У світовій практиці цей механізм більш відомий як RAB-регулювання (Regulatory Asset Base - регульована база інвестованого капіталу), про який уже розповідала «У.К.». Легітимним підставою для відмови від уже застарілої системи «витрати собівартості плюс рентабельність» став закон № 4998-VI, яким в липні парламент змінив законодавство, що регулює діяльність природних монополій. Згідно з документом, тарифи на послуги монополістів, а саме виробництво, транспортування і постачання електричної та теплової енергій, природного газу, а також води будуть регулюватися новим методом, в основі якого лежать принципи стимулювання підприємств галузі до економії витрат.
Нині діюча методика «витрати плюс» виявилася малоефективною, оскільки при такому формування тарифів на комунальні послуги, монополісти не зацікавлені в зниженні витрат і підвищенні їх якості. Крім того, зараз для підприємств ЖКГ єдиним джерелом інвестицій є амортизація. Про прибуток не йдеться, оскільки діючі тарифи не окупають собівартості послуг. При цьому регулятор визначає рівень рентабельності, а витрати і ціни монополістів важко контролювати, оскільки національні комісії (НКРЕ та Нацкоммуслуг) не володіють достатньою інформацією і не мають необхідних ресурсів.
Змінити ситуацію можливо в тому випадку, якщо створити для підприємств галузі такі умови, щоб вони вели себе як конкурентні компанії, а послуги, розцінювалися як ринковий товар. Але щоб зрозуміти, за рахунок чого RAB вирішує названий ряд проблем, необхідно розібрати методику розрахунку тарифу в новій системі.
Як регулювати ЖКГ методом RAB
Основою для розрахунку тарифу є інвестований капітал, що складається з первісної бази капіталу і нового інвестованого капіталу. База капіталу - вартість основних фондів підприємства до впровадження RAB, оцінювана незалежним аудитором. Друге - узгоджена з національним регулятором інвестиційна програма, здійснювана власником. Необхідна валова виручка (НВВ) включає в себе три компоненти: поточні витрати, дохід на інвестований капітал та повернення інвестованого капіталу, тому її розмір повинен бути достатнім для того, щоб акціонери і інвестори повернули весь інвестований капітал в довгостроковому періоді (у строк до 35 років). У перші роки дії RAB-регулювання на первісний капітал нараховується зовсім невеликий дохід, фактично тільки покриває амортизацію обладнання підприємства. Російський та європейський досвід свідчить про те, що як правило перші три роки для «старого» капіталу норма прибутковості не перевищує 6-12%. Для «нового» капіталу, тобто для залучених інвестицій норма прибутковості на той же період зазвичай вище - порядку 12-14%. У наступні періоди норми прибутковості для нового і старого капіталу стануть однаковими.
Як працюватиме новий метод в Україні
Взявши за основу необхідну валову виручку, регулятор розраховує тариф на передачу енергоносіїв і води по мережах. Тариф при RAB-регулювання, на відміну від схеми «витрати плюс», буде встановлюватися не на один рік, а на довгостроковий період 3-5 років. Таким чином підприємства протягом 1-3 років будуть знижувати свої витрати, але продовжувати працювати за затвердженим тарифом. Зекономлені кошти залишаються в компанії і йдуть їй в прибуток. Таким чином це простимулює учасників ринку знижувати операційні витрати.
Опираючись на світовий досвід, період повернення нового інвестованого капіталу RAB становить, як правило, 35 років і первісного - за результатами оцінки на основі зносу і залишкового періоду служби активів.
Читайте також: RAB не завжди означає «рабство»
Дохід на капітал - це твір бази інвестованого капіталу на його прибутковість, тобто сума відсотків за позикового капіталу і доходів акціонерів у вигляді дивідендів. Норма прибутковості на інвестований капітал повинна бути обгрунтована і повинна враховувати ризики, пов'язані з фінансовою діяльністю компанії. Найбільш справедливо зазначені фактори відображає метод розрахунку WACC (середньозважена вартість капіталу).
Вперше методика тарифоутворення на основі регульованої бази інвестованого капіталу була застосована в кінці 80-х років в процесі приватизації електромережевого комплексу та лібералізації ринку електроенергії Великобританії. RAB-регулювання виявилося дуже ефективним: енергокомпанії істотно скоротили свої витрати при одночасному збільшенні інвестицій в галузь, тому система RAB в більшості країн світу вважається зразком тарифного регулювання в першу чергу для розподільних електричних мереж, систем водопостачання і зв'язку.
У середині 90-х років на RAB перейшли Канада, США, Австралія і багато країн Західної Європи, правда, в кожній країні зі своїми особливостями. Європейський союз в 2002 році зобов'язав країни Східної Європи застосовувати RAB-регулювання при встановленні тарифів для монополій, після чого RAB прийшов в Чехію, Словаччину, Угорщину, Польщу, Румунію, Болгарію і ряд інших держав. Російські електромережеві компанії використовують стимулюючий метод з 2010 року. В Україні нова методика приживеться в 2014-2015 році, коли будуть змінені методики тарифоутворення та встановлено тарифи для ліцензіатів регуляторів у сфері енергетики і комунальних послуг, відзначають експерти.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
