Чи є в України газове майбутнє?

На сьогодні Україна видобуває винятково традиційний природний газ на континентальних родовищах та шельфі акваторій. Після певного зростання газовидобутку (21,5 млрд куб м у 2009 році), з 2010 року спостерігається його падіння – рівень видобутку у 2012 році становив 20,2 млрд куб. м природного газу.

 

За офіційними оцінками, потенційні ресурси традиційного газу в Україні на сьогодні складають 5,4 трлн куб м, розвідані запаси – 1,1 трлн куб м. Аналіз структури ресурсної бази природного газу в Україні свідчить, що запаси розвіданих до теперішнього часу родовищ не дозволяють забезпечити стабільного нарощування обсягів видобування газу.

 

Основні причини цього такі:

 

- виявлені в Україні родовища газу переважно невеликі за обсягами ресурсу, 75% з них має початкові запаси менше 10 млрд куб м;

 

- основні родовища газу в Україні розробляються вже 40-60 років і значною мірою виснажені. З початкових видобувних запасів газу України вже видобуто дві третини;

 

- більше 15% розвіданих запасів газових родовищ України за критеріями рівня виснаженості покладів та характеристиками порід колекторів належать до категорії важкодобувних, вилучення з яких вимагає застосування спеціальних новітніх наукоємних і високовитратних технологій та обладнання.

 

За розрахунками Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), у разі розвитку енергетики України із збереженням поточних трендів і урядової політики, помірні інвестиції у газовидобувну галузь дозволять наростити видобуток традиційного газу до 23,5 млрд куб м у 2020 року і 25,7 млрд куб м у 2030 році.

 

Розробники проекту оновленої Енергетичної стратегії вважають, що в наступні два десятиріччя річні обсяги видобутку традиційного газу можуть зберегтися на рівні приблизно 20 млрд куб м.

 

Таким чином, основний приріст видобутку природного газу в Україні у перспективі може бути досягнутий за рахунок нетрадиційних видів газу, до яких в Україні відносять газ щільних порід, сланцевий газ і метан вугільних родовищ. Розвідка цих видів газу в Україні перебуває на початковому етапі, жоден з цих видів поки що не видобувається.

 

Читайте також: Уряд підсумовує успішність власного газовидобутку

 

У зв’язку з відсутністю точних геологічних даних про нетрадиційні ресурси, а також ресурси глибоководних акваторій, наразі існує значна невизначеність в оцінках можливих обсягів і вартості видобутку нетрадиційного газу в Україні. Однак, первинна інформація про характеристики геологічних структур і результати аналізу технологічних аспектів майбутнього видобутку дає змогу будувати попередні прогнози на основі співставлення зі схожими ситуаціями у світовій практиці.

 

Що стосується глибоководних акваторій, то освоєння їх ресурсів безумовно вимагатиме залучення іноземних інвестицій і технологій розвідки та видобування, якими володіють міжнародні компанії. За офіційною оцінкою, потенційні початкові ресурси газу українського сектора Чорного та Азовського морів складають 1931,8 млрд куб м, поточні ресурси – 1906,3 млрд куб м.

 

Автори проекту оновленої Енергетичної стратегії стверджують, що за різними оцінками, запаси глибоководного шельфу України можуть становити від 4 до 13 трлн.куб.м газу, а прогнозний обсяг видобутку цього виду газу на 2030 р. оцінюється ними в 7-9 млрд.куб.м на рік.

 

У контексті газу щільних порід, науковці Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка оцінили його ресурси в 4-6 трлн куб м, у тому числі в Східному регіоні – 3-4 трлн куб м, Західному – 1-2 трлн куб м. Водночас, за даними Чернігівського відділення УкрДГРІ, видобувні ресурси газу щільних порід (центрально-басейнового типу) у Дніпровсько-Донецькій западині оцінюються у близько 8,5 трлн куб м.

 

Автори проекту оновленої Енергетичної стратегії зазначають, що за попередніми оцінками ресурси газу щільних порід можуть складати від 2 до 8 трлн куб м. Ними прогнозується початок його видобування у 2017 році та досягнення до 2030 року обсягів видобутку 7-9 млрд куб м на рік.

 

Науковці Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка провели також спеціальні дослідження з оцінки потенційних ресурсів сланцевого газу, які за отриманими результатами складають: у Східному регіоні України 10-12 трлн куб м, у Західному – 1-2 трлн куб м.

 

Досить близьку до результатів Київського університету величину ресурсів сланцевого газу Східного нафтогазоносного регіону України отримали фахівці ДП «Укрнаукагеоцентр» (м. Полтава), які здійснили оцінку на замовлення Державної служби геології та надр України – 9,4 трлн куб м.

 

Разом з тим, за даними Управління енергетичної інформації США, ресурси сланцевого газу в Україні оцінюються в 5,6 трлн куб м, з яких технічно видобувними є 1,2 трлн куб м.

 

У проекті оновленої Енергетичної стратегії прийнята обережна оцінка ресурсів сланцевого газу – 5-8 трлн куб м, при цьому припускається, що видобувна частина ресурсів складе 1-1,5 трлн куб м.

 

Передбачається, що промислове видобування сланцевого газу розпочнеться не раніше 2022 року і в 2030 році може скласти, залежно від сценарію реалізації, від 6 до 11 млрд куб м.

 

Надійна і достовірна оцінка ресурсів метану вугільних родовищ ускладнюється різноманітними умовами його знаходження у вугленосних товщах, а також недостатнім вивченням цієї супутньої корисної копалини  під час геологічної розвідки вугільних родовищ.

Читайте також: Сланцевий газ: без шансів на компроміс?

