Коли сміття стане золотом?

Новини по темі

28 Грудня 2021 p. 11:11
«Несерйозні» підсумки 2021 року  

20 Серпня 2021 p. 10:35
Невідповідність державним стандартам теплолічильників фірми «Семпал» офіційно підтверджено  

05 Серпня 2021 p. 14:13
Чому українські комунальники закуповують лічильники проросійського виробника?   

Сфера поводження з твердими побутовими відходами може стати інвестиційним «клондайком» для українського ЖКГ. Є великі іноземні компанії, готові вкласти мільярди євро в галузь, є влада, яка розуміє, що щось потрібно робити. Немає найголовнішого – законів і бажання жити в чистій країні.

Проблема є...

Якщо проаналізувати зміст новинних стрічок за останні два роки, можна побачити безліч повідомлень на тему залучення меріями українських міст інвесторів у сферу поводження з твердими побутовими відходами. Вивіз сміття, будівництво сортувальних станцій, сміттєспалювальних і сміттєпереробних заводів... І рівно стільки ж, якщо не більше – повідомлень про проблеми, що виникли в інвесторів, яким таки пощастило, як то кажуть «зайти в місто» і почати роботу. Ситуація різновекторна – прямо скажемо, звична для нашої дійсності. Але зводити її тільки в площину відносин «місцева влада-бізнес» було б неправильно. Проблема поводження з ТПВ реально існує в Україні, причому її масштаби наростають з кожним роком, загрожуючи у недалекому майбутньому серйозними екологічними проблемами.

Згідно з офіційними даними, щорічно в Україні виробляється 50 млн м куб. або 12 млн тонн побутових відходів. З них тільки 7% переробляється або утилізується, 4% - спалюється на двох (!) сміттєспалювальних заводах (в Києві та Дніпропетровську) і сміттєспалювальній установці в Люботині Харківської області.

Всього у нас в країні близько 5 тис. сміттєвих звалищ, які займають площу понад 8 тис. га. Щороку з'являється понад 35 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ. З числа офіційно діючих: 37% звалищ або значно перевантажені, або не відповідають нормам екологічної безпеки. Загальна потреба в будівництві нових полігонів станом на кінець 2011 року становить по 670 одиниць. Зношеність техніки, яка збирає сміття – 70%. За різними оцінками, сміттєві звалища займають близько 1,5% території України, і цей показник щорічно зростає. При цьому, поводження з твердими побутовими відходами в Україні - «терра інкогніта», де і десятий, і двадцятий інвестор все одно будуть вважатися піонерами.

Президент розуміє...

Ще в 2010 році Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами створило державне підприємство «Національний проект «Чисте місто». Офіційно перед ним стоїть завдання реалізації проектів у сфері поводження з відходами. Крім того, проект корелює з Програмою економічних реформ Президента України на 2012-2014 рр. та Енергетичною стратегією України до 2030 року. За словами керівника «Чистого міста» Богдана Балансиновича, в рамках реалізації проекту планується побудувати 10 сучасних сміттєпереробних заводів. «Уже відібрано десять пілотних міст, в яких будуватимуться заводи, інвестиції в кожен оцінюються від $ 30 до $ 100 млн», - запевнив чиновник. Заводи планується побудувати в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Чернівцях, Тернополі, Хмельницькому, Вінниці, Сумах, Кіровограді та Полтаві. «Це ті міста, в яких гарні стартові умови, є розуміння і підтримка місцевої влади», - каже керівник «Чистого міста». Всього ж, за оцінками експертів, необхідно побудувати як мінімум 100 сміттєпереробних підприємств. Поки ж Україні особливо похвалитися нічим: в країні немає сміттєпереробних заводів, є близько двох десятків сортувальних ліній і два сміттєспалювальних заводи – київський завод «Енергія» і завод в Дніпропетровську. Вони були побудовані в 1980-х ще в Радянському Союзі і свій технологічний ресурс вже виробили. Отже, зрозуміло, що у влади є в цілому розуміння проблеми утилізації відходів і великі амбіції щодо її вирішення в площині, вигідній одночасно бізнесу та місцевим громадам.

