ЖКГ не поспішає за грошима

Новини по темі

25 Квітня 2024 p. 10:40
Роз'яснення: скільки зареєстрованих осіб враховують при призначенні субсидії?  

24 Квітня 2024 p. 18:25
В Україні ще раз проіндексують пенсії  

19 Квітня 2024 p. 13:58
В Києві з понеділка повернуть платне паркування  

Масове зволікання

Національна комісія, що здійснює держрегулювання в сфері комунальних послуг вчора на офіційному веб-сайті оприлюднила дані про стан інвестиційних програм теплопостачальних підприємств. Згідно з повідомленням регулятора, на 15 жовтня Комісія розглянула 198 інвестиційні програми і надала 227 консультацій щодо порядку їх формування. Втім, з них лише 70 підприємств направили свої інвестиційні програми регулятору офіційно. При цьому Нацкомпослуг затвердила тільки 10 інвестпрограм, а інші 60 - були відправлені ліцензіатам на доопрацювання.

Низькі темпи узгодження інвестиційних програм теплопостачальними підприємствами в Комісії пояснюють цілою низкою причин. Зокрема, мова йде про неналежне оформлення документів. Ліцензіати, які претендують на затвердження інвестиційної складової в тарифах на теплову енергію, подають регулятору на розгляд програми, не погоджені з місцевими органами влади, не вказують джерела їх фінансування, не подають техніко-економічне обґрунтування необхідності реалізації заходів в рамках програми, а також не можуть аргументувати їх вартість.

Разом з тим, це далеко не повний перелік зауважень Нацкомпослуг. Теплопостачальні підприємства також включають в інвестпрограми заходи, які не є енергозберігаючими, припускають проведення поточних ремонтів, а також тих дій, які не належать до сфери регулювання Комісії. При цьому ліцензіати представляють програми з великим терміном окупності, не направляють регулятору копії експертизи кошторисної частини проектної документації або надсилають інвестпрограми взагалі без кошторису.

При цьому, залишається ще значна частина ліцензіатів, які й зовсім не надали Нацкоммуслуг свої інвестпрограми (33 підприємства), а деякі, що отримали зауваження регулятора, досі не привели свої документи у відповідність (17 підприємств).

Відсутність затверджених інвестпрограм позбавляє регулятор можливості затвердити теплопостачальним підприємствам економічно обґрунтовані тарифи. «У свою чергу, це може привести до зниження надійності теплопостачання житлових будинків, установ бюджетної сфери та інших організацій», - наголошується в повідомленні Комісії. Регулятор листом від 15 жовтня звернувся до органів місцевого самоврядування з проханням «посприяти у вирішенні питання належного доопрацювання та термінового надання зазначеними ліцензіатами інвестиційних програм в Комісію».

Довідка: Нацкомпослуг ліцензує діяльність підприємств-виробників теплової енергії, щорічний обсяг відпуску якої споживачам перевищує 20 тис. Гкал, а також - підприємств, що транспортують і постачають тепло, обсяг якого перевищує 18 тис Гкал на рік. Ліцензії на виробництво теплової енергії мають 135 підприємств, на її транспортування - 144, а поставка ліцензована у 163 монополістів. Крім того, 35 підприємств отримали ліцензію регулятора на здійснення трьох видів діяльності, а також 2 - на транспортування і постачання.

Інвестиційна, а не політична складова

Про необхідність привести тарифи на послуги ЖКГ до економічно обґрунтованого рівня в Україні говорять вже давно. Тим не менш, влада не надто поспішає змінювати існуючу ситуацію в галузі. Фактично, реформу системи тарифоутворення можна розділити на два умовних етапи. Перший з них характеризується централізацією тарифної політики, другий - зміною принципів формування вартості комунальних послуг. Зокрема, з метою виключення так званої політичної складової зі структури тарифів, був створений державний колегіальний орган - національний регулятор. Зараз Нацкомпослуг встановлює для монополістів, які займаються виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії та води, вартість гігакалорії та кубометра. Однак тариф на відповідні комунальні послуги, як і раніше, стверджують місцеві влади.

Читайте також: Монополісти зможуть судитися з регулятором

Крім того, згідно з указом Президента № 1073 від 23 листопада 2011 року, Комісія також ліцензує діяльність тепло-і водопостачальних компаній, перевіряє виконання ними ліцензійних умов, а також контролює виконання монополістами інвестиційних програм. Під цим поняттям слід розуміти комплекс заходів, які повинні бути спрямовані на підвищення ефективності та скорочення витрат підприємств, а також на оновлення основних фондів ліцензіатів. Тобто, простіше кажучи, йдеться про модернізацію обладнання, перехід на енергозберігаючі технології, установку приладів комерційного і технологічного обліку.

Враховуючи, що на сьогодні єдиним джерелом доходу підприємств комунальної теплоенергетики та водопостачання є оплата споживачів за надані послуги, кошти на реалізацію інвестиційних програм мають бути закладені в тарифи.

Необхідність включення в структуру вартості комунальних послуг інвестиційної складової пояснюється частково й тим, що діюча система тарифоутворення аж ніяк не сприяє якнайшвидшому економічному обґрунтуванню тарифів. Таким чином, до того, як в Україні буде сформована повноцінна законодавча база для запровадження стимулюючих механізмів тарифного регулювання, реалізація інвестпрограм дозволить удосконалити вже застарілу методику формування тарифів «витрати собівартості плюс рентабельність». Те, що інвестиційна складова в тарифах повинна сприяти поступовому переходу до окупної вартості комунальних послуг, закріплено і в п. 159 Національного плану дій на 2012 року, затвердженого указом голови держави № 187.

