Водяна категоричність
Вода витрачається різними споживачами на найрізноманітніші потреби. Однак переважна більшість цих витрат може бути зведена до трьох основних категорій:
Побутові потреби
Витрата води на господарсько-питні потреби населення передбачає, витрати води на приготування їжі, підтримання гігієни. До побутовим потребам також відносять витрати води, необхідні для забезпечення благоустрою міста, наприклад, миття вулиць, полив зелених насаджень і т.д.
Технічні витрати
Витрата води для виробничих (технічних) цілей на підпри ємствах промисловості, транспорту, енергетики, сільського господарства, наприклад: пароутворення, охолодження, конденсація пари, виготовлення різних фабрикатів, промивка продукції тощо).
Пожежогасіння
Крім того, вода витрачається на власні потреби водопроводу (промивка фільтрів, водоприймальних пристроїв, мережі і ін).
Хто скільки п'є води?
Головним водопотребителем в країні залишається сільське господарство, в якому спостерігаються найвищі безповоротні втрати води - 80%. Зростання зрошувальних площ і кількості поливної води обумовлений як обмеженням площ традиційні орних земель, досконалістю зрошувальних систем, так і особливістю сільськогосподарських культур.
На другому місці за рівнем водоспоживання - промисловість. Хоча найбільш потужними споживачів є електростанції (АЕС і ТЕС), металургія, вони сприяють, головним чином, тепловому забрудненню водойм.
Росте споживання води населенням. Якщо ще 2 століття тому міський житель щодня витрачав на себе до 25 л води, то сьогоднішній городянин витрачає близько 150 л води. У великих містах водоспоживання значно більше. Так, питоме водоспоживання в Нью-Йорку становить 600 л/добу, Парижі - 500 л/добу, Москві - 400 л/добу, Києві - 350 л/доб. В середньому по Україні, один житель споживає до 238 л/добу прісної води.
Зростання споживання в категорії побутових абонентів характерний не тільки для міського населення, але і для сільського - тільки на власні потреби в селах споживають до 50 л/добу прісної води, але з урахуванням активного поливу городів у весняні та літні періоди ця величина значно зростає.
Розподіл водоспоживання визначається, насамперед, особливостями ведення сільського господарства і розвитком промисловості, хоча, як зазначалося раніше, основним водоспоживачів залишається сільське господарство.
Характер і процес водоспоживання
Отже, світове водоспоживання зростає з року в рік, тому одним з найважливіших аспектів сучасного водоспоживання є можливість зміни характеру водозабезпечення в результаті цілеспрямованого впливу на структуру глобального водообігу. Вже сьогодні господарська діяльність людини призвела до активізації процесу глобального круговороту води внаслідок зростання площі випарювання і незворотних втрат води за рахунок хімічного зв'язування.
При організації заходів по охороні природних вод в першу чергу слід розрізняти два основних аспекти використання води: водокористування і водоспоживання, які по-різному впливають на екологічний стан природних водойм. При водокористування вода з водного джерела не вилучається, тобто це використання води як середовища існування, наприклад, рибне господарство, рекреація, як транспортної магістралі, наприклад, судноплавство, і як джерела енергії для гідроелектростанцій. При водокористування можливо лише якісне виснаження водних ресурсів, яке обумовлено забрудненням водойм.
При водоспоживанні вода з водного джерела вилучається і використовується для промислових, агрокультурний, комунально-побутових та інших потреб. При водоспоживанні можливо як якісне, так і кількісне виснаження водних ресурсів і безповоротні втрати води. Цьому аспекту використання води приділяється значно більше уваги, порівняно з водокористуванням, хоча це не завжди виправдано.
Водні стандарти
За ДСТУ 3041-94, водокористування - це використання водних об'єктів і систем водопостачання для задоволення потреб населення і народного господарства, а водоспоживання - це споживання води з водного об'єкта або системи водопостачання.
Об'єктами водокористування і водоспоживання є, переважно, поверхневі і підземні прісні води, територіальні морські води. Особливу увагу при організації природоохоронних заходів приділяється проблемам захисту прісних вод. Охорона води - це система заходів, спрямованих на запобігання, обмеження і ліквідацію наслідків забруднення, засмічення і виснаження води.
У відповідності з «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами», прісні води суші поділяють, в залежності від характеру їх використання, на чотири категорії:
I категорія - водойми господарсько-питного водопостачання населення і підприємств харчової промисловості;
II категорія - водойми культурно-побутового призначення, які використовуються для рекреації, заняття спортом тощо;
III категорія - водойми рибогосподарського призначення для збереження і нересту особливо цінних порід риб, які чутливі до кількості розчинного у воді кисню та кількості зважених речовин;
IV категорія - водойми рибогосподарського призначення для збереження інших порід риб і їх нересту.
V відповідності з категорією водойм, у місцях водокористування або водозабору при водоспоживанні, встановлені відповідні нормативи якості води, які об'єднані у дві групи: гігієнічні та санітарні. Нормами якості води називають встановлені значення показників якості води, дотримання яких забезпечує потреби конкретних видів водокористування.
Для вод господарсько-питного і культурно-побутового призначення для нормування їх якості встановлюються норми шкідливих речовин з урахуванням трьох лімітуючих ознак (показників) шкідливості: органолептичного, санітарного або загальносанітарного і санітарно-токсикологічного.
Шкідливість водних речовин
Лімітуюча ознака шкідливості (за ДСТУ 3041-95) - це одна з ознак шкідливості речовин, що забруднюють воду, яка визначає їх переважне негативний вплив і характеризується найменшим значенням ефективної-неефективною концентрації. Общесанитарный показник шкідливості характеризує вплив речовин на процеси природного самоочищення вод за рахунок біохімічних реакцій з участю природної мікрофлори або хімічних перетворень; санітарно-токсикологічний показник характеризує шкідливий вплив речовин на організм людини.
Згідно СанПін 2.1.4.559-96, питна вода повинна бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, нешкідлива за хімічним складом і мати сприятливі органолептичні властивості.
Оцінка якості природних вод є справою складною та клопіткою. Існує ряд підходів і методик цієї процедури і, в більшості випадків, оцінку якості природних вод проводять за показниками якості (іноді за індивідуальним), хоча ці показники в силу своєї відносності практично непридатні для їх використання як критерію «краще» або «гірше».
Під якістю води, загалом, розуміють характеристику її складу і властивостей, що визначають її придатність для конкретних видів водокористування (ГОСТ 17.1.1.01-77), при цьому критерії якості являють собою показники, за якими проводиться оцінка якості цих вод. Важливо, також, обліку факторів, що визначають хімічний склад природних вод.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
