопровідних станцій буде оснащена сучасним очисним обладнанням, яке дозволить мешканцям столиці отримувати якісну питну воду з-під крану. Таку заяву зробив сам Голова Київської міської адміністрації Віталій Кличко.

 

Мер пояснив, що якість питної води – один із пріоритетних планів міської влади на 2015 рік, тому з метою поліпшення якості водопровідної води був проведений конкурс, і новітні технології з Європи починають працювати у столиці. «Ми починаємо запроваджувати на водопровідних станціях технології, які очищують воду без хлорування», – зазначив він, додаючи, що наразі якість столичної води бажає кращого і пити її просто з-під крану неможливо. 

 

Про практичний старт реалізації самого проекту повідомили пізніше - у травні поточного року.  Піонером переходу на європейські технології очистки води став Оболонський район столиці, зокрема водопровідна насосна станція Оболонь-2, котра забезпечує питною водою 20% мешканців району.

 

Примітно, тоді в інтерв’ю «У.К.» заступник Голови КМДА Петро Пантелеєв, відмовився більш детально розповідати про проект, мовляв, конкретика буде в середині червня, коли міська влада звітуватиме перед киянами стосовно результатів проведених робіт.

 

Однак у червні до раніше відомого мер міста додав лише, що практика очистки води за європейськими технологіями на станції Оболонь-2 - тільки перший крок. Наступним етапом стане повне забезпечення питною водою мешканців Оболонського району, а також Деснянського і Голосіївського, для чого знадобиться ще 2 роки. Опісля очільник КМДА випив склянку водопровідної води, очищеної за новою технологією, і зазначив, що вона нічим не відрізняється від бутильованої. «Вода без запаху і присмаку. Не відчуваю різниці між бутильованою і цією водою»,  ̶  сказав він.

 

 

Що саме роблять на станції Оболонь-2 «У.К.» пояснив генеральний директор ПАТ «АК «Київводоканал» Андрій Білик у жовтні. «У нас є три незалежні джерела водопостачання – це річки Десна і Дніпро та артезіанські свердловини… З усіх водозаборів, які є в Києві, на сьогодні лише деякі з артезіанських насосних станцій використовували технології знезараження питної води гіпохлоритом натрію, який отримують із кухонної солі, – це ще радянські установки, встановлені в середині 90-х років. Фактично це були перші кроки переходу на застосування знезаражуючих реагентів для відмови від активного незв’язаного хлору. На жаль, на великих водозаборах – Дніпровському і Деснянському – до цього часу для знезараження використовується хлор газ, який у разі витоку може негативно вплинути на навколишнє середовище… Зараз ми переходимо на застосування сучасних установок зі знезараження питної води перед подачею у розподільчу мережу вже не з використанням хлору як дезінфектанта, і навіть не гіпохлориту натрію, а з використанням суміші оксидантів. У ній гіпохлорит натрію, становить близько 70-75%. Такий розчин суміші оксидантів цілком безпечний для здоров’я людей при використанні. Це та програма, яка почала реалізуватися в Києві» - підкреслив пан Білик. 

 

За його словами, у подальшому на такий спосіб знезараження води буде переведено ще декілька станції. «Інвестиційною програмою «Київводоканалу» на 2015 рік передбачено впровадження таких систем ще на трьох станціях – «Оболонь-1», «Троєщина» (Деснянський район) і «Корчуватська» (Голосієвський район). Загалом після впровадження цих чотирьох проектів на артезіанських насосних станціях приблизно до середини 2016 року на отримання води з сучасним рівнем обробки та дезінфекції ми переведемо приблизно до 300 тис. споживачів, тобто 1/10 частину споживачів» - резюмував пан Білик.

 

Тож, очевидним стає лише одне – передноворічні обіцянки пана Кличка були більше обіцянками, і у 2015 році, як і раніше, киянам не варто сподіватися, що з їхніх кранів потече вода європейської якості. 

 

Поки що Україна далека від результатів світових лідерів у питаннях очистки води. Їй варто було б повчитися у Фінляндії, Франції чи Німеччини. Водопровідна вода у цих країнах на 100% відповідає всім міжнародним стандартам якості, її без будь-якого побоювання п'ють із крану і дають навіть найменшим дітям. Справа в тому, що жителі цих країн виключно вимогливі у питаннях екології та охорони навколишнього середовища, а до води ставляться, як до одного з найважливіших природних багатств — дбайливо і відповідально.

 

Читайте також: Як визначити якісь питної води в домашніх умовах

 

Так, питна вода з-під крану — предмет абсолютної і впевненою національної гордості фінів. Жителі Гельсінкі отримують питну воду з другого за величиною в Фінляндії озера Пяйянне через скельний тунель завдовжки 120 км. Це озеро одне з найбільш чистих, а вода в закритому тунелі надійно захищена від забруднення.

 

На очисних спорудах її обробляють сульфатом заліза, який зв'язує органічні речовини. Отриманий осад видаляється з допомогою піщаних фільтрів. Потім воду піддають впливу озону для дезінфекції і поліпшення смакових якостей, а також двоокису вуглецю для зниження корозії труб. Далі — фільтрування через шар активованого вугілля і знезараження ультрафіолетом. Для боротьби з ростом мікроорганізмів вже в розподільній мережі у воду додають хлорамін. У результаті її можна пити прямо з-під крану. Вона прозора і смачна, не залишає накипу або розводів і відмінно милиться.

 

Eau de Paris (Вода Парижа) — не лікер і не парфуми. Так називається водопровідна вода, яка тече з кранів у французькій столиці. Паризькі компанії з водопостачання практикують рекламну кампанію, мета якої — переконати парижан у тому, що вода в кранах нічим не поступається тій, яка продається в пляшках, і завдає менше шкоди навколишньому природі.

 

Очищення води в Парижі якісне і дороге. Воду наземних річок і підземних джерел очищають три станції: обробляють озоном, пропускають через піщані фільтри, потім знову озонують і очищають за допомогою вугільних фільтрів. Для підтримки якості води використовується хлор, а для забезпечення працездатності водопроводу — ортофосфорна кислота, що утворює захисну плівку всередині труб. Результат — парижани спокійно п'ють водопровідну воду.

 

У Берліні водопостачання забезпечується приблизно 700 підземними свердловинами. Спочатку воду збагачують киснем, потім з допомогою реагентів абсорбують розчинені в ній залізо і марганець, після чого пропускають через піщані фільтри. Хлорація води в Берліні не застосовується. Міська влада декларує, що вода з-під крану не просто придатна для пиття, а «ідеально підходить для приготування їжі дітям». Вся справа в тому, що водопровідна вода в Німеччині відноситься до продуктів харчування першої необхідності, тому критерії якості дуже високі. Її перевіряють більш ретельно, ніж воду в пляшках. А переконатися в цьому кожен німець може не виходячи з дому. Досить зайти на спеціальний сайт і ввести свій поштовий індекс, щоб отримати повну інформацію про воду та речовини, які в ній містяться.