Для нормальної роботи всіх систем людині необхідно як мінімум 1,5 літра води в день. Забезпечення населення України якісною питною водою, є однією з пріоритетних проблем, розв'язання якої необхідно для збереження здоров'я та підвищення рівня життя населення.
Забруднення водних об'єктів - джерел питного водопостачання при недостатній ефективності роботи водоочисних споруд тягне за собою погіршення подачі споживачам питної води та створює серйозну небезпеку для здоров'я населення України. Специфіка питного водопостачання в Україні полягає в тому, що воно на 75% базується на поверхневих джерелах і залежить від їх екологічної безпеки.
На сьогодні склалася напружена ситуація із забезпеченням населення України доброякісною питною водою. Вода більшості поверхневих джерел водопостачання України характеризується помірним і високим рівнем забруднення, у зв'язку з масивним забрудненням їх скидами у великих кількостях неочищених та недостатньо очищених промислових, господарсько-побутових та сільськогосподарських стічних вод, зливових і талих вод з полів, територій сіл і міст.
Читайте також: Про брудну воду начистоту: що тече у наших кранах
Головними забруднювачами води протягом багатьох років залишаються органічні сполуки, нафтопродукти, феноли та важкі метали. Зростання ризику і зниження екологічної безпеки систем питного водопостачання викликане зменшенням запасів води, антропогенними навантаженнями на джерела, зниженням бар'єрної ролі очисних споруд, появою токсинів під час знезараження води, а також вторинним її забрудненням при транспортуванні.
При цьому зношеність основних фондів водопостачальних підприємств, обмежені можливості систем доочистки води вже привели до того, що 40% обладнання, яке знаходиться в експлуатації обладнання зношене. Недосконалість технологій очищення води і обробки осадів призводить до прогресуючого забруднення навколишнього середовища.
Сьогодні в Україні утворюється 50 млн куб. м опадів на рік, які не підлягають утилізації. Таким чином, одним з факторів забруднення водойм є самі очисні споруди.
Читайте також: Вода зі столичних кранів: живильна волога чи отрута
Існуючі традиційні технології підготовки води, що включають процеси хлорування, обробки коагулянтами, освітлення, фільтрування на швидких піщаних фільтрах і заключного знезараження води хлором або озоном, не можуть забезпечити достатньо глибоке очищення води від антропогенних сполук, органічних речовин і виключити утворення хлорорганічних продуктів.
Використання традиційних технологій, дозволяє видаляти з води лише ті види хімічних забруднень, які знаходяться у вигляді суспензії, емульсій, колоїдів, або які здатні порівняно швидко переходити в нерозчинну форму при обробці води реагентами, або сорбувати в осаді, що утворюється при коагуляції.
Встановлено, що вода, яка пройшла очищення за традиційною схемою, містить 70% органічних речовин і практично всі низькомолекулярні сполуки, що викликають вторинне забруднення води, появу при знезараженні хлорорганічних речовин і зниження екологічної безпеки питної води.
Сучасна тенденція вдосконалення систем і споруд водопостачання зводиться до адаптування класичних схем обробки вод без зниження якісних показників за рахунок введення нових споруд або реагентів. Ускладнення технології фізико-хімічної обробки води за рахунок збільшення доз використовуваних реагентів, застосування окислювачів, методів сорбційної очистки не завжди призводять до очікуваного ефекту. Використання підвищених доз реагентів і сорбентів, збільшує кількість осадів, що утворюються, підвищує солевміст очищеної води, створюючи при цьому проблему вторинного вилучення цих солей. Крім того, в очищеній воді можуть залишатися практично всі низькомолекулярні з'єднання.
Для очищення води від органічних забруднень зазвичай використовуються наступні методи: вуглецювання порошкоподібним сорбентом перед стадією коагуляційної обробки; сорбційне фільтрування через шар гранульованого активованого вугілля після коагуляційної обробки; озонування на різних стадіях; озонування з наступним фільтруванням.
Сьогодні водне господарство стоїть перед фактом: якщо не вдасться запобігти подальшому погіршенню якості води в вододжерелах, виникає ситуація, коли ціна питної води зросте настільки, що її використання для побутових потреб, відмінних від пиття, виявиться економічно невигідним. Це призведе до неминучості необхідної докорінної структурної реорганізації системи централізованого водопостачання шляхом введення локальних установок доочищення, поділу мереж для технічних і питних потреб і, в крайньому випадку, навіть до відмови від централізованого розподілу води через мережу і перехід до автономних систем водопостачання окремих об'єктів.
За матеріалами Харківської академії міського господарства
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
