Українці близькі до примусового виселення

Новини по темі

01 Травня 2024 p. 14:50
Дозвіл на забудову території НАУ житловими комплексами скасовано  

26 Квітня 2024 p. 18:45
На Київщині відновили більше як половина житлових об’єктів  

26 Квітня 2024 p. 12:30
Більш ніж 65 тисячам українців погоджено виплати за програмою єВідновлення  

Не таємниця, що можливості населення з оплати житлово-комунальних послуг не безмежні. Різке зростання заборгованості у 2014 році - тому наочне підтвердження. Як наслідок, в Україні знову заговорили про виставлення на торги житла неплатників. Гучна заява голови Святошинської РДА Іллі Сагайдака про те, що кияни, котрі заборгували за комунальні послуги більше 10 тис. грн, ризикують втратити свої квартири - лише перший «дзвіночок». І хоча мер Києва Віталій Кличко заспокоїв жителів столиці і запевнив, що ніхто у них житло не відбере, проблема залишається.

Діти і вік - не перешкода

По-перше, виселення боржників із квартир - «винахід» не новий. У Закон «Про виконавче провадження» ця норма була включена ще у 1999 році. Тому прецеденти посягання на нерухомість неплатників в Україні трапляються регулярно. Іноді навіть гримлять на всю країну. Так, в 2011 році в Києві комунальники погрожували виселити 84-річну онуку «великого каменяра» Дарину Франка, а у Львові - сім'ю з 13 дітьми.

По-друге, у законодавстві, що регулює примусове виселення і продаж нерухомості, багато «білих плям». Парадокс в тому, що норма про продаж квартир за борги «б'є» в першу чергу по малозабезпечених сім'ях, які ніяким іншим цінним майном не володіють. При цьому закон дозволяє, фактично, викидати боржників на вулицю. По суті, сім'ї, які накопичили чималі борги, сьогодні знаходяться у повній владі місцевих чиновників, ЖЕКів та постачальників комунальних послуг. І чим гірші справи з платежами, тим вища ймовірність, що грізні попередження зазвучать не лише в Києві.

Про поголовну «експропріацію» мова не йде. Власнику звичайного житла потрібно дуже постаратися, щоб потрапити в групу ризику. Навіть якщо зовсім не платити за ЖКП рік-два, підстав для відбирання нерухомості, як правило, не виникає. Але принципово це нічого не змінює, адже сім'ї, які влазять у комунальні борги від безвиході, були, є і будуть. Особливо в нинішній ситуації, коли гривня дешевшає, а тарифи ростуть.

Нагадаємо, глава НБУ Валерія Гонтарєва нещодавно анонсувала швидке підвищення тарифів на газ на 280% і тепло - на 66%. Крім цього планується зростання цін на електрику (на 40%).

Кодекс-захисник, кодекс-загроза

Примітно, що від посягань на житло найбільш захищені мешканці неприватизованих квартир. Чинним «Житловим кодексом Української РСР» виселення за несплату ЖКП не передбачене. Пояснюється це просто: кодекс - спадок радянських часів.

Вичерпний перелік підстав для виселення без надання житла встановлено статтею 116 Кодексу. Боргів по оплаті житлово-комунальних послуг серед них немає. І вилучити неприватизовану квартиру у боржника теж не можна, оскільки він всього лише наймач.

Законотворці вже неодноразово хотіли переписати порядок виселення як з приватного, так і громадського житла. Протягом чотирьох скликань парламенту Кабмін намагався протягнути забійну норму про примусове виселення боржників з державних і комунальних квартир в судовому порядку за несплату комунальних послуг від 7 місяців. Окремий сюрприз готувався і власникам приватизованих квартир - вилучення житла за борги за ініціативою ОСББ, правда, з виплатою його ринкової вартості.

Читайте також: В українців відбиратимуть житло за прострочені валютні кредити

Ці норми були присутні в проекті Житлового кодексу 1999 року і в проектах 2000 і 2003 років, поданих у парламент урядами Віктора Ющенка та Миколи Азарова. Якщо врахувати, що на той момент середній термін заборгованості за ЖКП в Україні наближався до 12 місяців, можливості для примусового виселення маячили неозорі. На щастя, до 2005 року ідея радикального заходу неплатежів у ЖКГ себе дискредитувала-вичерпала, і депутати відмовилися від її реалізації.

В останньому варіанті проекту Житлового кодексу, відхилений у 2011 році, про примусове відчуження приватизованих квартир не згадувалося, а про виселення з житла громадського фонду говорилося опосередковано. Тим не менш, можливості виселення боржників з державних і комунальних квартир він надавав безпрецедентні. Проект вимагав, щоб договори про оренду квартир укладалися лише термінові, а за систематичну несплату/недоплату комунальних платежів дозволяли достроково розривати договори з подальшим виселенням. При такому підході виставити наймача за двері можна і з копійчаними боргами.

