Європейська енергетика: зберегти та зекономити

Постійне зростання цін на газ та інші енергоносії, а також залежність Німеччини від країн-експортерів, яка дала про себе знати і під час конфлікту між Росією і Україною, послужив приводом для нового витка дебатів про німецьку енергетичну політику. Наріжними темами є підтримка стабільності системи змішаного енергозабезпечення, стимулювання внутрінімецького виробництва енергії за рахунок використання вугілля та альтернативних джерел енергії, а також регулювання і демонополізація німецької газотранспортної системи.

Частка експортованих Німеччиною енергоносіїв складає на сьогоднішній день близько 80%. Ніякий інший енергоносій не робить її такою залежною від іноземних експортерів, як газ. Тільки 16% споживаного газу добуваються в Німеччині, що залишилися 84% поставляються з Норвегії, Голландії і, перш за все, Росії.

 

Дилему енергетичної безпеки Німеччина намагається вирішити шляхом енергозбереження та підтримки стабільної системи змішаного енергозабезпечення.

 

У 2006 році вступила в дію директива «Енергетичні характеристики будинків», положення якої знайшли своє відображення в національному законодавстві країн - членів Євросоюзу. Згідно цієї директиви, загальна енергоефективність будівлі - це кількість енергії, споживана нею, окрім іншого, на опалення, гаряче водопостачання, вентиляцію, кондиціювання повітря та освітлення. Оскільки будівлі стають енергетичними системами, дуже важливо налагодити взаємодію різних галузей. Що стосується Німеччини, то положення директиви ЄС введені в існуючий національний закон (норми) EnEv, що відноситься до енергозбереження.

Важливо відзначити, що впровадження енергозбереження в Німеччині фінансують банки і великі корпорації, а не держава.

 

Німеччина - країна, яка найбільш активно використовує сучасні технології енергозбереження та альтернативні джерела енергії. Сьогодні вже третину всієї електроенергії тут отримують від вітроустановок.

 

 

Головним принципом у галузі електроенергетики в Норвегії з кінця 1980-х є те, що ціни на електроенергію повинні відображати її ринкову вартість, аналогічно принципу лібералізації енергетичного ринку в Росії і Україні. Високі ціни на електроенергію, що відображають її реальну вартість, зроблять інвестиції в сектор енергоефективності більш рентабельними, в той час як низькі ціни роблять їх менш прибутковими.

 

У Норвегії також приділяється велика увага питанням ефективності енергоємних галузей промисловості (виробництво алюмінію, феросплавів) і скорочення обсягів використання електроенергії для побутового опалення, створюються програми інвестиційної підтримки щодо особливих демонстраційних і досвідчених проектів. Вже багато років введені освітні програми щодо вдосконалення навичок реалізації програм з підвищення енергоефективності та розвитку технологій в організаціях, що відповідають за експлуатацію будівель.

 

 

З 1980 року в Австрії діють нові будівельні вимоги до теплоізоляції. З урахуванням цих та близько десятка інших нормативних актів ведуться розрахунки за споживанням. Наприклад, місцеві домашні господарства витрачають на опалення житла та гарячу воду щорічно близько 2,5 млрд євро. В Австрії вважають, що, використовувати тверде паливо (корисні копалини) не вигідно, тому його поступово відмовилися від нього. Статистика свідчить - австрійська промисловість, яка дає близько 24% валового національного продукту країни, споживає набагато більше 30% електроенергії (це частка від загального кінцевого обсягу споживання).

Оскільки більшість австрійських підприємств з місцевим та європейськими мірками є середніми і дрібними, у них не вистачає ні сил, ні коштів для енергозбереження, це бере на себе держава. У країні є ціла структура організацій, що здійснюють допомогу в питаннях енергозбереження та енергоефективності. Держава через спеціальний банк фінансування комунальних екологічних інвестицій та консалтингових проектів виділяє федеральні субсидії. Ці кошти розподіляються за декільками напрямками: підприємствам на охорону навколишнього середовища та енергозбереження (25%), інвестиції для обладнання ТЕЦ (від 10 до 20%), гранти на поліпшення теплових характеристик старих будинків (25-30%).