Українські запаси прісної води чи не найбідніші в Європі

Новини по темі

15 Квітня 2024 p. 11:57
Розробляється програма компенсації українцям тіла кредиту на встановлення сонячних панелей  

11 Квітня 2024 p. 17:30
"Зелені" електростанції допоможуть подолати результати обстрілів  

08 Квітня 2024 p. 12:29
НКРЕКП опублікувала Реєстр об’єктів генерації ВДЕ  

Як Ви оцінюєте якість питної води, що її вживають українці?
В Україні побутує уявлення, що у нас дуже багато питної води. Проте, мушу визнати: ситуація, що склалася в країні з водою, на сьогодні надзвичайно складна. За запасами прісної води наша держава вважається однією з найменш забезпечених у Європі. Ми можемо забезпечити лише 1 тис. кубометрів води на 1 жителя. Для порівняння: у Швеції та Німеччині це - 2,5 тис. кубометрів, у Франції — 3,5, у Великобританії — 5. Близько 1300 наших населених пунктів живуть на привізній воді, а це близько 1 мільйона громадян. Разом з тим, обсяг водоспоживання в Україні за останні 20 років зріс приблизно вдвічі. Основним споживачем прісної води є промисловість, далі йдуть сільське і комунальне господарство.

Звідси і погіршення якості?
Звичайно! Практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені. Головні причини цього, перш за все, полягають в підвищеному і посиленому навантаженні на природне середовище. Основні речовини, які призводять до забруднення, - це сполуки азоту та фосфору, органічні речовини, що піддаються легкому окисленню, отрутохімікати, нафтопродукти, важкі метали, феноли. Надмірне цвітіння (евтрофікація) внутрішніх водойм призводить до погіршення стану Чорного та Азовського морів.

Як наслідок, за рівнем раціонального використання водних запасів та якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95 місце.

А які регіони найболючіше переживають дефіцит чистої питної води?
Найбільш напруженою ситуація із забезпеченням прісною водою є у містах Криму, а також Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Полтавської, Чернігівської та Хмельницької областей.

Загалом, у нас, коли чиновники проголошують добрі наміри, населення потерпає від неякісної питної води, що призводить до поширення інфекційних захворювань і серйозних впливів на здоров'я людей.

За якими стандартами та правилами сьогодні перевіряється якість питної води? Хто цим повинен займатися?
Існують відповідні Державні санітарні норми та правила - «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Вода, яка йде на господарсько-питні потреби, за своїми фізико-хімічними характеристиками повинна відповідати вимогам ДСанПіН 2.1.4.1074-01. Використання води для господарсько-питного водопостачання визначається за ДУСТ 2761-57 («Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання. Правила вибору і оцінки якості»).

До води на промислових підприємствах, необхідної для технологічних потреб, пред'являються інші вимоги, що встановлюються технічними умовами.

Перевіркою якості питної води займається Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України. Вона зобов'язана систематично брати проби і досліджувати питну воду з джерел централізованого водопостачання населення на відповідність її санітарно-хімічними та мікробіологічними показниками.

Розкажіть, будь ласка, детальніше, які стадії очистки повинна пройти питна вода перед тим, як потрапити до споживача?
Перед використанням води в технологічних системах їй необхідно пройти водоочищення або водопідготовку. Це дуже складний багаторівневий процес, що включає в себе декілька етапів. Необхідно видалити з води зважені (нерозчинені) речовини (посвітління води), усунути речовини, що обумовлюють кольоровість води (знебарвлення води), знищити бактерії, що містяться у воді, (знезараження води) і видалити з води катіони кальцію і магнію (зм'якшування питної води). Також за потреби проводиться знезалізнення - оскільки через велику кількість заліза вода може мати неприємний присмак. Після цього проводиться дегазація і хлорування. У наш час набуває поширення знезараження води за допомогою озону.

А якими захворюваннями загрожує населенню вода, яка не відповідає санітарним нормам?
На жаль, ця проблема є болючою для багатьох регіонів України. Забруднення водних об'єктів – джерел питного водопостачання – при недостатній ефективності роботи водоочисних споруд спричиняє погіршення якості питної води, що подається споживачам. Це створює серйозну небезпеку для здоров'я населення.