Поки це нездійснені мрії законотворців, але все йде до того, що в разі успішного завершення епопеї по заміні радянського Житлового кодексу новим, саме ці норми (або схожі) в ньому будуть прописані, так як вони гармонують з Цивільним кодексом. Втішає лише те, що левова частка квартир вже приватизована.

Борги світять арештом

Що ж стосується примусового продажу приватизованих квартир, сьогодні він ґрунтується на трьох ключових нормах. З 2010 року позови про стягнення комунальних боргів судами розглядаються в наказному порядку, тобто за спрощеною процедурою, коли вердикт виноситься одним розчерком пера, заочно, без запрошення власника житла. З 2011 року боржники позбавлені права самостійно визначати майно, на яке накладається стягнення, а Закон «Про виконавче провадження» доповнено нормою, яка забороняє накладати стягнення на квартиру, якщо це єдине житло боржника, а сума боргу не перевищує розміру 10 мінімальних зарплат - 12,18 тис. грн (а не 10 тис. грн). У комплексі нововведення 2010-2011 рр. значно спростили процедуру законного відбирання нерухомості.

Втім, накладення стягнення на квартиру за комунальні борги - крайня міра. За законом, боржнику спочатку надається можливість добровільно сплатити борг протягом тижня. Саме ж стягнення, в першу чергу, накладається на кошти, якщо їх не вистачає - на рухоме або цінне майно, потім на окрему земельну ділянку (якщо така є), нерухоме майно і в останню чергу - на квартиру, в якій проживає боржник. Але і тут - на житло спочатку накладається арешт, проводиться оцінка вартості, і лише після цього квартира виставляється на торги. Для примусового виселення потрібен окремий вердикт суду, що ще більше ускладнює процедуру.

Так що боржник зазвичай має час для порятунку житла. Якщо квартира - єдине житло, - можна сплатити частину боргу, щоб сума заборгованості не перевищувала встановлений бар'єр у 10 мінімальних зарплат.

Тому на практиці стягнення, як правило, обмежується накладанням арешту і психологічною атакою. У Львові, наприклад, в 2007 році в одному лише Сихівському районі держвиконавці заарештували понад 800 квартир. Трапляються і явні перегини: у Дніпропетровську в 2011 році «стриножили» квартиру за борг в 5 тис. грн. А ось про реальні випадки продажу квартир з молотка історія поки що замовчує.

Читайте також: Президент продовжив мораторій на відчуження гуртожитків

Однак це не означає, що боржникам не загрожує «експропріація» житла. Вже в осяжній перспективі, - через рік-два, а то й раніше, - можна очікувати різкого збільшення кількості арештів квартир. В обстановці шокової тарифної політики це практично неминуче. А далі - як стягувачі забажають.

Сумно те, що в цій ситуації у боржників є тільки одне право - погашати борги. Навіть якщо їм самим винні - держава або роботодавці. Відсутність доходів - не привід для зупинки виконавчої процедури. Ще більш сумно, що борги зростають автоматично, так як відмовитися від надання послуг з утримання багатоповерхівок, газо - і теплопостачання практично неможливо.

Не варто виселяти героїв?

Спроби захистити власників квартир, звичайно, були. У 2003 році у Верховну Раду подавали проект, який накладав заборону на примусове виселення за комунальні борги учасників ВВВ, ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, одиноких громадян та сімей з дітьми. Документ «просумував» 2 роки в парламенті і навіть подолав перше читання, але в кінцевому підсумку був відкликаний.

У 2012-2013 рр. у Верховній Раді «нудився» ще один проект про введення мораторію до 1 січня 2015 року на примусову реалізацію житла у зв'язку із заборгованістю по оплаті ЖКП. Він захищав від продажу квартири, що є єдиним житлом - до повного погашення боргів перед їх власниками: виплати зарплат, стипендій і пенсій. Однак і цьому проекту не вдалося стати законом.

Тим не менш, як мінімум один охоронний документ в активі у боржників є. У 1999 році парламент прийняв Постанову №512-ХIV «Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України», яка забороняє владі і підприємствам виселяти громадян за несплату комунальних послуг у зв'язку з невиплатою зарплати, пенсії або непризначенням субсидії. До речі, відключати квартири від електрики і водопостачання воно також забороняє. Постанова досі діє, хоч і перебуває в забутті і не застосовується.

Це прикро, але набагато важливіше, щоб наступ на комунальних боржників в Україні не закінчився застосуванням додатка Закону «Про виконавче провадження», згідно з яким, неплатник може залишитися з одним костюмом, матрацом і двома комплектами білизни.

Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»