ГоловнаПублікаціїТарифи ЖКГТарифи на газ: підвищити, не можна залишити

Тарифи на газ: підвищити, не можна залишити

Загально відомо, що тарифи на природний газ для населення в Україні дуже низькі. Вони не лише набагато нижчі ніж в країнах Європи чи ціни імпортованого в Україну газу, але також в середньому нижчі за внутрішні ціни на газ в Росії.

Поглиблення диспропорцій на «газовому ринку»

З 2007 року для населення в Україні діє прогресивна тарифна сітка на природний газ, диференційована залежно від річних обсягів споживання. Чим більше споживаєш, тим більше платиш за кожен кубічний метр газу. З одного боку, це кардинально відрізняється від класичного бізнес-підходу – оптовий покупець завжди платить дешевше, зокрема, як це прийнято в Європі. З іншого, - це має й перевагу: деякі групи споживачів економлять газ, щоб не перейти в більш «дорогу» категорію. 
 
 
Щоб не писали державні мужі, але Україна більше 20 років живе із адміністративно-командною системою ціноутворення на енергоносії для населення. Ніякі гарні слова на зразок «газовий ринок» та «незалежний регулятор» цього не змінили. Протягом багатьох років йдуть розмови про скорочення споживання газу та підвищення тарифів, але як тільки справа доходить до діла – загравання із виборцем виступає на перший план. У 2006-2010 роках тарифи для населення зросли у 6 разів, але з 2010-го року й до цього часу - залишаються незмінними попри зростання цін на імпортоване паливо. 
 
 
У той же час ціни на природний газ для промисловості зросли в 10 разів при вищій базі порівняння, та на даний час вважаються економічно обґрунтованими. 
 
 
Зростання цін на газ для промисловості, а також скорочення промислового виробництва, призвели до значного скорочення споживання газу промисловістю. В результаті цього, при практично стабільному рівні споживання населенням, частка побутових абонентів в структурі споживання природного газу зросла з 23% у 2005 році, - до 33% у 2013-му. Таким чином, відносно низькі тарифи на газ для населення при значній його частці в структурі споживання призвели до поглиблення диспропорцій на «газовому ринку». На «ринку», тому що ринку не має. 

 
 

Населення як споживач газу

У 2013 році 13,72 млн споживачів, які віднесенні до категорії побутових, спожили 16,8 млрд куб. м. природного газу. При цьому споживання природного газу першою групою абонентів (річний обсяг споживання до 2,5 тис. куб.м.) становило 73,7% від усього газу спожитого населенням, друга група (від 2,5-6 тис. куб.м./рік) – 25,5%, відповідно, на третю та четверту групу припало менше одного відсотка. 
 
 
Тому вочевидь можна констатувати, що близько 90% всіх домогосподарств сплачують у середньому на місяць не більше 150 грн, а близько 60 грн. Це приблизно 5-13% від прожиткового мінімуму. Сама по собі цифра не значна, але саме в цій категорії знаходяться найменш захищені верстви населення – пенсіонери та сім’ї із низьким рівнем доходу. Тому підвищення тарифів на газ вплине в першу чергу на них.
 
 
Багато років (а в останні тижні особливо інтенсивно) ведеться розмова про підвищення тарифів на газ для населення. Найчастіше це пов’язують із вимогами Міжнародного валютного фонду (МВФ). Але, які будуть наслідки такого підвищення, та, що варто зробити для захисту найуразливіших верств населення?
 
Перед тим, як перейти до, власне, аналізу наслідків підвищення тарифів, варто розуміти звідки береться газ, який споживає населення, та чому він такий «дешевий». По-перше, слід чітко усвідомити, що при широкій прогресивній тарифній сітці на природний газ середньозважений тариф для населення близький до тарифу першої категорії – 840 грн/тис. куб. м. По-друге, в структурі тарифу на газ для населення ціна товарного природного газу становить лише 43% або 360 грн/тис. куб.м (без ПДВ).
 