Бізнесу цікаво...

А що ж думають інвестори? Причому «У.К.» зацікавила думка тих з них, які представляють найбільші світові компанії, що працюють в сфері ТПВ в десятках країн світу. У них є величезний досвід, а головне – значні інвестиційні можливості. Логічно припустити, що робота з такими компаніями повинна бути стратегічним пріоритетом для уряду, адже мова йде не про мільйони, а про мільярди євро потенційних інвестицій в українську галузь поводження з твердими побутовими відходами. В Україні сьогодні представлені два світові гіганти: німецька компанія REMONDIS і французька VEOLIA. Представником першої на нашому ринку є компанія «Ремондіс Україна», а другої - «Альтфатер». Незважаючи на фактичну присутність, масштабних інвестицій від них поки не спостерігається. Вони, скоріше, зайняли вичікувальну позицію: пробують сили в різних містах в напрямках вивезення і сортування сміття, але масштабних високотехнологічних інвестпроектів немає.

Тим не менш, керівник підприємств VEOLIA ES («Альтфатер») в Україні Олександр Королюк вважає українську галузь поводження з відходами досить привабливою. Серед основних факторів він назвав: порівняно легкий вихід на ринок, прийняття владою позитивних законодавчих актів, регулярне зростання тарифів, поступове зниження періоду заборгованості за надані послуги, а також мала кількість великих гравців на ринку ТПВ. Крім того, керівник підприємств VEOLIA ES в Україні відзначає наявність в країні «... достатньої кількості керівного складу міст, областей, які розуміють значимість наявності правильної та стабільної системи поводження з відходами...». У свою чергу, генеральний директор ТОВ «Ремондіс Україна» Штефан Крессе більш стримано оцінює ринок, називаючи його привабливим в стратегічній перспективі. Необхідно відзначити, що сам факт присутності на вітчизняному ринку REMONDIS для експертів є свідченням його перспективності. Більш багатослівний в оцінці привабливості українського ринку ТПВ керівник проекту «Чисте місто» Богдан Балансинович: «... У нас перспективний ринок, який в середньому зростає щорічно на 5%. До того ж в Україні фактично немає конкуренції в цій сфері», - зазначає він. За словами Балансиновича, інтерес до українських відходів проявили також компанії з Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Отже, в цілому картина виходить така: інвесторам і державі галузь цікава, але серйозних інвестицій немає. Очевидно, є причини, за якими іноземні компанії не поспішають витрачати на українське сміття по-справжньому великі гроші.

Інвестори нарікають...

Говорячи про проблеми, які гальмують розвиток галузі і знижують її інвестиційну привабливість, керівник ТОВ «Ремондіс Україна» Штефан Крессе акцентує увагу на невирішених проблемах тарифоутворення та рівня оплати послуг населенням. «В даний час тариф не дозволяє включати інвестиційну складову в обсязі, що дав би можливість працювати з новою технікою. Також, калькуляція тарифу проводиться з розрахунку 100%-го рівня оплати, в той час як в реальному житті 10-15% населення не платить взагалі. При цьому компанії не можуть компенсувати ці втрати, закладаючи більш високий прибуток, оскільки рівень рентабельності жорстко обмежується законодавством »- говорить г-н Крессе. Представник влади, г-н Балансинович підтримує колегу і звертає увагу на той факт, що в усьому світі переробка сміття є прибутковим бізнесом. «В Україні, де всього 60-70% міського населення і лише близько 10% сільського населення охоплено послугою з вивезення сміття, в умовах, коли, наприклад, перевізники дуже часто працюють з рентабельністю 0,2%, про прибутковість говорити складно», - зазначає керівник профільного нацпроекту. До всього іншого у нас присутній певний національний парадокс: тариф передбачає лише оплату збору, доставки та захоронення сміття. Витрат на його переробку немає!

