У Карпатах знову стривожилися громадськість та екологи: припинене у минулому році (щоб приспати пильність небайдужих?) будівництво малих і міні-ГЕС тихо триває. А тих, хто виходить протестувати або цікавиться цією темою, інвестори та їх лобісти переконують у перевагах гідроенергетики: мовляв, отримаєте більше електроенергії, робочих місць. Про те, наскільки безпечні будівництво і робота станцій для довкілля і життя людей, бізнес говорить неохоче, а найчастіше приховує таку інформацію.

 

Чому ж великий приватний капітал настільки ласий на доходи «з води»? З 2009 року в Україні діє «зелений» тариф для станцій, що виробляють електроенергію з альтернативних джерел. Під його дію потрапили малі та міні-ГЕС потужністю менше 10 МВт. «Зелений» тариф послав сигнал великому бізнесу: вкладайте кошти в малу гідроенергетику та отримайте чималу вигоду. У той час як собівартість виробництва однієї кВ / год електроенергії, виробленої малими ГЕС, становить у середньому 50-60 коп., «Зелений» тариф ще недавно був на рівні 84,18 коп., А на квітень-травень НКРЕ підвищила його до 126 , 27 коп. Відчуваєте вигоду? Інші зміни, внесені торік у листопаді до закону «Про електроенергетику», ще більше сприяють суб'єктам малої гідроенергетики: всю електроенергію, що не продану безпосередньо споживачам або обленерго, зобов'язаний купувати у них оптовий ринок. Звичайно ж, за «зеленим» тарифом. І тому не дивно, що, незважаючи на складність ведення такого бізнесу, на ринок виробництва електроенергії з водних ресурсів приходить все більше приватних компаній і підприємців. Наприклад, у травні «зелений» тариф отримали більше 80 виробників гідроенергії.

 

Найбільш цінними для великого та середнього бізнесу стали території Закарпаття та Карпат. Спокушають інвесторів великий гідропотенціал гірських річок, щільність річкової мережі та інші фактори. А от вибір місць для будівництва ГЕС, так щоб завдати мінімальної шкоди природі, їх не особливо турбує. За кілька десятків гідроелектростанцій планують побудувати у львівських і буковинських Карпатах. У листопаді 2011 р. депутати Закарпатської облради затвердили величезну схему розміщення 330 (!) Міні-ГЕС. Природоохоронні організації забили тривогу. Більше року вони захищали право людей на безпечне довкілля і життя, навіть знайшли розуміння у Міністерства екології та природних ресурсів і добилися позитивного результату: нещодавно окружний адміністративний суд визнав цей документ незаконним. Швидше за все, закарпатські влади відмовляться від планів масового будівництва міні-ГЕС, що викликають протести громадськості, і будуть протягати будівництво станцій поступово, кожну окремо.

 

На Прикарпатті у бізнесу були плани скромніші - відновити і побудувати 150 малих ГЕС. Торік місцева влада, злякавшись громадського руху проти будівництва гідроелектростанцій, стали говорити про перспективу всього декількох ГЕС. У березні 2012 року голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк своїм розпорядженням призупинив будівництво малих дериваційних ГЕС. Була створена робоча група, яка зробила негативні для інвестора висновки. Через два місяці керівництво облдержадміністрації вже інакше сформулювало свою позицію, поставивши благородну мету - «ефективне використання гідротехнічного потенціалу річок області», після чого було створено Координаційну раду з будівництва об'єктів малої гідроенергетики та протипаводкового захисту. А під завісу року керівник області скасував попередній "заборонений" документ. Виходить, будувати малі ГЕС дозволено на високих рівнях влади. Перший заступник голови облдержадміністрації Василь Плав'юк під час виїзного засідання Всеукраїнської екологічної ліги в Києві спробував обнадіяти: «Координаційна рада дозволила тільки будувати ГЕС «Пробойновская-2»у Верховинському районі та відновити одну гідроелектростанцію в Рогатинському районі, а інших проектів не розглядав», - сказав він, але ці слова заспокоїти нікого вже не можуть. А голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко ставить питання гостро: «Громадські організації дозволять у карпатському регіоні побудувати і відновити не більше 20 ГЕС, з мінімальною шкодою для навколишнього середовища».