 

Крім того, на сьогодні відсутні апробовані методи визначення частки емісійних (видобувних) ресурсів метану, які можна вилучити з порід засобами дегазації. У зв’язку з цим, кількісні оцінки метану вугільних родовищ в Україні різних авторів коливаються у дуже широких межах – за даними фахівців Державної комісії України по запасах корисних копалин, від 1,8 до 12 трлн куб м. Варто зауважити, що в часи колишнього СРСР фахівці союзного Центрального науково-дослідного інституту економіки вугільної промисловості (ЦНИЭУголь, м.Москва) оцінювали загальні ресурси метану в породах і вугільних пластах Донбасу в 22,2 трлн куб м, з них промислові – в 11,5 трлн куб м, у т.ч. видобувні –  3-3,7 трлн куб м.

 

За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), потенційні ресурси метану вугільних родовищ в Україні становлять понад 3 трлн куб м і складають основну частку нетрадиційного газу, ресурси якого МЕА оцінює в 4,2 трлн куб м.

 

За проектом оновленої Енергетичної стратегії, потенційні ресурси метану вугільних пластів в Україні оцінюються різними авторами в широкому діапазоні – від 12 до 25 трлн куб м, однак, технічна можливість вилучення значної частини цих запасів залишається під сумнівом, тому що в Україні вугільні пласти залягають на значних глибинах (від 500 до 5000 м) і мають переважно невелику товщину (до 2 м).

 

У 2030 році, згідно з показниками оновленої Енергетичної стратегії, видобуток вугільного метану може скласти 2-4 млрд куб м.

 

Таким чином, якщо спиратись на найбільш виважені оцінки перспектив видобутку природного газу в Україні, то до 2030 року вона зможе видобувати до 44-48 млрд куб м природного газу. З них 27-30 млрд куб м складатиме видобуток традиційного газу (включаючи видобуток на глибокій воді). Ще 17-18 млрд куб м газу, за сприятливого розвитку подій, складатиме нетрадиційний газ, видобутий зі щільних пісковиків та сланцевих порід.

 

На жаль, ці прогнози можуть не справдитися, навіть якщо геологічні та інвестиційні фактори виявляться для України сприятливими, оскільки, крім фінансових, технологічних та регуляторних проблем, на сферу видобутку природного газу все більше впливають політичні фактори. Зокрема, це стосується ситуації, яка складається навколо видобутку сланцевого газу та газу щільних порід.

 

Надмірний популізм, притаманний частині політиків та екологічних експертів під час обговорення цього питання, вкрай ускладнює пошуки оптимальних шляхів його вирішення в Україні. Очевидно, що технології видобутку цих видів газу несуть певні потенційні екологічні ризики. Але їх оцінка має виконуватись на підставі комплексного аналізу всіх позитивних та негативних сторін, що може бути здійснено тільки після геологічних досліджень.

 

Слід відзначити також і те, що Чорне море багате на поклади газогідратів, які є ще одним різновидом природного газу з нетрадиційних джерел. Пошуково-розвідувальними експедиціями ще впродовж 1988–1989 років виявлено на глибинах моря 300–1000 м гідратні товщі під донним шаром мулу. Загалом у Чорному морі міститься за різними оцінками, зробленими у різний час у країнах Чорномор’я, 45–75 трлн куб м (за останніми даними російських дослідників – 25 трлн куб м) прогнозних ресурсів природного газу у вигляді газогідратів.

 

Ще 1993 року Уряд України затвердив програму «Газогідрати Чорного моря», якою передбачався значний обсяг геологорозвідувальних робіт і створення технологій видобутку. Було виконано сейсмічні дослідження, здійснено декілька наукових експедицій. Проте, економічна криза 90-х, відсутність коштів не сприяли розвитку цієї тематики в Україні.

 

Ситуація не зазнала змін і через 20 років. Показовим є той факт, що тематика метан-гідратів не увійшла до проекту оновлення Енергетичної стратегії України. По інерції, в Україні вона вважається виключно сферою академічних інтересів і такою, що не має прикладного значення на найближчу перспективу.

 

Читайте також: Україна відмовляється від газу

 

Таким чином, узагальнюючи обговорення проблем розвитку видобутку природного газу в Україні, можна зробити такі висновки.

 

1. Україна має суттєві резерви у сфері видобутку традиційного газу. Але їх реалізація потребує формування більш гнучкої податкової та регуляторної політики, спрямованої на залучення додаткових інвестицій у цю сферу.

 

2. Глибоководна зона акваторій Чорного моря є дуже перспективною для видобутку природного газу, тому геологорозвідувальні роботи тут потребують інтенсифікації. Також вже зараз необхідно розпочинати вивчення питання створення інфраструктури, необхідної для транспортування видобутого газу на суходіл.

 

3. Видобуток газу щільних порід та сланцевого газу має перспективи і в Україні. Для цього необхідно вжити заходів щодо вдосконалення галузевої нормативної бази з метою її адаптації до потреб видобутку цих видів газу. Крім того, вдосконалення потребує система контролю, яка має забезпечити безумовне дотримання галузевих норм, а також вимог екологічної безпеки.

 

4. Зважаючи на прогрес, який має місце в світі у видобутку газогідратів, Україні доцільно відновити їх дослідження в акваторії Чорного моря. Підтримки потребує розробка перспективних технологій видобутку газогідратів. У цих питаннях має бути забезпечена міжнародна чорноморська кооперація, що може базуватись на українсько-німецькому партнерстві з означеної проблематики, започаткованої 2010 року.

 

5. Важливим питанням є доопрацювання та затвердження оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Але не менш важливим питанням є впровадження дієвих стимулюючих та контрольних механізмів її реалізації.