 
По-третє, обсяги газу для населення беруться із обсягів видобування державних компаній ПАТ «Укргазвидобування» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», які в 2013 році видобули 16,8 млрд куб. м. Рівно стільки, скільки було спожито населенням у минулому році. При цьому, ціни на товарний природний газ регулюються державою через НКРЕ, та з 1 січня 2014 становлять для ПАТ «Укргазвидобування» - 349,2 грн/тис. куб. м. (без ПДВ), а для ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 452 грн/тис. куб. м (без ПДВ). За існуючих обсягів видобування газу цими компаніями, середньозважена ціна товарного природного газу становить тих же 360 грн/ тис. куб. м. (без ПДВ), що й закладені в середньозважений тариф для населення. 
 
Саме з цієї причини тарифи на газ для населення залишались низькими. Але варто розуміти, що це можливо лише в умовах жорсткого регулювання тарифів на газ через НКРЕ, та за наявності достатніх ресурсів природного газу власного видобутку державними компаніями. 
 
Здавалося б, всі ці умови залишаються незмінними. НКРЕ нікуди не поділось, а ПАТ «Укргазвидобування» - в державній власності. Чому б не залишити тарифи на тому ж рівні? Саме цей аргумент часто використовують апологети «електоральних війн» в незалежності від партійного окрасу. Тому варто розібратись з цим детальніше, для того щоб не стати черговою жертвою «електоральної Санта-Барбари».

Підвищення тарифу - необхідність 

Як казав сучасний класик, нічого нізвідки не береться і нікуди не зникає. Так і з газом. Якщо весь дешевий газ власного видобутку йде на населення, то з нього нічого не залишається, а на промисловість та теплокомуненерго йде дорогий імпортний газ. 
 
З промисловістю все зрозуміло. Чим менше вона споживає ресурсів та за якомога нижчою ціною, тим більш вона конкурентоздатна. А висока конкурентоздатність власної промисловості - це мрія будь-якої країни. В ідеалі було б добре аби на промисловість йшов газ власного видобутку. Але на даний час цих обсягів недостатньо. 
 
З теплокомуненерго теж не все так просто. При існуючій ситуації, коли населення споживає газ власного видобутку за низьким тарифом, – 840 грн/тис. куб.м., а теплокомуненерго, яке виробляє тепло для того ж таки населення, - за тарифом 1309 грн/ тис. куб. м, має місце цінова дискримінація одних груп населення в інтересах інших. Виникає логічне запитання, чому одна частина населення отримує дешевший 1,5 рази газ, ніж інша? Логічного пояснення цьому не має, але очевидним є інший висновок – на всіх не вистачає дешевого газу власного видобутку.
 
Є два шляхи виходу із цієї ситуації. Перший – нарощування видобутку газу, другий – скорочення споживання. 
 
Для того, щоб нарощувати видобуток, необхідні інвестиції, які потрібно повернути за рахунок продажу того ж газу. Враховуючи, що поточні відпускні ціни на газ ПАТ «Укргазвидобування» ледь покривають поточні витрати, нарощування видобутку буде потребувати підвищення тарифів. При цьому, видобування газу з кожним роком стає все дорожчим та дорожчим, а ресурси газу є вичерпними. Тому, це в довготривалій перспективі наперед програшний варіант. 
 
 
Для того, щоб скорочувати споживання, теж необхідні інвестиції, але вже в сектор споживання. Кожен зекономлений населенням кубометр газу може бути направлений в інші сектори, що зменшить залежність України від імпорту газу з Росії. 
 
Виникає запитання: а як зробити так, щоб інвестиції пішли на скорочення споживання природного газу населенням? Відповідь проста та складна одночасно, - підвищити тарифи на газ! Це той інструмент, який дуже широко випробуваний в багатьох країнах, починаючи від енергонадлишкової Норвегії, та, закінчуючи енергодефіцитною Німеччиною. 
 
Тому в Україні рано чи пізно доведеться підвищувати тарифи на газ для населення. Рівень, на який необхідно підвищити тариф, - питання складне, але відповідь на нього можна знайти.
 
