Рівень смертності в Україні доволі високий - в минулому році пішли з життя більш ніж 540 тис. наших співвітчизників. На сьогодні в похоронній сфері працює понад 2700 підприємств різних форм власності, причому комунальних серед них меншість, лише 15 - 20%. Такій гострій конкуренції галузь має завдячувати прийняттю в 2004 році окремого закону «Про поховання та похоронну справу».
Але кількість ритуальних бюро, на жаль, далеко не завжди гарантує якість, принаймні саме такої думки експерт галузі, екс-президент Всеукраїнської асоціації працівників похоронних організацій (ВАППО) Ірина Сапарова. «Погано, що існує так багато суб’єктів, які надають послуги в цій сфері. Мають бути виділені потужні спеціалізовані фірми, які можуть надати повний спектр якісних послуг», - стверджує вона.
Виявляється, аби навести лад в цій сфері в 2003 році була затверджена, а в квітні цього року відредагована, єдина методика. Вона визначає вартість надання громадянам необхідного мінімального переліку ритуальних послуг та предметів. До цього переліку урядовці відносять: оформлення договору-замовлення на проведення похорону та свідоцтва про здійснення поховання; копання могили; монтаж і демонтаж намогильних споруд; кремація тіл померлих і поховання урни з прахом в колумбарну нішу; утримання та збереження урн у крематорії, організація відправки труни з тілом або прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованих трун; монтаж урни з прахом в колумбарну нішу. На підставі методики муніципалітети вираховують фактичну вартість таких послуг в різних населених пунктах, причому розцінки можуть бути досить різними. Наприклад, в Дніпропетровську саме лише копання могили може коштувати від 200 до 1100 грн, в залежності від пори року, способу копання та величини труни.
Скільки коштує вмерти?
Втім, особливо різняться ціни на ті види ритуальних послуг, вартість яких не регулюється на нормативному рівні. Скажімо, лише виклик ритуального агента, що допоможе в організації похорон може коштувати від 200 до 500 грн. В копійчину «влетить» і перевезення тіла: в обласних центрах ця сума становить від 200 грн і більше. Особливо дорого може обійтись поховання на вже закритих кладовищах, нерідко розташованих в «престижних» місцях, вартість одного місця для поховання там починається з 8000 грн.
Читайте також: Аморальність ринку ритуальних послуг
За офіційними даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, середня вартість похорон в країні складає майже 1900 грн. На першому місті в рейтингу дорожнечі стоїть Київ (3600 грн), потім ідуть Севастополь (майже 3000 грн) та Львівська область (3000 грн). Найдешевше цей сумний ритуал обійдеться в Чернівецькій (865 грн), Миколаївській (1050 грн), Луганській (1182 грн) та Вінницькій областях (1325 грн). Та чи реально за такі гроші гідно проводити близьку людину в останній путь, та скільки насправді повинні коштувати похорони в Україні?
Закон проти смерті
Ірина Сапарова переконана, що ця сума має бути значно скромнішою. «Щоб її знизити потрібно зобов’язати всі комерційні підприємства проводити «соціальне поховання», з ціною не вище 1500 гривень, включаючи вартість перевезення тіла та копання могили на кладовищі. Така ціна є обґрунтованою, та може бути забезпечена за рахунок інших осіб, що влаштовують «пишний» похорон», - переконана експерт.
Ситуацію в галузі поховань ускладнює і недосконала законодавча база. За словами виконавчого директора ВАППО Миколи Сапарова, на законодавчому рівні необхідно чітко визначити гарантований мінімальний перелік ритуальних послуг. «Кожна фірма, що займається захороненнями повинна мати в своєму арсеналі такий мінімальний перелік. Тобто людина повинна мати можливість бути похованою за мінімальними цінами. У нас це – 1250 грн», - розповів «У.К.» пан Сапаров. За його словами, великою проблемою є низький професіоналізм дрібних фірм та приватних підприємців. «Для Києва цілком достатньо залишити 10 потужних фірм, а для інших великих міст вистачить і 5-6», - переконаний фахівець.
