Вчора сталася історична подія - глави держав і урядів 28 країн Європейського союзу й керівники ЄС підписали в Брюсселі за участі українського Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка політичну частину Угоди про асоціацію Євросоюзу з Україною. Хочеться радіти цій події, але не радіється. Надто дорогу ціну сплатили українці за право сказати, що вони такі самі європейці, як німці, поляки чи французи.
Асоційоване членство України в ЄС оплачено не тільки людськими життями, а ще й власною територією. Символічно, що одночано верхня палата російського парламенту – Рада Федерації - ратифікувала договір, підписаний президентом Росії Володимиром Путіним і самопроголошеною владою Криму, який «приєднав» Автономну Республіку Крим до Російської Федерації.
Однією з причин втрати Україною в своєму складі третиторії АРК експерти називають хронічне недофінансування Збройних сил України. Розуміючи, що необхідно негайно укріпити північні і східні кордони держави, уряд знайшов можливість для фінансового забезпечення української армії.
Для цього Верховна Рада 17 березня схвалила проект закону, яким передбачені зміни в закон про «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Згідно з документом, було здійснено перерозподіл коштів в сумі 6,88 млрд грн на користь резервного фонду для фінансування військових видатків. Оптимізація проходила за рахунок скасування або зменшення дотування інших програм державного бюджету, які уряд визнав непріоритетними та не першочерговими.
За старою звичкою, яка складалася в урядовців останні 20 років, в перелік непріоритетних та не першочергових потрапили бюджетні програми, розпорядником коштів яких є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Із запланованих первинним держбюджетом видатків на галузь в сумі 1,6 млрд грн, уряд залишив лише 451,5 млн грн.
Припинено фінансування таких програм як «капітальний ремонт, модернізація та заміну ліфтів у житлових будинках» (200 млн грн), «будівництво, реконструкція, проведення проектних і ремонтних робіт на пріоритетних об'єктах державного та регіонального значення, які перебувають у незадовільному стані і потребують невідкладного проведення зазначених робіт, та придбання обладнання, а також на курортах державного значення» (590 млн грн), «будівництво та реконструкція зовнішнього освітлення із застосування енергозберігаючих тезнологій» (100 млн грн). Фінансування програми «здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов» було зменшено з 340 млн грн до 110 млн грн.
Читайте також: Половина ліфтів в Україні – аварійні
Звичайно, що при прийнятті Державного бюджету України – 2014 всі фахівці та й самі народні депутати розуміли, що його сплановано на завищених макроекономічних показниках, що по дохідній частині його виконати неможливо, а видаткова частина завищена через «соціальні» мильні бульбашки. Звичайно, що від нового уряду очікувалися радикальні кроки із перегляду витрат державного бюджету шляхом внесення змін до Державного бюджету – 2014 та змін до Бюджетного кодексу. Звичайно, що від нового Мінстра фінансів Олександра Шлапака як в Україні, так і в ЄС очікують зміни самої філософії діяльності його відомства, більш прагматичного підходу для здійснення видатків з державного бюджету, про що неодноразово наголошував сам очільник МінФіну та прем’єр–міністр Арсеній Яценюк.
Але ніхто не очікував, що попри ці запевняння, фактично відбудеться банальний перерозподіл державних коштів між його розпорядниками, коли в одного міністерства їх забирають, іншому збільшують фінансування. Так, зрозуміло, такий перерозподіл стався через загрозу вторгнення іноземних військ на материкову територію України, що функція захисту держави від зовнішньої військової агресії - це головна функція державного механізму, але… Відтепер урядом не фінансуютья реконструкції колекторів, водогонів та котелень, які є другими за стратегічим значенням після військових об’єктів. Також не буде профінансовано модернізацію ліфтів, які чим далі, тим частіше падають та калічать, а іноді й вбивають мешканців багатоповерхівок. Частина довірливих «щасливчиків», які протягом 2012-2013 років мали нещастя взяти учать у програмі здешевлення іпотечного кредитування, ризикують залишитися без відкшодування відсотків державою та опинится на вулиці, адже комерційні банки нікого не жалітимуть.
Дивна річ, але попри необхідність збільшення фінансування Збройних Сил України, після 17 березня в Державному бюджеті залишилися такі статті витрат як надання дотацій з державного бюджету «збиткових» вугільних та торфових державних підприємств на суму 14,8 млрд.грн. Дивним чином не скорочені видатки Міністерства соціальної політики не рекламу, моніторниг та розробку стратегії розвитку (майже 0,5 млрд. грн.). Чиновники обласних державних адміністрацій та директори департаментів вирушають на роботу зранку не на громадському транспорті, а їх забирають з дому службові машини. В будь-якій європейській країні це вважаєтся корупцією, а в нас – нормальне явище, атрибут будь-якої державної посади.
Ще один цікавий збіг. 7 березня в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня» віце-прем’єр-міністр-Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Володимир Гройсман зазначив, що уряд планує відмовитися від хибної, на його думку, практики централізованого фінансування із бюджету програм розвитку регіонів та ЖКГ. «Ніяких централізованих фондів! Ніяких централізованих програм розвитку шашок у регіонах на сотні мільйонів! Ніяких проектів розвитку світлодіодних ламп в Україні!», - наголосив пан Гройсман. І рівно через 10 днів після цього інтерв’ю відбувається секвестр майже всіх бюджетних програм реформування галузі та реконструкції об’єктів ЖКГ.
Якщо таким чином разом із зміцненням Збройних Сил України уряд вирішив почати реформування принципу фінансування ЖКГ України, то такої «шокової терапії» не бачила навіть Польща за часів реформ Лешека Бальцеровича. Між початком реформ та повним переходом до фінансування проектів модернізації об’єктів ЖКГ за рахунок кредитів, а не прямих фінансових вливань в галузь з державного бюджету, в Польщі минуло 9 років.
Невже урядовцям не спадає на думку, що, якщо зараз різко залишити галузь ЖКГ взагалі без державної фінансової підтримки, то Збройні Сили можуть нам і не знадобитися, бо Україна ризикує зникнути з карти світу не через загарбницькі дії зовнішніх агресорів, а через внутрішню інфраструктурну техногенну катастрофу, яка вже стукає в наші двері?
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