 

 

Вже відновлена Яблуницькому ГЕС, побудована ГЕС «Пробойновская-1», здана в експлуатацію станція «Пробойновская-2». Ряд проектів будівництва чекають реалізації. Тільки у Верховинському районі бізнес готовий побудувати малі гідроелектростанції на річці Чорний Черемош у селі Явірник, її притоках Бистрець і Дземброня (села Бистрець і Дземброня). Зазначимо, що «Положення про гідрологічний заказник річка Чорний Черемош з прибережною смугою» взагалі забороняє проведення таких робіт. А в селі Голошина на річці Білий Черемош планують побудувати до чотирьох ГЕС - різних, як гребельних, так і дериваційних. Для однієї з них передбачено будівництво підводного тунелю і часткову зміну русла річки, що може призвести до підтоплення території.

 

На відміну від законодавства країн ЄС в Україні досі не вироблені чіткі критерії, відповідно до яких повинні визначатися ділянки, де можна будувати ГЕС, а де заборонено. І тому при будівництві об'єктів гідроенергетики бізнес отримує широкий простір для реалізації своїх інтересів. Він відбирає продуктивні ділянки з великим перепадом висот і можливістю забирати воду з русел хоча б двох річок, абсолютно не беручи до уваги екологічну складову. А державні служби та органи місцевого самоврядування погоджують вибір місць розташування земельних ділянок - і, як правило, не виявляють порушень технічних умов та обмежень, передбачених для проектування будівництва гідроелектростанцій.

 

Дериваційні ГЕС - основна частина всіх запроектованих - представляють серйозну загрозу навколишньому середовищу. Цей тип гідроелектростанцій передбачає створення водосховища, а потім подачу води через трубний тунель до турбіни. Так званий дериваційний канал протяжністю від 600 м до декількох кілометрів, справляє враження хижацького підкорення природи. Не менш страшну картину представляють недобудовані ГЕС: уздовж берегів і на тимчасових складах лежать купи труб великого діаметру, багато з них іржаві, оскільки демонтовані з інших об'єктів. Мине небагато часу, і через них піде вода з русла річки. Так виглядають «залізні» пейзажі Дземброні. Громада села з однойменною назвою неодноразово збиралася і не дозволяла приватному підприємцю Валерію Миронюку продовжувати будівництво малої ГЕС. Нещодавно вона за допомогою громадських організацій звернулася в різні інстанції - в облдержадміністрацію, обласну прокуратуру, державну екологічну інспекцію - з вимогою вжити заходів для демонтажу гідроспоруд на річці Дземброні.

 

А в іншій частині Верховинського району - на території Пробойновского сільради, де згаданий інвестор завершив будівництво ГЕС «Пробойновская-2», - окремі громадські обговорення містобудівної документації відповідно до вимог закону «Про регулювання містобудівної діяльності» не проводилися. Важливе питання влітку минулого року «прив'язали» до різних тем зустрічі з кандидатом у народні депутати Василем Чудновим. Інвестор і місцева влада переконували жителів кількох сіл не особливо переживати за роботу діючої і майбутньої ГЕС, оскільки вони отримують і надалі будуть отримувати гідну соціальну компенсацію. І багато жителів з цим погодилися.

 

Так, інвестор щорічно платить до місцевих бюджетів кілька десятків тисяч гривень податку на доходи фізосіб і за оренду земельних ділянок. Порадувала автора цих рядків сільський голова Пробійнівка Марія Юрнюк: «За рахунок частини коштів сплаченого ним податку на прибуток відремонтований клуб в селі Грамітное. Кожен інвестор укладає з нами соціальну угоду. За його кошти зроблено освітлення, побудована автобусна зупинка в селі Грамітное і виконано 40 м бетонного берегоукріплення річки Пробійна. Цього року пан Валерій Миронюк повинен профінансувати виготовлення документації для освітлення села Пробійнівка, відремонтувати відрізок дороги ... ».

