Круглий стіл у Брюсселі, присвячений обговоренню майбутнього української газотранспортної системи, має важливе значення, навіть попри відмову Москви від участі у заході. Таку думку в інтерв’ю «Радіо Свобода» висловив колишній посол Німеччини в Україні (2000–2006 роки) Дітмар Штюдеманн.
Колишній дипломат, а нині німецький експерт позитивно оцінив законодавчу ініціативу українського уряду про можливість приватизації НАК «Нафтогаз України» та її інфраструктури. «На мою думку, ця пропозиція ні в якому разі не є негативною. МВФ давно просить Україну розділити різні функції «Нафтогазу», передовсім транспортування і реалізацію. Як це зробити – залежить від України. На мою думку, приватизація – це один з методів. Вимога МВФ пов’язана з тим, що «Нафтогаз» є дуже непрозорою установою. Оскільки енергетична галузь є ключовою для України, то вона має подбати про прозорість, і цього легше досягти, коли різні функції «Нафтогазу» розділені», - зазначив пан Штюдеманн.
Головний ризик експерт вбачає у тому що після процедури приватизації, контроль над ГТС може отримати Росія. «Звичайно, є питання, хто буде власником, хто це контролюватиме. І тут, я думаю, починаються проблеми. Ніхто не може виключити, що під час тендеру Москва не отримає контролю над газотранспортною системою України. Це те, в чому Москва давно зацікавлена. Тому, якщо підсумувати, то законопроект про приватизацію є нейтральним, проблеми починаються, коли приватизація здійснюється. І тут треба зачекати, щоб побачити, що відбудеться», - пояснив він.
Оцінюючи шанси на створення тристороннього консорціуму, експерт зазначив, що важливу роль у цьому плані відіграє позиція Росії. Разом з тим, пан Штюдеманн покладає великі надії на результативність круглого столу у Брюсселі. «Москва не готова йти на тристоронній консорціум. Москва була б не проти, щоб європейці фінансували модернізацію, але насправді хоче мати контроль. А Захід опинився у складному становищі. Через це я думаю, що круглий стіл у Брюсселі важливий. Негайні результати навряд чи будуть, але він має бути спрямований на результат. Я сподіваюся, що Брюссель і Київ зможуть сформувати чітку думку, що можливо зробити, щоб створити ліпшу і стабільнішу базу для відносин Україна – ЄС. Це, безперечно, матиме вплив і на такі питання, як обсяги поставок газу для Європи. З іншого боку, Росія постійно намагається обійти Україну, послабити українську газотранспортну систему і її майбутнє», - зазначив він.
Коментуючи відносини ЄС та України у сфері енергетики, експерт зазначив, що сторонам потрібно шукати баланс інтересів. Однак наразі цьому заважає політизованість сфери енергетики, окрім того неможливо не рахуватись з позицією Росії, яка часто є жорсткою, переконаний пан Штюдеманн. «Дивлячись збоку, я не виключаю, що європейці могли б робити більше. Але треба враховувати, що в України є схильність весь час когось звинувачувати, а не дивитися на власні помилки. Росія не є членом європейського Енергетичного співтовариства, і лише частково підтримала європейську Енергетичну хартію, тому дуже важко чинити тиск на Росію. Що треба робити, так це переконувати Росію шукати оптимальний баланс інтересів між трьома партнерами, які займаються виробництвом, постачанням і споживанням газу. У цьому контексті політика, звичайно, відіграє величезну роль», - резюмував він.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
