Політичні ігри з тарифами на комуналку привчили українців до хибної думки про те, що тарифи на послуг ЖКГ мають бути низькими, а якість цих послуг повинна відповідати ледь не європейським стандартам. Але вироблення та надання будь-якої послуги – це перш за все витрати комунального підприємства, які складають тариф.
За українським законодавством тариф на водопостачання розраховує кожне водопостачальне підприємство окремо. Складові тарифу одні для всіх: амортизація, зарплати, електроенергія, ремонт, податки і т.д. При цьому частка цих складових у кожного підприємства різна, це залежить і від устаткування, і від стану мереж, і від рівня заробітних плат. Міська рада затверджує програму розвитку підприємства і розглядає планований тариф, остаточне рішення приймає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Головна вимога комісії - тариф повинен покривати всі витрати підприємства, виключати перехресне субсидування різних груп споживачів і включати в себе амортизацію.
Однією з головних причин подорожчання води є подорожчання електроенергії, яка складає до 40 відсотків, закладених у структурі тарифів. У 2018 році підприємствам в середньому за електроенергію доведеться платити на 16,2 відсотка більше.
Що стосується найбільшого водопостачального підприємства України – столичного ПрАТ «АК «Київводоканал», то воно вимушено змінити тариф на послуги з водопостачання та водовідведення у 2018 році на 19,4%. На таке важке і непопулярне рішення вплинули наступні фактори:
- ціни на електроенергію для ІІ класу напруги підвищилися на 10,9% у порівнянні з ціною, врахованою у діючому тарифі на водопостачання та водовідведення. Зміна рівня ціни на електроенергію призвела до збільшення витрат на 75,1 млн грн;
- вартість реагентів зросла. Зокрема, тільки ціна хлору рідкого зросла на 76,3%, гідроксихлориду алюмінію – на 35,8 %. Відповідно, витрати на реагенти, що використовуються ПрАТ «АК «Київводоканалом» для підготовки та знезараження питної води та очищення стоків, зросли на 54,8 млн грн;
- зросла і вартість паливно-мастильних матеріалів. Зокрема, тільки ціна бензину А-92 зросла на 16%, дизельного пального – на 19,6%, газу стисненого – на 17,7%. Відповідно, витрати на паливно-мастильні матеріали зросли на 10,5 млн грн.
У той же час потрібно розуміти, що можна жити довго і дешево, але в якийсь момент все зупиниться. Сьогодні реальна вартість води, яку ми споживаємо, значно вище затвердженого тарифу, який ми платимо. Навіть при 100% -й оплаті послуги населенням, водоканали не зможуть покрити основні статті своїх витрат, якщо тариф не приводити до рівня хоча би беззбиткового. Не можна весь час загравати зі споживачем, утримуючи низькі тарифи, бо в один прекрасний момент знос фондів змусить задуматися про якість послуги. Адже ми звикли, що вода подається цілодобово. А в такій ситуації водоканали просто не зможуть закуповувати реагенти, труби і матеріали, виконувати протиаварійні роботи та інше. Як наслідок – в Європу ми підемо без води ...
Владіслава Марюхніч, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