Неякісну воду медики називають однією з причин зростання рівня таких захворювань, як виразкова хвороба шлунку, жовчнокам'яна хвороба, хвороби органів дихання. Вживання такої води зумовлює високий рівень захворюваності кишковими інфекціями, вірусним гепатитом, черевним тифом, холерою, ротовірусними інфекціями, збільшує ступінь ризику впливу на організм людини канцерогенних і мутагенних факторів. Відставання України від розвинених країн по середній тривалості життя й підвищена смертність (особливо дитяча) у певній мірі пов'язані зі споживанням недоброякісної питної води.

Скільки неочищених відходів за рік «вкидає» Україна у власні водоймища?
Наші експерти підрахували, що з 2004 по 2010 рік, незважаючи на кризу останніх років, що призвела до призупинення діяльності багатьох промислових підприємств, скидання неочищених або недостатньо очищених промислових вод збільшилося з 3,5 млрд. до 6 млрд. куб. м. Тобто, ми бачимо наростання забруднення, за умов якого водойми просто не встигають самоочищуватись. І це – головна причина низького забезпечення прісною питною водою.

Крім того, змінилась і структура забруднення. Через використання великої кількості миючих засобів, пральних порошків у воді з'явилося багато різних хімічних речовин, що призводить до цвітіння води, а застарілі очисні споруди не здатні вловити все це забруднення.

Давайте на цьому зупинимося докладніше. Який рівень зносу водоочисних споруд по України і скільки ще їх не вистачає?
Стан водоочисних об'єктів по всій території країни вкрай незадовільний. Значна кількість з них взагалі не функціонує. Ситуація ускладнюється тим, що практично всі ці споруди були збудовані більше 20 років тому та на даний час цілком технологічно і фізично застаріли.

За останні роки взагалі не будуються дощові каналізаційні зливи – а це означає, що все те забруднення, що знаходиться на дорогах, міській території, без очистки напряму виходить у ріки. В Києві із 42 дощових каналізаційних зливів лише п'ять працюють з очисткою, і то – зробленою за нормативами 20-тирічної давнини. Таким чином водні ресурси втрачають здатність до самоочищення. В багатьох містах Київської області водоочисні споруди перевантажені втричі.

Критична ситуація склалася в Криму, де протягом 2010 року було скинуто 130 млн. кубометрів стічних вод, а стоки локалізують на морському узбережжі і потім надходять в море.

Де склалася найгірша ситуація з неочищеними викидами?
Найгірша ситуація склалася у сільській місцевості. Можна сказати, що там відбувається знищення генофонду. Зброя – вода з колодязів, яку населення в селі вживає як питну. Населені пункти в сільській місцевості потопають у власних комунальних водах. Усе, що є продуктом життєдіяльності, потрапляє в колодязі. Забезпечення централізованим водопостачанням в населених пунктах міського типу – 83%, в сільській місцевості – 25-26%. У той же час забезпеченість централізованим водовідведенням – 74% і 9% відповідно. На сільських водопроводах немає очисних споруд та знезаражуючих установок, відсутній виробничий лабораторний контроль якості питної води.

А що стосується регіонів промислового напрямку?
У промислових регіонах, де зосереджена найбільша кількість підприємств, ситуація теж не набагато краща. Ріки Луганської, Донецької, Дніпропетровської областей потерпають від високої мінералізації. Із шахт мінералізовані води продовжують скидатися в річки. Останні переносять воду в інші регіони країни. Наприклад, з Дніпропетровської області такі води потрапляють у Херсонську, де використовуються для зрошення. Фактично, це призводить до деградації ґрунтів. Свого часу дуже якісна вода була в Полтавській і Черкаській області, але у зв'язку з активізацією забудови та видобутком корисних копалин тамтешні річки також знаходяться під загрозою.

Чи може за таких умов нас врятувати вода зі свердловин, бюветів?
Не сперечатимусь, вода з підземних джерел є чистішою за наземні джерела водопостачання. Та антропогенний вплив дістався вже і до підземного водоносного горизонту.

