Нешкідливість води забезпечується відсутністю в ній токсичних і шкідливих для здоров'я домішок антропогенного і техногенного походження.
Однією з причин незадовільної якості питної води є масивне забруднення поверхневих водойм - основних джерел питного водопостачання у зв'язку зі скиданням у них у великих кількостях неочищених і недостатньо очищених промислових, господарсько-побутових та сільськогосподарських стічних вод, зливових і талих вод з полів, територій сіл і міст. Дослідження останніх років показали, що кожна 4-5 проба води з водойм і та ІІ категорії не відповідала гігієнічним нормам за санітарно-хімічними і кожна 3-4 - за мікробіологічними показниками.
Вода більшості поверхневих джерел водопостачання України характеризується помірним і високим рівнем забруднення. Пріоритетними забруднювачами протягом багатьох років залишаються органічні сполуки, зважені речовини, нафтопродукти, феноли, СПАР, важкі метали та ін.
Результати моніторингу якості поверхневих вод у місцях водозаборів питних водопроводів України свідчать про те, що наразі концентрації пріоритетних шкідливих хімічних речовин вже наближаються до гранично допустимих (ГДК), а в деяких випадках навіть перевищують їх. При такому положенні різко ускладнюється можливість отримання якісної питної води, так як існуючі водопровідні очисні споруди практично не забезпечують бар'єрну функцію по відношенню до техногенних хімічних речовин, вони транзитом надходять у питну воду.
Сьогодні практично всі поверхневі вододжерела за рівнем забруднення наблизилися до 3 класу якості, а за міжнародною класифікацією - до 4-5, при цьому склад очисних споруд і технологія очищення води залишаються незмінними.
Традиційна технологія підготовки питної води (коагуляція - відстоювання - фільтрування - знезараження), яка застосовується на водопровідних станціях з річковими водозаборами, розрахована на доведення природної води до вимог питної відповідно до чинного ДСТУ 2874-82 «Вода питна» лише за умови загальної низької забруднення води і насамперед токсичними елементами. В умовах високого антропогенного і техногенного навантаження на водойми очисні споруди водопровідних станцій не завжди в змозі довести якість питної води до вимог ДСТУ.
Аналіз даних моніторингу якості питної води показав, що кількість проб з відхиленнями від стандарту не зазнало в динаміці значних змін. У процесі технологічної підготовки питної води з поверхневих водойм при застосуванні різних реагентів можуть утворюватися продукти деструкції хімічних сполук, часто більш токсичні, ніж первинні забруднювачі. Використання сучасних аналітичних методів дозволило ідентифікувати в питній воді більше ніж 700 органічних сполук.
Читайте також: Податки «зіллються» з водопостачанням
Повсюдне застосування на річкових водогонах в технології підготовки питної води хлору призводить до утворення дуже небезпечних хлорорганічних сполук, які мають канцерогенні та мутагенні властивості. В окремі періоди року концентрації, наприклад, хлороформу у водопровідній воді в 3-5 разів перевищують граничний рівень (ГДК хлороформу 60 мкг/л).
Те ж саме можна сказати і про алюмінії - речовину, що надає нейрогенну дію на організм. В ході коагуляції води сполуками алюмінію вміст цього металу у питній воді, особливо в період ходу і цвітіння водойм, може збільшуватися в 2 і більше разів.
Накопичені за останні роки дані свідчать про практично повсюдне погіршення санітарно-технічного стану розподільних водопровідних мереж і можливості в зв'язку з цим вторинного забруднення у них питної води.
Аналіз питної води в розподільних мережах свідчить, що в середньому відсоток нестандартних проб за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками в Україні залишається на одному рівні. Наведена картина стану водопостачання та якості питної води не викликає сумніву в необхідності вдосконалення традиційної технології водопідготовки, що може досягатися шляхом застосування високоефективних коагулянтів, флокулянтів, сильних окислювачів і сорбентів вітчизняного і зарубіжного виробництва.
В лабораторії гігієни водопостачання та охорони водоймищ УНГЦ в останні роки вивчений ряд нових вітчизняних коагулянтів, пропонованих замість традиційного коагулянту - сульфату алюмінію. Зокрема, гігієнічної оцінці підлягали композитний коагулянт на основі сірчанокислого алюмінію і пилоподібного природного алюмосилікату і коагулянт ЧК-5 - гидроксохлорид алюмінію.
Результати санітарно-хімічних і санітарно-бактеріологи-чних досліджень показали, що обидва коагулянту по ефективності очищення не поступаються традиційним. Відомо, що негативним моментом при використанні алюмовмісних коагулянтів є надходження в оброблювану воду іонів алюмінію, вміст яких регламентується ГОСТом 2874-82 "Вода питна" на рівні 0,5 мг/дм3, а за новим вимогам - 0,2 мг/дм3. При застосуванні композитного коагулянту і гидроксохлорида алюмінію ЧК-5 вміст залишкового алюмінію в очищеній воді була меншою, ніж при використанні традиційного коагулянту, а після фільтрування алюміній виявлявся в слідових концентраціях або зовсім відсутній.
Читайте також: До водопостачання дійшло поліпшення
Композитний коагулянт (оптимальна доза 85-100 мг/дм3) і гидрооксохлорид ЧК-5 (оптимальна доза 30 мг/дм3) значно покращували органолептичні властивості води: усували запахи, присмаки, каламутність, знижували кольоровість на 78,3 - 87,4%. Це пов'язано із залученням в процес коагуляції органічних речовин і заліза, про що свідчить зниження їх концентрацій в обробленій воді (зменшення величини перманганатной окислюваності на 48,1-61,4% і вмістом заліза до слідових концентрацій). Зміна інших показників якості води були несуттєвими і не мали практичного значення.
Обидва коагулянту ефективні стосовно мікробного забруднення. Ступінь видалення БГКП становила від 60,9% до 98,9%, а загального числа бактерій - від 76,9% до 99,6%.
Нові коагулянти мають ряд переваг перед сульфатом алюмінію: більш низькі дози реагентів, покращують процеси осадження і фільтрування, ефективні при низьких температурах (+4...+10 50 0С), зберігають лужний баланс води, знижують обсяг утворюються опадів, підвищують продуктивність очисних споруд, знижують експлуатаційні витрати та ін
Забезпечення населення якісною питною водою - це комплексна проблема і має охоплювати заходи правового, економічного, організаційного і науково-технічного характеру.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
