«У реформі ЖКГ головне - змінити ставлення співробітника ЖЕКу до своєї праці», - Юрій Курінний

Про це та багато іншого ми розмовляли з новим главою Голосіївського району столиці Юрієм Курінним.

 

 

Головною мотивацією для мене була самореалізація. На той час я реалізував себе в роботі та в родинному житті. Захотілось спробувати щось нове. І головне - хотілося бачити справжній результат своєї роботи. В Голосіївському районі я отримав цю можливість. Але це командна гра, тут один в полі не воїн. З перших же днів роботи в районі переді мною постала проблема створення управлінської команди. І можу пишатися тим, що я її успішно вирішив. Хто б що не говорив, а кожен кваліфікований управлінець підбирає команду під власний світогляд. Так вчинив і я. Об'єднав навколо себе перевірених людей, яких знаю вже років по двадцять. Вважаю цей підхід правильним. Політичні мотиви в цій справі себе дискредитували і повторювати помилки минулого ми не маємо права. Нова команда в районі сповідує нові підходи в роботі. Для нас немає нерозв'язних проблем. Завжди шукаємо рішення і знаходимо його. В цьому плані мені подобається діючий склад КМДА. Там працюють справжні господарники які знають свою справу. У себе в Голосіївському районі при формуванні команди я застосовував той же принцип. 

 

 

Змінилась навіть зовнішня сторона спілкування з людьми. Я скасував приймальні години в адміністрації. Тепер чиновники зобов'язані приймати мешканців в будь-який робочий час. А ще працівники адміністрації не сидять по кабінетах, а працюють на території. Це моя принципова вимога. Я сам намагаюся в цьому слугувати за приклад. Регулярно зустрічаюсь з мешканцями, відвідую прийоми в ЖЕКах. На перших порах бував там інкогніто і слідкував чи якісно працівники виконують свою роботу. Це реально працювало. І одного директора ЖЕКу навіть так впіймав на несумлінності та звільнив з посади. 

 

 

Для районної влади це найважливіше питання. Я за швидку реформу ЖКХ, за те, щоб не відкладати проблему в довгий ящик. Та й відкладати вже нікуди. Ще десяток років і на місто чекає комунальна катастрофа. І починати треба не з труб, а з людей. Мешканець спілкується не з якимсь абстрактним ЖЕКом, а з людьми, які там працюють. З двірником, слюсарем, електриком, диспетчером, директором. І якщо якість цього спілкування погана, то винні управлінці, які не можуть її налагодити. 

 

 

Я попрацював у свій час в приватних ЖЕКах. Тому знаю про що говорю. Порівняно з комунальними експлуатаційними конторами, це небо і земля. Там зовсім інше ставлення до роботи. Наприклад, сантехніку або електрику, щоб прибути в квартиру, після того як надійшов дзвінок у диспетчерську, дають сім хвилин. Звичайний сантехнік чи електрик, працюючи в приватному ЖЕКу, ставав зовсім іншою людиною. Якість його праці виростала в рази. І справа не тільки в зарплаті. Ще важливу роль грає контроль начальства, повага з боку мешканців, страх втратити робоче місце. На цьому прикладі ми бачимо, що у реформі ЖКГ головне - змінити ставлення співробітника ЖЕКу до своєї праці.

 

 

Я обома руками за ОСББ. Сьогодні це єдиний вихід з комунального глухого кута. Так, держава повинна і буде допомагати мешканцям, але вони повинні взяти на себе відповідальність за стан і майбутнє власних будинків. Адже квартири знаходяться в приватній власності. Потрібно швидше позбуватися від радянського стереотипу, що держава комусь щось винна. Рано чи пізно постане питання - чому, наприклад, держава повинна перекривати дах у приватному будинку? З таким успіхом власник маєтку в Києві може зажадати перекрити своє житло черепицею. І чому перекривають дах саме цього будинку, а не сусіднього? І чому гроші беруть з податків людей, які жодного відношення до цих будинків не мають? Звичайно, влада розуміє, що люди сьогодні обмежені у фінансових ресурсах. Тому вона реалізує програми на підтримку створення ОСББ. І в разі створення такої організації, жителі гроші на ремонт даху отримають, завдяки такій програмі. Але багато людей, на жаль, цього не розуміють. Інертність породжує безініціативність, страх відповідальності і як наслідок створення ОСББ в районі йде з великими труднощами.

 

 

Ці конкуренти вже з'явилися. Є чимало компаній, що надають комунальні послуги. Якщо створено ОСББ, цими послугами можна скористатися. І, як правило, користуватися ними досить вигідно для мешканців. Наприклад, навіщо утримувати і платити прибиральниці в під'їзді. Набагато дешевше раз на три місяці найняти працівників клінінгової компанії, які приберуть під'їзд і сходи. Потім там треба просто не смітити. З цим, правда, у нас теж великі проблеми. Адже це не працівники ЖЕКів і не чиновники адміністрації зривають лінолеуми в ліфтах, пишуть там гидоту і підпалюють кнопки. Очевидно, що це роблять жителі тих же будинків. І влада безсила з цим боротися.

 

 

Тут потрібні жорсткі каральні заходи. Наприклад, в Москві існує аналог нашого ОСББ - ТСЖ (товариства співвласників житла). Жителі обирають голову, який на рік встановлює тарифи. Але наприкінці року від нього вимагають докладний звіт про використання коштів. І якщо мешканці заплатили більше ніж потрібно, наступного року суму тарифу зменшать. А якщо голова крав ці гроші, він прямою дорогою піде у в'язницю. Це найпростіший, елементарний спосіб контролю. Але, як правило, те, що елементарно, працює ефективно.

 

 

Приватний сектор дійсно найбільший, але не найбідніший. Одна Конча-Заспа чого варта. Тому до надання послуг потрібно підходити діференцііровано. Наприклад, чому держава повинна витрачати свої гроші на проведення каналізації у двір небідного маєтку? Незважаючи на це, ми в цьому році закінчуємо централізоване каналізування і водозабезпечення декількох мікрорайонів приватного сектору. Певні проблеми виникають з вивезенням сміття. Ми запропонували провести експеримент і закупити жителям спеціальні сміттєві пакети (68 грн. на рік), щоб вивозити сміття не з контейнерів, а безпосередньо від воріт кожного будинку. Але ініціатива не мала успіху. Багато порахували, що це дорого. А тим часом люди часто вивозять сміття в зелені зони і з цією проблемою потрібно серйозно боротися на рівні міста. Аж до встановлення високих штрафів. 

 

 Розмовляв Олександр Петренко