Основна частина цих водних ресурсів зосереджена у західній та північній частинах України. При цьому далеко не у всіх регіонах підземні води відповідають вимогам до питної води. Особливо це відчутно, якщо водоносний горизонт залягає на невеликій глибині та знаходиться в межах мегаполісу чи індустріального міста. Тут значна частина населення використовує для питних потреб недоброякісну джерельну воду. Найгостріша ситуація із забезпеченням питною водою склалася в степовому Криму, де підземні води забруднені на 38% усієї його площі.

Що стало причиною такого забруднення підземних вод?
Насамперед, жахливі факти несанкціонованого використання цих ресурсів підприємствами у своїх промислових цілях. Так, наприклад, одне з об'єднань шахт Дніпропетровської області, аби мінімізувати витрати на користування централізованим водопостачанням, використовує підземні джерела, реконсервуючи свердловини, заборона на використання яких діє уже більше тридцяти років. Підприємство напряму викачує чисті підземні води для промислових потреб, чим завдає непоправної шкоди довкіллю.

Це може призвести до того, що через декілька десятків років підземні води повністю виснажаться. Тому питання законодавчого регулювання забору підземних вод сьогодні стоїть досить гостро.

Які методи покарання слід запровадити для «водних браконьєрів»?
На жаль, наше законодавство, існуюча нормативна база не стимулюють зменшення водозабору чи зменшення забруднення стічних вод з адміністративної і економічної точки зору. Уже 10 років суттєво не переглядаються та не індексуються збори за забруднення природного середовища, зокрема, водних ресурсів. Крім того, в Україні цей збір у 28 разів (!) нижчий за європейські показники.

На мою думку, держава повинна обмежити водозабір та контролювати водопостачання, а також стимулювати зменшення водокористування завдяки дієвим економічним важелям.

Що б Ви особисто запропонували для вирішення згаданої проблеми?
Серйозно реорганізувати існуючу у цій сфері систему державних органів - ліквідувати Держводгосп, а не перейменовувати його в агенцію. Ця структура на сьогоднішній день поєднує водну політику, питання використання води і господарську діяльність. Це неприйнятно, адже структура, яка формує водну політику і водночас господарює, не здатна розділяти державні інтереси, інтереси народу і приватні комерційні зиски.

Верховній Раді необхідно прийняти відповідні закони щодо питної води. Але як вони можуть бути прийняті, якщо там сидять усі власники металургійних, хімічних, гірничовидобувних підприємств, які скидають стоки в річки?

Які шляхи виходу з критичної «водної» ситуації бачать експерти Всеукраїнської екологічної ліги?
Ми пропонуємо вжити невідкладних заходів щодо зміни водної політики держави. Відповідно до Водної Рамкової Директиви Європейського Союзу необхідно перейти до інтегрованого управління водними ресурсами, застосувавши принципи басейного управління.

У цій сфері необхідно здійснити заходи, спрямовані на забезпечення населення якісною питною водою, зокрема:

- визначити на законодавчому рівні межі основних річкових басейнів України;

- розробити до 2015 року та впровадити Плани управління річковими басейнами для Дніпра, Прип'яті, Десни, Дністра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Західного Бугу, Тиси, Нижнього Дунаю;

- розробити та реалізувати короткострокові та довгострокові локальні й регіональні програми відродження малих річок і водно-болотних угідь;

- здійснити заходи з відновлення витоків річок;

- розробити Закон України «Про питну воду», спрямований на розвиток нормативно-правової бази з питань питного водопостачання та водовідведення, забезпечення населення прісною водою, господарського механізму водокористування, що стимулює економію питної води, у тому числі - за рахунок державної підтримки розвитку та сталого функціонування водопровідно-каналізаційної мережі;

- впровадити нову редакцію ДСанПіН «Гігієнічні вимоги до якості води питної, призначеної до споживання людиною», в якій встановити стандарти питної води, наближені до тих, що прийняті в Європі.

І тільки в цьому разі ми зможемо говорити про хоча б якесь «водне» майбутнє нашої держави.

 Розмовляла Евгенія Володіна