З настанням зими комунальні і дорожні служби міст, а також автомобілісти і пішоходи проходять чималі випробування. Календарна зима зі снігом та хуртовинами приносить радість дітям та працівникам сільського господарства. Для комунальних служб – це завжди клопіт. Але, маючи щастя проживати саме в таких кліматичних умовах, ми всі готуємось до настання холодів. Це потім, навесні, сніг зійде разом з асфальтом, з автомобілів буде змитий останній зимовий бруд, тротуари очистяться від ожеледиці, а жінки із задоволенням взують чобітки на високих підборах. А поки що… – ЗИМА!
Відповідно до Закону України «Про автомобільні дороги», за стан вулиць і доріг у містах відповідальність несуть органи місцевого самоврядування.
Належне утримання вулично-дорожньої мережі належить до одного із заходів з милозвучною назвою – благоустрій населеного пункту. Міська влада в зимовий період зобов'язана потурбуватись про безперебійне та безпечне пересування транспорту на вулицях, включаючи прибирання снігу та боротьбу з ожеледицею.
В наших кліматичних умовах поява в зимовий період снігово-льодяного покриву на вулицях міст (як і автомобільних шляхах міждержавного та державного сполучення) є неминучим природним явищем, яке можна спостерігати від 2 до 3 місяців. Слизьке покриття та наявність снігового покриву зменшує швидкість руху автотранспорту, збільшує кількість ДТП, паралізує транспортне сполучення, впливає на вартість перевезень та на емоційний стан мешканців мегаполісів.
Боротись з цими природними явищами безглуздо і не варто, а от зменшити їх вплив на вуличну мережу міст цілком можливо. Кардинально це здійснюється двома методами: попередньо обробивши протиожеледними засобами (профілактика) і/або підвищивши рівень щеплення між автомобілем та дорожнім покриттям за рахунок створення шорохуватості поверхні фрикційними матеріалами.
У лещатах нормативів
Усі роботи, що виконуються взимку на міських вулицях, можна розділити на снігоочищення, видалення снігу та сколу, а також ліквідацію ожеледиці та боротьбу із слизькістю доріг.
Коли ми з Вами починаємо милуватись опадами у вигляді чарівних сніжинок, шляхово-експлуатаційні організації вже через 0,5 години після початку снігопаду, залежно від температури повітря та інтенсивності руху транспортних засобів, повинні розпочати очищення проїзної частини. І повторювати цей процес через півтори-дві години по мірі збільшення снігового покрову.
Не рідко мешканці міст спостерігають картину, коли снігоприбиральна техніка виїжджає на вулиці в нічний час. З точки зору Технічних правил ремонту і утримання міських вулиць та доріг (КТМ 204 України 010-94) такі дії міських шляховиків є не зовсім доцільними, оскільки, якщо вчасно не почати прибирання снігу в вечірній час, то в нічний – це вже стає малоефективним. Ґрунтується це на думці науковців-метеорологів, які стверджують, що з 22 год. вечора до 6 год. ранку сніг практично не ущільнюється.
Хоча з іншого боку, ці правила зобов'язують дорожні організації не сипати суміш з камінцями, піском та сіллю на ноги пішоходам, що стоять на зупинках громадського транспорту, на автомобілі, що припарковані на стоянках та на ті, що рухаються інтенсивно вулицями. Тобто, цю не зовсім привабливого кольору та складу суміш шляховики повинні з максимальною точністю розсипати лише на проїзну частину.
А от процес, коли на нещодавній сніг, що вже встигли втрамбувати автомобілі, розпилюють пісок з сіллю є цілком виправданим з технологічної точки зору. Спочатку сніговий накат обробляється сумішшю, а потім проходить процес витримки, в ході якого відбувається перемішування реагентів з сніжно-льодяними відкладеннями під колесами автомобілів, що рухаються. І чим інтенсивнішим є дорожній трафік, тим краще відбувається розрихлення, так як під колесами автомобілів сіль перемішується до тих пір, поки не розчиниться повністю. А от надалі, процес передбачає прибирання цієї «дорожньої шуги» снігоочисними машинами. Тільки, нажаль, найчастіше, цими снігоочищувачами так і лишаються автолюбителі.