Але соціальну вигоду для суспільства не можна порівняти з збитком, нанесеним діючої ГЕС навколишньому середовищі (не забувайте, що днями почне працювати ще й ГЕС «Пробойновская-2») ... Спотворені мальовничі природні комплекси річки Пробійна та її притоки, з русел яких турбіни забирають воду для роботи, порушений гідрологічний режим цих водних артерій, шляхи міграції риб. Варто прислухатися до думки фахівця по гідроенергетиці в Карпатах Всесвітнього фонду природи Анатолія Павелко: «На жаль, в Україні сьогодні не існує законодавчо затверджених і науково обгрунтованих норм мінімального санітарного пропуску води, який би дозволив безперешкодно існувати екосистемі - рибам, комахам, водоростям і т. п. Крім того, електростанції - це об'єкти, які можуть практично миттєво почати забір води і зупинити його. В результаті контрольним органам не під силу забезпечити ефективний контроль обсягу забору води з водного об'єкта. Саме тому необхідно розглядати різні варіанти дій, які б дозволили убезпечити наші річки від знищення (наприклад, технічні обмеження на забір води)».

 

Аргументи лобістів гідроенергетичного бізнесу - мовляв, населені пункти, розташовані в зоні діяльності малої ГЕС, отримають більше електроенергії - не витримують жодної критики. Електроенергія, вироблена ГЕС, не використовується безпосередньо для освітлення жител мешканців окремого села чи вулиці, як це було в 40-50 роках минулого століття. При наявності централізованого електропостачання станція віддає вироблені кіловати в загальну енергомережу. Апологети розвитку малої гідроенергетики підкреслюють ще її протипаводкову функцію. Так, гребельні ГЕС все ж відіграють певну роль у подоланні паводків і повеней. Але знову-таки, далеко не завжди чаші їх водосховищ у разі стихії можуть прийняти додаткові обсяги води ...

 

Внаслідок необгрунтованого будівництва ГЕС на гірських річках втрачається інша - не менша - вигода. Карпатський регіон багатий різноманітною флорою і фауною. Чимало ділянок, де збереглися первозданні природні комплекси, і вони будуть порушені в результаті будівництва ГЕС. До того ж більшість станцій планується будувати на річках, які активно використовують для сплавів туристи-водники - не тільки з України, але також з Білорусі, Польщі, держав Балтії. Встановлені вздовж річок труби дериваційних ГЕС значно ускладнюють рафтинг, а то й зовсім роблять його неможливим. І тому проекти будівництва об'єктів малої гідроенергетики повинні обговорюватися громадськістю на основі принципово іншого підходу. «Ми вимагаємо від виконавчої та законодавчої влади ініціювати зміни в законах, щоб у громадських слуханнях обов'язково брали участь не тільки жителі села, а й природоохоронні організації, експерти. Адже річка належить не тільки жителям одного села - це загальнонаціональне багатство. Її природні комплекси можуть використовувати і місцеві жителі, і туристи. Тому не має права одна громада ставити крапку в питанні «за» чи «проти» будівництва ГЕС, якою б соціальний пакет їй не пропонували», - справедливо зазначає активіст ініціативної групи «Врятувати Черемош» Оксана Сусяк.

 

Європейські держави теж стимулюють виробництво енергії з природних джерел - сонця, вітру, води, встановлюючи «зелені» тарифи. Це не українське ноу-хау. Але в Європі надлишки виробленої електроенергії можуть продавати державі за «зеленим» тарифом домашні господарства і промисловість.

 

«У Німеччині, наприклад, розвивається гідроенергетика природного стоку, тобто не потрібно забирати воду з русла річки і споруджувати греблю. Це не завдає шкоди навколишньому середовищу. І там «зелений», або стимулюючий, тариф може отримати пересічний житель, який продав державі електроенергію з водних ресурсів. А в Україні вийшло все навпаки.

 

 «Зеленим» тарифом може скористатися тільки купка великих бізнесменів, для яких безпечне довкілля і життя місцевого населення не мають істотного значення. Адже олігархи в Карпатах не живуть », - переконує депутат Верховинського районного ради від ВО «Свобода» Іван Маківничуків. І з ним важко не погодитися.