Причинно-наслідковий зв'язок

Зараз процедура затвердження тарифів на генерацію, транспортування та постачання теплової енергії споживачам, як і раніше, регулюється постановою Нацкомісії, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики (НКРЕ) № 244, а порядок тарифоутворення - постановою № 242 (обидва - від 17 лютого 2011 року). Документи наказують відносити інвестскладову до планового прибутку підприємства, а також регламентують, що невиконання інвестпрограми може стати причиною для зміни тарифів на теплову енергію.

Втім, в Нацкомпослуг «У.К.» пояснили, що наявність інвестиційної складової все ж не є обов'язковою умовою для затвердження тарифів теплопостачальним підприємствам. Останні і зовсім можуть відмовитися від реалізації інвестпрограм, а, відповідно, і від врахування у вартості їх послуг коштів на їх реалізацію. У цьому випадку, інвестскладова буде компенсуватися за рахунок амортизаційних відрахувань. Тобто, мова йде про перенесення вартості основних фондів і нематеріальних активів, разом з рівнем їхнього зносу, на вартість вироблених підприємствами послуг. Однак, тоді в наступному звітному періоді у тарифі не буде враховуватися залишкова вартість основних засобів, або, простіше кажучи, поточна вартість активів. Ця вартість повинна бути рівною первісної вартості основних фондів, обчислена з урахуванням їх зносу протягом усього терміну експлуатації і вирахуванням амортизації. А це якраз ті кошти, які підприємства витрачають на проведення поточних ремонтів або реконструкцій. В результаті ліцензіати опиняються в ситуації, коли при відсутності інвестскладової, вони змушені будуть витрачати амортизаційні відрахування на поточні ремонти, а не на модернізацію.

Однак, якщо ліцензіати все ж мають намір передбачити кошти на модернізацію та енергоефективність (а таких підприємств більшість), їм необхідно подати на розгляд Комісії два пакети документів: розрахунок тарифу та інвестпрограму. Процес затвердження тарифів гальмується саме через те, що неналежна подача документів, або їх повна відсутність, не дають можливості регулятору затвердити інвестпрограму, відповідно, й тариф.

Законодавчо невловима

Законодавчих ініціатив, що передбачають облік в тарифах на теплову енергію та водопостачання інвестиційної складової, було запропоновано Верховній Раді чимало. Разом з тим, український парламент не поспішає законодавчо закріплювати механізм, який дозволить підприємствам галузі поліпшити свої фінансово-економічні показники.

Одним з перших комплексних законопроектів, яким пропонувалося дозволити підприємствам галузі відносити до економічно обґрунтованих витрати на відшкодування залучених інвестицій в модернізацію підприємств, був внесений до парламенту групою депутатів у липні 2011 року. Проект № 9033 передбачав компенсацію інвестскладової тарифу за рахунок зниження собівартості послуг в результаті скорочення рівня споживання енергоресурсів. Документ був прийнятий у листопаді минулого року за основу й досі проходить підготовку до другого читання в профільному комітеті Ради.

Читайте також: Шлях до інвестицій українського ЖКГ

Історія ініціатив продовжилася і в поточному році. Так 2 жовтня в сесійній залі пройшов перше читання законопроект № 10368, яким пропонуються аналогічні торішньому проекту норми. Документ покладає повноваження по затвердженню інвестпрограм і контролю за їх виконанням на Нацкомпослуг, а також закріплює дію рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків споживачів за послуги монополістів. В принципі, цей документ можна назвати революційним, оскільки їм передбачається встановити стимулююче тарифне регулювання.

При цьому в Раді готується до розгляду ще один законопроект, на цей раз урядовий. Ним також пропонується закріпити за галузевим регулятором право стверджувати інвестпрограми, порядки їх подачі, розгляду та затвердження, а також контролювати виконання їх монополістами.

Окремо Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ розробило проект постанови Кабінету Міністрів, якою планує змінити порядок формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також - на послуги централізованого опалення, холодного і гарячого водопостачання, водовідведення. Проектом пропонується внести в порядки тарифоутворення поняття «інвестиційна програма», яке визначається як комплекс заходів, спрямований на підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем тепло-і водопостачання, а також поліпшення якості послуг. При цьому в програмі повинні бути обґрунтовані джерела її фінансування та графік виконання. Зараз документ проходить громадське обговорення на офіційному сайті Мінрегіону.

Нарешті, єдиний закон, яким передбачено затвердження та виконання інвестпрограм, набув чинності в червні 2012 року. Документом № 4434-VI внесено зміни до закону «Про теплопостачання». Зокрема, стверджувати інвестпрограми для теплопостачальних підприємств отримали право органи місцевого самоврядування.

Законодавчі перипетії щодо затвердження інвестпрограм, зволікання з подачею документів з боку теплопостачальних компаній, мимоволі змушують замислитися над тим, що поки вартість комунальних послуг багато в чому регулюється політичної, а не інвестиційної складової. Її введення в тарифи на послуги ЖКГ передбачає їх підвищення, що може бути невигідно муніципалітетам. Адже місцевій владі складно буде пояснити населенню, що в результаті реалізації інвестпрограм тариф з часом буде скорочуватися, оскільки зниження енергоспоживання спричинить здешевлення собівартості послуг.