За думкою виконавчого директора ВАППО, із ритуальною справою значно краще справляються саме комерційні суб’єкти, а основною місією держави та муніципалітетів в цій сфері має стати лише здійснення контрольних функцій. Окремою законодавчою проблемою також є заборона на роботу приватних крематоріїв, та відсутність належного догляду і упорядкування в місцях поховань.
Україні потрібні крематорії?
Серед самих українців найбільш популярним лишається поховання традиційним шляхом (понад 96%). Процедура кремації є відносною рідкістю, в минулому році її застосували лише до 3,3%. Як наслідок такого вибору, більшість українських кладовищ переповнена, а на додачу до наявних 32 тис. місць поховань потрібно створити ще принаймні 560. Найгострішу потребу в нових цвинтарях, за даними урядовців, відчувають Львівська (65), Закарпатська (44), Дніпропетровська (42) та Київська (40) області.
Вплинути на ситуацію може поширення такого вид поховань як кремація, популярності якої, за переконанням багатьох експертів заважають лише бюрократичні перепони та брак самих крематоріїв. В Україні зараз працюють всього три: в Києві, Харкові та Одесі.
Екологи впевнені, що вже через 2 – 3 роки в Україні проблема дефіциту місць поховань може набути загрозливих масштабів. Та й самі цвинтарі з кожним роком починають нести все більшу загрозу для живих, оскільки в багатьох населених пунктах не дотримано санітарно – епідеміологічних норм відносно їх розташування та процедури захоронення. Адже за державними стандартами, відстань від кладовищ традиційного поховання до житлового сектору, зон відпочинку, садів та городів, повинна бути не меншою за 300 метрів.
Більше того, «в населених пунктах, які користуються шахтними колодязями та іншими джерелами підземного водопостачання, при розташуванні кладовища вище потоку ґрунтових вод, які живлять ці джерела, розмір санітарно-захисної зони між кладовищем і населеним пунктом при санітарно-гігієнічному обґрунтуванні може бути збільшений до 500 метрів», - визначає санітарний стандарт «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України».
«Великою проблемою є й старі цвинтарі. На яких захоронено чимало померлих від туберкульозу, лейкозу, тощо. Туберкульозна палочка може зберігатися 100 років. А на старі кладовища і досі проводять захоронення, що може призвести до екологічної катастрофи», - застерігає український еколог Олександр Мудрак. Нажаль, зростаюча дороговизна землі унеможливлює дотримання таких стандартів для більшості муніципалітетів.
Читайте також: В останню путь – за ринковими законами
До поширення кремації спонукає і сучасний світовий досвід. «Європейські країни серйозно піклуються про свої культурні ландшафти, і щоб не перетворювати їх на кладовища, вони віддають перевагу кремації», - зауважує пан Мудрак. В той же час еколог нагадує, що крематорії повинні працювати лише тоді, коли вони мають офіційний дозвіл від державної екологічної інспекції, а викиди від їх роботи не повинні перевищувати гранично встановлених меж.
Додатковим аргументом на користь спалювання, є суттєва економія бюджетних коштів, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, утримання місць поховань здійснюється коштом місцевих бюджетів. В утримання цвинтарів вкладається і уряд, який в минулому році виділив на ці потреби 91 млн. грн. Втім, фінансів бракує, а третина вітчизняних кладовищ і досі потребує заходів з благоустрою.
Але питання в полягає також і в тому, наскільки будівництво крематоріїв є затратним та економічно обґрунтованим? «Піч розрахована на 7 000 кремацій в рік, коштує 250 тисяч євро (без митних зборів), разом будівництво крематорію вартує близько 1 мільйонів доларів. Саме обслуговування залежить від завантаженості. Потрібно, в середньому 25 кубометрів палива на одну кремацію. Це виходить не дорожче ніж похорон в землю», - розповів Микола Сапаров.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