Бере участь у заочній дискусії і керівник підприємств проектів VEOLIA ES в Україні Олександр Королюк. Він також звертає увагу на відсутність єдиної загальнонаціональної стратегічної програми поводження з відходами, причому не на папері, а реально працюючої, як це прийнято в розвинених країнах. За його словами, існуючі в Україні тарифи в 2-10 разів нижчі, ніж в європейських країнах, а їх прийняття на рівні кожного міста – окрема історія, що являє собою нестравне для інвестора блюдо з політизації, непрофесіоналізму та корупції. Крім того, французьку компанію не задовольняє «...неефективна судова система і постійний невиправданий пресинг всіляких перевіряючих органів...». Є претензії у пана Королюка і до професійного рівня наших чиновників. «Багато хто з них просто не розуміють сферу поводження з ТПВ, не кажучи вже про вміння підготувати інвестиційний проект на європейському рівні», - говорить керівник підприємств VEOLIA ES.

Рішення є...

Усі опитані експерти сходяться на думці, що, незважаючи на непросту палітру невирішених проблем в галузі ТПВ, вихід із ситуації є. Причому основну роль у підвищенні інвестиційної привабливості національного ринку ТПВ належить зіграти владі, яка повинна прийняти низку основоположних нормативних актів і домагатися їх чіткого дотримання всіма гравцями ринку. Простіше кажучи, необхідно створити правила для великої інвестиційної гри, а потім запросити гравців робити великі ставки (інвестиції). Наприклад, керівництво національного проекту «Чисте місто» вважає, що основні законодавчі ініціативи, які повинні стимулювати розвиток галузі переробки сміття, вже підготовлені. Перш за все, мова йде про розробку довгоочікуваного Закону «Про упаковку і відходи упаковки».

«Цей закон необхідно розробляти і включати до нього положення, які врегулюють питання обороту тари і упаковки. Сьогодні саме тара і упаковка складають від 40 до 60% ТПВ, - вважає Богдан Балансинович, - це дуже складний системоутворюючий закон, який торкатиметься різних інтересів. Приміром, в Росії цей закон розробляється з 2002 р. На сьогодні у нас цього закону немає, і всі проекти, які вносилися до Ради, не проходили навіть першого читання». Підтримує українського колегу Штефан Крессе: досвід європейських країн показав, що виручка від продажу вторинної сировини не покриває витрат на їх вилучення з відходів. «Рішення – це створення ефективної системи збору та утилізації упаковки, в рамках якої плата за утилізацію, що стягується з виробників упаковки, розподілялася б між компаніями зі збору ТПВ. В Україні ця система на даний момент не працює», - вважає пан Крессе.

У свою чергу, Олександр Королюк вважає, що влада і бізнес повинні розробити загальнонаціональну стратегію поводження з відходами, яка чітко визначить довгострокові пріоритети розвитку – що необхідно будувати в країні: сміттєспалювальні заводи або полігони, якою має бути система збору ТПВ: максимально сортувати відходи за фракціями або використовувати інші варіанти. Крім того, керівник підприємств VEOLIA ES упевнений в необхідності розробки загальнонаціональної формули тарифоутворення, яка не залежить від політичної складової, настроїв керівників регіонів і міст, і яка автоматично (в разі збільшення складових тарифу) змінює тариф. У сам тариф пропонується включити інвестиційну складову і скасувати обмеження рентабельності. Останнє, на думку приватних операторів, зводить нанівець зусилля компаній по оптимізації виробництва і позбавляє стимулів для розвитку. Також загальним побажанням інвесторів є посилення санкцій за невиконання законодавства у сфері охорони навколишнього середовища. Цікавим також є пропозиція керівника підприємств VEOLIA ES Олександра Королюка впровадити в Україні систему компенсації витрат на переробку ТПВ, адже це повністю відповідає практиці західних держав. За словами експерта, «система переробки ТПВ компенсує свої виробничі витрати за рахунок продажу відсортованих/перероблених ресурсів максимум на 60%».

Як видно з коментарів, інвестори готові працювати з владою і чітко знають, що необхідно зробити, щоб великим іноземним інвестиціям було комфортно в українському смітті. На жаль, влада не форсує прийняття необхідних законів.

Вадим Матвєєв