Солоний пісок на сніговій глазурі
Крім механічного очищення доріг міста, існує ще й механіко-хімічний спосіб. З 60-х років минулого століття на території нашої країни, для боротьби з ожеледицею використовувався, як здавалось на той час, найекологічніший чистий і дешевий варіант – піскосольова суміш, що складається на 92% з піску і на 8% з технічної солі.
Для ефективного застосування такої суміші на вулицях важливим є момент максимально точного метеорологічного прогнозу, і особливо – період очікування опадів. Уникнути ожеледиці можна оптимально підібравши склад суміші, якою обробляють дорожнє полотно, врахувавши температуру повітря, температуру дорожнього «одягу» та вологість. Лише правильність підібраних матеріалів та організації робіт з обґрунтованим використанням солі можуть суттєво зменшити кількість ДТП на вулицях міст.
Не дивлячись на те, що інших заходів боротьби з ожеледицею ми не спостерігаємо вже котре десятиліття, використання піскосоляної суміші з кожним роком все негативніше сприймається автовласниками і пішоходами.
Серед недоліків такої суміші фахівці відзначають:
- практично нульову ефективність при температурі нижче мінус 10˚С;
- високий ступінь корозій металічних конструкцій;
- пісок, що забиває водостоки (які повесні ніхто не чистить, через що мешканці міст потерпають під час літніх злив);
- засолення ґрунтів та знищення газонів, кущів та іншої рослинності;
- додаткові витрати для міських бюджетів на ремонт дорожнього полотна, прибирання та вивезення залишків піску.
Заради об'єктивності, варто зазначити, що використання піскосоляної суміші має і свої переваги, серед основних - це миттєве підвищення шорохуватості сніжно-льодяного покрову. Дані таблиці доволі наглядно ілюструють ефект застосування піску на дорогах, вкритих ожеледицею.
Вплив піску на гальмівний шлях автомобіля
З метою уникнення ризику пошкодження автомобілів та нанесення шкоди пішоходам максимальний розмір часточок піску не повинен перевищувати 2-3 мм. І пісок цей повинен бути кар'єрним (!), без глини та мулу, які не лише забруднюють автомобілі, а й підвищують слизькість покриття.
Віднайти вітчизняні лабораторні показники щодо ще одного суттєвого недоліку застосування такого способу боротьби з ожеледицею, як то «утримання» піскосоляної суміші на дорозі, не вдалося. Тому, хоча й не зовсім коректно, але варто розглянути приклад Канади, де такі дослідження оприлюднені. Зокрема, при русі транспортних засобів з швидкістю 50-60 км/год ступінь ковзання збільшується вже після проїзду 10-15 автомобілів по обробленому піском покриттю. А через 15-20 хвилин після посипання дороги піском коефіцієнт щеплення коліс автомобіля зі слизьким покриттям дороги стає таким же як і до посипання. І тому виходом є або збільшення норми витрат піску, або частоти його внесення.
А от найголовнішим аргументом, щодо цього «соління» є те, що так подобається нашим міським очільникам – це вартість цієї чудо-суміші. Дешеву чудо-суміш (вартість кар'єрного піску – близько 55 грн/т та технічної солі – близько 425 грн/т) можна «засипати» в існуючий автопарк, який в основній своїй кількості оновлювався ще 20-30 років тому. (Альтернативний варіант, за словами керівників фірм, що займаються реалізацією сучасних протиожеледних матеріалів, є дорожчим за піскосоляну суміш в 2,5-3 рази).
Вічна альтернатива «слизькій» ситуації
До речі, європейські країни ще в минулому столітті відмовились від використання суміші з солі та піску, доповнивши методи боротьби з ожеледицею менш шкідливими для природи та здоров'я людини реагентами, що застосовуються в медицині (наприклад, на основі хлоридів) та природних матеріалів (використання граніту). Хоча і на цьому вивчення та застосування новітніх технологій в боротьбі з ожеледицею не припиняється.
А основною порадою спеціалістів у боротьбі за наші з вами не зламані руки-ноги, безпечний рух автотранспорту та безпечне природне середовище і надалі залишається найефективніший спосіб – вчасно прибирати сніг з тротуарів та проїжджої частини. І частіше.
Тетяна Ларіна, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
