ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Як українці керують своїми будинками?
Держенергоефективності готує фінансові інструменти для реновацій та будівництва житла
Прийнято закон, який дозволяє громадам використовувати кошти спецфонду під час воєнного стану
Д. Гетманцев: "Кредити за зруйноване житло будуть списувати"
Згідно закону «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон), управління неподільним та загальним майном житлового комплексу здійснює управитель шляхом:
- належної експлуатації житлового комплексу та забезпечення відповідних умов користування власним, неподільним та загальним майном власників;
- накопичення необхідних коштів на проведення поточних та капітальних ремонтів відповідно до законодавства;
- отримання відшкодування від винної особи за збитки, заподіяні майну, яке перебуває у нього на балансі, або своєчасного звернення до суду щодо відшкодування збитків у примусовому порядку.
Закон також визначає, що управління може здійснюватися у формі:
1) управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання;
2) передачі всіх або частини функцій по управлінню не подільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі за договором;
3) делегування визначених статутом повноважень по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу асоціації.
Таким чином, Закон передбачає три правових механізми управління неподільним і загальним майном житлового комплексу:
- безпосереднє управління (через статутні органи об’єднання);
- делеговане управління (асоціацією);
- управління на підставі договору з юридичною особою (договір про надання послуг з управління).
Управління багатоквартирним будинком є функцією його власника (співвласників), яка полягає у здійсненні окремих повноважень з володіння, користування і розпорядження багатоквартирним будинком та спрямована на збереження привабливості будинку на ринку житла, утримання його у належному технічному стані, забезпечення надання особам, що проживають у такому будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, житлово-комунальних та інших необхідних послуг належних рівня та якості.
Управління як послуга
В Законі Україні «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальна послуга визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Послуга з управління багатоквартирним будинком – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення ефективного управління майном співвласників будинку, підтриманні будинку в належному технічному стані, забезпечення потреб співвласників будинку в житлово-комунальних послугах, яка здійснюється суб’єктами господарювання професійно та на договірних засадах.
Читайте також: Чого вартий управитель житлового будинку?
Правовою підставою здійснення послуг з управління багатоквартирним будинком є договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, істотними умовами якого є:
- найменування сторін;
- предмет договору;
- права сторін щодо здійснення управління житловим комплексом;
- обов'язки сторін щодо надання послуг по експлуатації житлового комплексу та оплати цих послуг;
- вичерпний перелік послуг;
- вартість кожної послуги та загальна вартість щомісячного платежу;
- порядок контролю та звіту сторін;
- наслідки невиконання умов договору;
- перелік форс-мажорних обставин;
- строк дії договору, умови продовження та припинення дії договору, дата укладення договору.
Самоорганізація мешканців
Відповідно до Закону управитель – юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію. Залежно від наявності обов’язку суб’єкта бути членом професійного об’єднання, виділяють дві форми саморегулювання – делеговану і добровільну. Делеговане саморегулювання, як правило, засноване на обов’язковому членстві та пов’язане з відміною ліцензування (сертифікації) в окремих галузях регулювання та передачею окремих функцій державних органів саморегуліруємої організації (СРО), зокрема, у сфері дотримання господарюючим суб’єктом законодавства, яке регулює відносини, що виникають при здійсненні того чи іншого виду діяльності. Добровільне саморегулювання передбачає встановлення і підтримку правил учасниками системи без будь-якого схвалення з боку держави.
Об’єктом контролю з боку СРО, заснованих на добровільному членстві, є власноруч розроблені та затверджені правила і стандарти, які регулюють господарську (професійну) діяльність членів цих організацій, а щодо організацій, заснованих на обов’язковому членстві, – не лише запроваджені цією організацією правила і стандарти, а й вимоги нормативних правових актів, установлених державою.
СРО, які базуються на добровільному членстві, покликані здійснювати додаткове до державного регулювання, а ті, що засновані на обов’язковому членстві – частково замінювати його.
Крім цього для СРО передбачено наступні вимоги:
1) організації повинні об'єднувати у своєму складі не менше двадцяти п'яти суб’єктів підприємницької діяльності або не менше ста суб'єктів професійної діяльності;
2) в СРО повинні бути встановлені правила і стандарти підприємницької або професійної діяльності, обов'язкові для виконання всіма їх членами;
3) СРО повинна забезпечити додаткову майнову відповідальність перед споживачами вироблених товарів (робіт, послуг) і третіми особами шляхом страхування і (або) за допомогою формування компенсаційного фонду.
Читайте також: Управління житлом: проблеми та перспективи
Членство суб'єктів підприємницької або професійної діяльності в СРО відповідно до закону загалом є добровільним. Але можуть бути передбачені випадки обов'язкового членства суб'єктів підприємницької або професійної діяльності в СРО для здійснення окремих видів підприємницької або професійної діяльності.
Серед функцій СРО є, зокрема, наступні:
1) притягнення до відповідальності членів СРО за порушення вимог законодавства України, статуту СРО, правил і стандартів СРО;
2) утворення третейських судів для вирішення суперечок, що виникають між членами СРО, а також між ними і споживачами вироблених членами СРО товарів (робіт, послуг), іншими особами відповідно до законодавства про третейські суди;
3) забезпечення інформаційної відкритості діяльності своїх членів, шляхом опублікування відповідної інформації у засобах масової інформації.