ІНФОГРАФІКА:
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Місцеве самоврядування і ЖКГ
«Несерйозні» підсумки 2021 року
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?
7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування - професійне свято всіх, хто працює в сільських, селищних, міських, районних та обласних радах, хто представляє багатотисячний загін народних обранців. За різними оцінками, на сьогоднішній день в органах місцевого самоврядування працює майже 100 тисяч осіб.
У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» говориться, що місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. При цьому серед широкого переліку цих завдань, особливе місце відводиться питанням в галузі житлово-комунального господарства.
Сьогодні в Україні нікого не треба переконувати в тому, що ЖКГ перебуває у досить складній ситуації і відноситься до збиткових галузей нашої економіки: борг підприємств комунального господарства становить майже 20 млрд грн. У свою чергу споживачі комунальних послуг також заборгували близько 13 млрд грн. Причина подібної ситуації полягає в тому, що встановлені тарифи на комунальні послуги покривають тільки 62% витрат, а держава вимагає сплатити 100% вартості природного газу та електроенергії.
Посилює комунальні проблеми і ще одна негативна тенденція: з року в рік держава недофінансовує органам місцевого самоврядування свої делеговані повноваження. Так, якщо в 2010 році дефіцит в цьому напрямку становив 12 млрд грн, то в 2011 році - 18 млрд грн, а на 2012 рік - прогнозується вже 32 млрд грн. Органи місцевого самоврядування змушені компенсувати цей дефіцит з місцевих бюджетів, через що не фінансуються місцеві програми розвитку територіальних громад.
Кожній розсудливій людині зрозуміло, що уникнути комунального колапсу без реформування житлово-комунального господарства вже не можна. Це підтверджує і дослідження на тему «Проблеми житлово-комунального господарства України у контексті майбутніх виборів до місцевих рад», яке було проведено в період з 27 квітня по 14 травня 2010 року Центром соціальних технологій «Соціополіс» на замовлення Агентства моделювання ситуацій (база склала 2 407 респондентів).
Автори цього дослідження зазначають: незважаючи на те, що тільки 30,2% респондентів тоді оцінювали для себе проблеми ЖКГ як найбільш важливі, дана тема має високу актуальність серед більшості опитаних. Більш ніж 60% респондентів на той період часу вважали, що «відкладати вирішення проблем ЖКГ далі нікуди» (62,9%). На користь можливості відсунути терміни вирішення комунальних проблем на 2 роки і більше, висловилося лише 27,5% респондентів.
Враховуючи актуальність питання, практично, кожен новий Кабінет Міністрів України у своїй діяльності вважав своїм обов'язком створити програму реформування житлово-комунального господарства. Ще в 2004 році був прийнятий Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки».
У цьому документі був даний аналіз стану ЖКГ, який стверджував, що недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України, зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належного рівня та якості.
На 1 січня 2004 року дебіторська заборгованість у галузі становила 8,7 млрд грн, кредиторська - 8,6 млрд, з них 5,2 млрд грн - оплата житлово-комунальних послуг населенням. За підсумками роботи в 2003 році збитки підприємств перевищили 1,1 млрд грн, які в 2,2 рази більше, ніж у 2002 році.
Як показало життя, ця Програма не була виконана, хоча цілі вона ставила благі - підвищення ефективності та надійності функціонування житлово-комунального господарства.
В даний час, «реалізується» чергова «Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки», але й вона особливою динамікою, не відрізняється.
Це підтверджує і Валерій Олексійович Баранов, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. На Конференції делегатів уповноважених представників органів місцевого самоврядування - членів Асоціації міст України, яка відбулася 1 грудня, народний депутат сказав: «Ми говоримо, що у нас є прекрасна реформа ЖКГ, серйозний професійний документ, але вона - не фінансується. Презентуючи бюджет на 2012 рік, з трибуни я відзначив і звернувся до уряду з тим, що ЖКГ - це єдина галузь в нашому бюджеті, яка наступного року передбачає зменшення ресурсів на виконання найважливіших завдань.
Надія на зміну, поки є, тому що Президент України поставив задачу Кабміну виділити на ЖКГ 5 млрд гривень. Історія знає 4 млрд, коли віце-прем'єром був Володимир Рибак. Не знаю, як Кабмін впорається з цим завданням, але думаю, що позицію ЖКГ якимось чином треба зміцнити ... ».
У словах народного обранця криється глибокий і в той же час, гіркий сенс: чергова реформа ЖКГ буде провалена, якщо в цьому процесі не буде брати участь місцеве самоврядування. Але, виявляється, і тут не все так просто.
Нинішня ситуація у системі місцевого самоврядування, на жаль, не відповідає потребам сьогоднішнього дня, - йдеться у вітанні Президента України учасникам Конференції делегатів уповноважених представників органів місцевого самоврядування - членів Асоціації міст України, - і тому ми починаємо її з реформування. Мета цієї реформи - децентралізація влади і збільшення повноважень регіонів. Нам необхідно впровадити ефективний механізм участі громадян у прийнятті управлінських рішень і надати місцевим громадам, реальні важелі впливу на регіональну політику.
Повернемося до дослідження, яке провів Центр соціальних технологій «Соціополіс». На запитання: «Як Ви вважаєте, що в першу чергу заважає місцевій владі вирішити питання комунальної реформи та якості послуг житлово-комунального господарства?», Значна частина респондентів відповіла, що це корупція (38,3%), низький рівень виконання своїх функцій (25,9%), а також професійна неспроможність і низька компетентність (20,4%). Саме ці три основні причини, які, на думку опитаних, обумовлюють неефективність місцевої влади в реалізації реформ і підвищення якості послуг ЖКГ. При цьому «Відсутність політичної волі для прийняття рішень» назвали першочерговою причиною відсутності комунальної реформи та покращення якості послуг житлово-комунального господарства тільки 7% опитаних.
Досить цікаві відповіді в ході цього дослідження були отримані на запитання про професійну кваліфікацію місцевої та центральної влади для вирішення проблем ЖКГ:
Позитивно загальний професійний рівень представників місцевої і центральної влади у вирішенні проблем ЖКГ оцінили тільки 9,2% опитаних. Більше 2,5 опитаних дають стриману оцінку, вказуючи, що у владі хоч і зустрічаються «профі» у сфері ЖКГ, але їх недостатньо (42,4%). 37,8% респондентів висловили свій песимізм щодо професійної кваліфікації представників місцевої і центральної влади, вони зазначили, що для вирішення проблем ЖКГ потрібні нові люди.
P.S.З дня прийняття Акта про незалежність України, кількість чиновників державного апарату збільшилася майже в три рази. І на сьогоднішній день їх загальна чисельність, без службовців органів місцевого самоврядування, Міністерства внутрішніх справ і Державної податкової служби, становить близько 300 тисяч чоловік. На їх утримання з бюджету витрачається 3,7% або 12,7 млрд гривень.
Цікаво, скільки буде виділено на реформування житлово-комунального господарства, в остаточному варіанті бюджету на 2012 рік і скільки з цієї суми «дійде» до органів місцевого самоврядування?
Микола Бойко, спеціально для ІА «Україна Комунальна»