Поки що варто звернутись до прикладу. За наявною інформацією, оприлюдненою новим головою НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим 26 березня, тарифи на газ для населення будуть підвищені з 1 травня на 50%. Оскільки зростання тарифів у першу чергу матиме негативний вплив на малозабезпечені верстви населення, багато фахівців та представники МВФ рекомендують компенсувати ці витрати через механізм адресної грошової допомоги. 
 
 
У скільки ж обійдеться адресна грошова допомоги для малозабезпечених? До малозабезпечених відносимо домогосподарства, де середній дохід на особу становив менше 1,2 тис. грн на місць. («У.К.» – прожитковий мінімум на кінець 2013 року становив 1176 грн). Згідно проведеного авторами опитування, частка малозабезпечених домогосподарств в Україні становить 20% або 3,4 млн, що близько до останніх офіційних даних (16% у 3 кварталі 2013 року). При цьому, з них газифіковано близько 2,8 млн домогосподарств, посеред яких 1,9 млн домогосподарств використовують газ для потреб індивідуального опалення. За результатами опитування, cередній обсяг споживання природного газу малозабезпеченими домогосподарствами з індивідуальним опаленням становить близько 2,4 тис. куб. м. природного газу на рік. У результаті збільшення тарифів на газ на 50%, середня річна оплата цією категорією домогосподарств збільшиться на близько 870 грн. Таким чином, загальна сума адресної грошової допомоги малозабезпеченими верствам населення для компенсації підвищення тарифів на газ на 50% становитиме близько 1,7 млрд грн на рік. 
 
Чи велика ця сума, та де її взяти? Відповідь проста та очевидна. При описаній вище структурі тарифу на газ для населення, підвищення тарифу на 50% призведе до зростання доходів державних компанії ПАТ «Укргазвидобування» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» на більше ніж 5,6 млрд грн на рік. За рахунок цих коштів можна профінансувати не лише адресну грошову допомогу малозабезпеченими верствам населення (1,7 млрд грн/рік), а також наповнити спеціальний фонд для цільового фінансування програм зі скорочення споживання природного газу населенням (1,9 млрд грн/рік) та вкласти кошти в підтримку та розширення видобування природного газу державними газовидобувним компаніями (2 млрд грн/рік). 
 
 
Таким чином, підвищення тарифів на газ для населення має стати одним із основних кроків в підвищенні енергетичної незалежності України.
 
Олексій Хабатюк, Костянтин Тадля, експерти "Фонду екологічних інвестицій" спеціально для ІА "Україна Комунальна".
 
Коментарі (1)
Sergiy
28 Березня 2014 p. 12:07
Не зовсім все враховано. 1.Необхідно негайно переглянути норми споживання в сторону зниження для приготування іжі,оскільки змінилася структура побутового обладнання(ел.чайники,мультіварки та інше).Оріентовний навар близько 3 млрд. грв. в рік у газопостачальних підприємств по тарифу 0,73 та плюс реалізачія необлікованого газу мінімум по 1.5 грн.Всього близько 10 млрд.2.Середньостатична сімя із 3 чоловік по нормі сплачує за газ до 20 грв.При наявності квартирного обліку до 10 грн.Чи вплине на бюджет сімї тариф в 1.0 грн.при наявності обліку? Відповідь очевидна -газопостачальні підприємства мають використати навар на встановлення квартирного обліку ,в першу чергу отримувачам субсибій.3.Споживаті з приватному секторі обладнаному приладами обліку мають на першому етапі отримати щомісячну різницю розраховану відносно середньомісячного попереднього споживання. 3.Тарифи на ТЕ мають бути економічно обгрунтовані а різницю ,пільги та субсидії має отримувати безпосередній споживач після сплати спожитих енергоносіїв, по чеку в банківській установі або страховій компанії при відсутності коштів б банку. 4. В квартири має продаватися товар( теплова енергія , вода питна та гаряча) як газ та ел.енергія. Якщо співвласники найняли виконавця комунальних послуг то виконавець придбає товар на межі будинку.