Прагнення до підвищення енергоефективності галузі ЖКГ перетворилося в радянський: «Доженемо і переженемо Америку». Різні уряди ось вже більше 10 років невпинно беруть кредити у європейських інституцій на підвищення енергоефективності, політики з високих трибун міркують про те, як важливо економити, а звичайні українці з острахом чекають, коли ж у черговий раз всі заходи з енергоефективності ЖКГ зведуться до підвищення комунальних тарифів.
За оцінками Європейського банку реконструкції та розвитку для ефективного підвищення енергоефективності житлових будівель в Україні потрібні інвестиції в розмірі близько 60 млрд. євро. Цифра внушающая, але якщо їх знайти і направити за призначенням - ефект так само буде значущим. Здійснення цих вкладень може забезпечити економію енергії річним обсягом, рівним майже 10 млрд куб. м природного газу, або 25% загального обсягу його імпорту в Україну. Крім того, близько 11,8 млрд. євро Україна могла б економити щороку при використанні енергозберігаючих технологій в промисловості і сфері ЖКГ.
Читайте також: ЖКГ не поспішає за грошима
Абсолютно ясно, що, державний бюджет навряд чи подужає суму, необхідну для підвищення енергоефективності ЖКГ. Вихід - у пошуку приватних інвесторів. Але, як відомо, будь-який інвестор любить чіткі і прозорі правила гри, а в Україні досі відсутня державна стратегія для інвесторів у сфері модернізації систем теплопостачання та будівель. Та й законодавство в сфері державно-приватного партнерства залишає бажати кращого.
Друга проблема, з якою доведеться мати справу інвесторам: відсутність дійсних власників об'єктів ЖКГ. Експерти та чиновники з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження не раз підкреслювали, що ті ж об'єкти комунальної теплоенергетики або тепломережі, в основному по країні знаходяться на балансі місцевих рад і є комунальною власністю, але управляються ними номінально.
Третя проблема: держава на даний період навіть толком не знає скільки витрачається або споживається енергоресурсів в ЖКГ. Тільки 25-30% житлових будинків в Україні мають прилади обліку води. У переважній більшості житлові багатоквартирні будинки не піддалися енергетичного аудиту, який дає загальну картину рівня споживання енергоносіїв. А адже тільки на основі даних енергоаудиту можливо точно підрахувати обсяги необхідних інвестицій і період їх окупності, а також проаналізувати ефективність від їх впровадження.
Читайте також: Енергетику чекає «революція»
Четверта проблема - людський фактор. Будемо об'єктивні - ми не звикли економити. В Україні, на відміну від Європи, правила економії енергоресурсів практично порожній звук. В Євросоюзі давно зрозуміли, що важливо вкладати коштів у енергозберігаючу побутову техніку, купівлю альтернативні джерела енергії для приватних і багатоквартирних будинків. Українці ж, незважаючи на те, що ціни на енергоносії зростають, про економію енергії в більшості своїй поки не замислюються. За таких умов, жоден метод підвищення енергоефективності ЖКГ не буде працювати на 100%.
Якщо говорити про київські реалії даної проблеми, то вони невтішні. У рейтингу британської дослідницької компанії The Economist Intelligence Unit Київ посів останнє місце серед 30 європейських міст з енергоефективності, набравши при цьому 0 балів з 10-ти можливих. За приблизними підрахунками в Київ для модернізації тільки теплового та енергетичного господарства необхідно інвестувати 1,5 млрд. євро і 220 млн. євро відповідно.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
